Рішення № 8673803, 23.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2010 р. Справа № 33/10-10

вх. № 832/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Алісултанова І.Б., дов.№01-62юр/2173 від 04.03.10р., Божко І.М., дов.№01-62юр/3873 від 12.05.09р.

відповідача - Ващенко Т.Д., дов.№38-4960/256юр від 26.11.09р.

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 406392,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19,66грн. заборгованості по пені, 8,16грн. - 3% річних, 67,80грн. інфляційних, 82210,94грн. ПДВ на 3% річних, 324085,77грн. ПДВ на індекс інфляції. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач своєчасно не сплатив за використану електроенергію у встановлені договором строки, позивачем нараховано за прострочення терміну розрахунків інфляційні,3% річних та пеню. Крім того, нараховано ПДВ на 3% річних та інфляційні відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”,за яким платники ПДВ зобов*язані включати ПДВ суми 3% та інфляційних до бази оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити. В судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні позивача СДПІ по роботі з великими платниками податків в місті Харкові. Суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки позивачем не доведено належними доказами, що рішення по справі може вплинути на його права або обов’язки щодо однієї із сторін.

Представник відповідача у відзиві на позов та судовому засіданні позовні вимоги визнає частково, в частині заборгованості з пені, 3% річних та інфляційних. В частині нарахованих позивачем ПДВ на 3% річних та ПДВ на індекс інфляції проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на незаконність їх нарахування.Свої заперечення обґрунтовує тим, що інфляційні та 3% річних не є неустойкою чи іншими штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань. Інфляційні та 3% річних беруться від основної суми боргу, яка включає в себе ПДВ.В рішеннях суду, які перераховані в позові, інфляційні та 3% нараховувались на основну заборгованість, яка включає в себе ПДВ, тому повторне нарахування ПДВ на стягнуті за рішеннями суду суми інфляційних та 3% річних є незаконним.

В судовому засіданні оголошено перерву з 09.03.2010р. до 10.20 год. 23.03.2010р.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

13.11.2002 року між сторонами був укладений договір № 702 про постачання електричної енергії.

У відповідності до договору позивачем у травні 2009р. було надано послуги з постачання електроенергії. Але відповідачем надані послуги не були оплачені в повному обсязі у строки, встановлені договором.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач погасив утворену заборгованість в повному обсязі лише 20.10.2009р.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 67,80 грн. та 3% річних в сумі 8,16 грн., нарахованих є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв’язку з несвоєчасною оплатою, позивачем нараховано у відповідності до умов договору пеню в розмірі 19,66 грн., розрахунок якої відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 19,66 грн. пені обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача 82210,94грн. ПДВ на 3% річних та 324085,77грн. ПДВ на індекс інфляції, суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: «податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)».

З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 82210,94грн. ПДВ на 3% річних та 324085,77 грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 0,96грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 0,05грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 526,625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова,11, р/р 2600901315389 в АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 31557119)на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149 код 00131954)

- на п/ рахунок 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ „Базіс”, МФО 351599, код 00131954 - 19,66грн. заборгованості по пені, 8,16грн. - 3% річних, 67,80грн. інфляційних, 0,96грн. державного мита, 0,05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 82210,94грн. ПДВ на 3% річних та 324085,77грн. ПДВ на індекс інфляції в позові відмовити.

Суддя