Рішення № 8673780, 24.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2010 р.Справа № 8/1-2

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М.

Розглянув справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрполімерконструкція", вул. Торф'яна, 28, смт. Баришівка Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Професіонал", вул. Чехова, 12/2, м. Тернопіль

про: стягнення заборгованості на загальну суму 373 110 грн. 64 коп.

За участю представників:

Позивача: Шмарова Є.Ю. – представника, довіреність, б/н, від 11.03.2010 р.

Відповідача: Семусь Т.А. –представника, довіреність, б/н від 22.02.2010 р.

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрполімерконструкція", смт. Баришівка Київської області, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Професіонал", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 473 110 грн. 64 коп. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.02.2010р.).

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті за поставлений товар, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем, станом на день звернення до суду становить 381073грн. 55 коп., на яку (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), відповідно до вимог ст. ст. 530, 625 ЦК України, нараховано 74 309,34 грн. інфляційних витрат та 17 727,75 грн. 3% річних.

В підтвердження викладеного додав: розрахунок заборгованості, копії видаткових накладних, на підставі яких відповідачу було поставлено товар на загальну суму 911 024,03грн., копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, претензію № 106 від 01.07.2008 р., копії банківських виписок, які підтверджують факт часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:10 год. 01.02.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:00 год. 22.02.2009р., у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребовуваних судом документів.

В судовому засіданні 22.02.2010р., в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 10:00 год. 12.03.2010р. та ухвалою від 12.03.2010р. розгляд справи відкладено до 09:30 год. 24.03.2010р., для надання сторонам можливості врегулювати спір в позасудовому порядку (укласти мирову угоду).

Ухвалою господарського суду від 03.03.2010р. в задоволенні заяви ТзОВ "Торговий дім Укрполімерконструкція" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 478 881,92грн. відмовлено.

Строк вирішення спору, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжено до 12.04.2010р.

В судове засідання 24.03.2010р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся із заявою про зменшення позовних вимог, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу. Стверджує, що 17.03.2010р. відповідачем перераховано на рахунок ТзОВ "Торговий дім Укрполімерконструкція" 100 000 грн., відтак просить стягнути з ТзОВ "Торговий Дім "Професіонал" заборгованість на загальну суму 373 110 грн. 64 коп., з яких: 281 073,55грн. - основний борг, 74309,34грн. - інфляційні нарахування та 17 727,75грн. - 3% річних.

В силу ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом позову є стягнення з ТзОВ "Торговий Дім "Професіонал" на користь позивача заборгованості на суму 373 110 грн. 64 коп., з яких: 281 073,55грн. - основний борг, 74309,34грн. - інфляційні нарахування та 17 727,75грн. - 3% річних.

Згідно наявного в матеріалах справи відзиву на позов від 22.02.2010р. повноважний представник відповідача позовні вимоги визнав частково - в сумі 381 073,55 грн.; просив відкласти розгляд справи для надання можливості сторонам укласти мирову угоду у даній справі.

В судове засідання 24.03.2010р. повноважний представник відповідача прибув, підтвердив факт часткового погашення суми основного боргу в розмірі 100 000 грн.; вимоги позивача визнав частково,- в сумі основного боргу в розмірі 281 073,55грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 74309,34 грн. та 3% річних в розмірі 17 727,75 грн. просив відмовити, обґрунтовуючи тим, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок важкого фінансового стану підприємства та наявної дебіторської заборгованості. Окрім того, в підтвердження часткової сплати суми основного боргу надав платіжне доручення №238 від 17.03.2010р. на суму 100 000грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та обґрунтування представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, за період з вересня місяця 2007 року по листопад місяць 2007 року, позивачем на підставі видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, поставлено відповідачу товар на загальну суму 911 024 грн. 03 коп.

Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку, як і не надано суду належних та обґрунтованих доказів спростування доводів позивача.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Оскільки строк оплати вартості переданих товарно–матеріальних цінностей сторонами встановлений не був, позивачем, в порядку ст. 530 ЦК України, 22.07.2008р. під розписку вручено ТзОВ "Торговий дім Професіонал" претензію від 01.07.2008 р. за №106, з якої вбачається, що станом на день її написання непогашеною залишається заборгованість відповідача за отриману від позивача продукцію на загальну суму 581 073,55грн. Окрім того, повідомив, що станом на 01.07.08р. відбулось значне подорожчання продукції заводу, у зв’язку з зростанням цін на енергоносії, комунальні послуги, первинну продукцію, тому, просив відповідача, у триденний термін від дня отримання претензії, розрахуватись за поставлену але неоплачену продукцію за цінами 2008 року –1 324 278,58грн., а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі 84 451,53грн.

Як стверджує позивач в судовому засіданні та підтверджує долученими до матеріалів справи банківськими виписками, належним чином завірені копії яких знаходиться у матеріалах справи, станом на день звернення до суду та розгляду справи в суді, відповідачем оплата за отриманий товар проведена частково на суму 629 950,48 грн. (з врахуванням оплати 17.03.2010р. на суму 100 000грн.) і непогашеною залишається заборгованість в сумі 281 073,55грн., які і просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні вимоги позивача в сумі 281 073, 55 грн. визнає повністю.

Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову на суму 281 073,55грн. не суперечить законодавству і не порушує чиї–небудь права і охоронювані законом інтереси, позовні вимоги ТзОВ "Торговий дім Укрполімреконтрукція" щодо стягнення з ТзОВ "Торговий дім "Професіонал" 281 073 грн. 55коп. підлягають задоволенню як правомірно заявлені та визнані відповідачем.

Окрім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

В силу ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.02.2010р. та без врахування часткового погашення 17.03.2010р. боргу в сумі 100 000 грн.) 74309,34грн. - інфляційних нарахувань, за період з 26.07.2008 року по 11.02.2010р. та 17 727,75грн. - 3% річних, за період з 26.07.2008 року по 10.02.2010р.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов’язання щодо оплати за поставлену позивачем продукцію, чим порушив норми чинного законодавства, внаслідок чого, станом на день звернення до суду, виникла заборгованість в сумі 381 073,55 грн., суд вважає, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення даних суд. Також, суд погоджується з доводами позивача про те, що Претензія вих. №106 від 01.07.2008р. є вимогою про сплату боргу, в розумінні ст. 530 ЦК України.

Разом з тим, судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, з врахуванням наявної в цей період заборгованості (381 073,55грн.), згідно якого, вимоги щодо стягнення 74 309,34грн. інфляційних нарахувань, за період з 26.07.2008 року по 11.02.2010р. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі. Вимоги ж позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 17 727,75грн., за період з 26.07.2008 року по 10.02.2010р., суд задовольняє частково на суму 17 696,43грн. В задоволенні вимог щодо стягнення 31 грн. 32 коп. річних суд відмовляє, оскільки дана сума заявлена безпідставно. (Розрахунок проведений судом долучено до матеріалів справи).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що часткову оплату суми боргу відповідачем здійснено після порушення провадження у справі, витрати по сплаті державного мита в сумі 4 730 грн. 80 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 98 коп. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49,77, 78, 82-85,115-117 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Професіонал", вул. Чехова, 12/2, м. Тернопіль (ідентифікаційний код № 33011920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укрполімерконструкція", вул. Торф'яна, 28, смт. Баришівка Київської області (ідентифікаційний код № 33126404):

- 281 073 грн. 55 коп. заборгованості;

- 74 309 грн. 34 коп. –інфляційних нарахувань;

- 17 696 грн. 43 коп. –3 % річних;

- 4 730 грн. 80 коп. державного мита;

- 235 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 31 грн. 32 коп. - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –29.03.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя