Рішення № 86737252, 16.12.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/777/18

Провадження по справі №2/305/51/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2019 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої судді Бліщ О.Б.

секретаря судового засідання Вербещука В.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясінянської селищної ради Рахівського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем четвертої черги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суді із позовом до Ясінянської селищної ради Рахівського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем четвертої черги. Позов мотивував тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_5 , про що виконавчим комітетом Ясінянської селищної ради складено актовий запис про смерть № 10 від 16.08.1982, спадщину, яка відкрилася у відповідності до положень статті 525 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), прийняла його дружина, ОСОБА_6 , як особа, яка вступила в оперативне управління та володіння спадковим майном. Таким спадковим майном є житловий будинок АДРЕСА_1 (номер до перереєстрації 58) з належними до нього надвірними спорудами та господарськими будівлями, що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на житловий будинок № НОМЕР_1 , виданим 01.12.1975 ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Ясінянської селищної ради №22/161 від 27.11.1975. За свого життя ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт №2/405, посвідчений 03.11.2004 нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Кицка М.М. згідно якого індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 померла, внаслідок чого відкрилася спадщина на все спадкове майно, яке належало їй на праві приватної власності або на яке остання мала майнове право. 27.02.2017 спадкоємці за заповітом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовилися від спадщини на його, ОСОБА_1 , користь. Зазначає, що на час відкриття спадщини спадкоємців ОСОБА_6 1-3 черги за законом немає, оскільки її діти – син ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_10 , померли до смерті своєї матері. Спадщину після смерті ОСОБА_6 в цілій частині прийняв лише один спадкоємець за законом - ОСОБА_1 , в порядку ч.1 ст.1264 , ч.3 ст. 1268 ЦК України. У зв`язку з наведеним, 02.03.2017 він звернувся до Рахівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, як особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини. Дана заява зареєстрована у спадковому реєстрі за № 60319319 та відкрито спадкову справу № 80/2017. 18.01.2018 позивач повторно звернувся до нотаріальної контори за місцем знаходження спадкового майна із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак йому було відмовлено у зв`язку із відсутністю родинних зв`язків спадкодавця і спадкоємця. Вказує також, що відповідачі по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за правом представлення як внуки ОСОБА_6 . З огляду на викладене, просив винести рішення, яким встановити факт його проживання із спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім`єю з 2007 року до 17.10.2016, а також визнати за ним як за спадкоємцем четвертої черги за законом право власності на спадкове майно.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Бліщ О.Б. від 22.05.2018, відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений ч. 1 ст. 193 ЦПК України та визначений ухвалою суду про відкриття провадження від 22.05.2018 у справі п`ятнадцятиденний строк, відповідачі не скористалися своїм правом для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 18.02.2019 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги, з підстав, наведених у позовній заяві. Також просив залишити за ним судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та просив такі задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Ясінянська селищна рада Рахівського району у судові засідання не з`являлися. Про час, дату та місце проведення судового засідання неодноразово повідомлялися належним чином, як шляхом вручення судових викликів, так і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади. Причин своєї неявки суду не повідомляли.

Третя особа без самостійних вимог Державний нотаріус Рахівської державної нотаріальної контори - Пріц О.І. у судове засідання не з`явилася, натомість подала суду заяву у якій просила провести розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що виконавчим комітетом Ясінянської селищної ради 19 жовтня 2016 року зроблено актовий запис №81 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Встановлено також, що ОСОБА_6 склала заповіт №2/405, посвідчений 03.11.2004 нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Кицка М.М., згідно якого, індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на все спадкове майно, яке належало їй на праві приватної власності або на яке остання мала майнове право, а саме вказаний вище житловий будинок.

27 лютого 2017 року спадкоємці за заповітом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовилися від спадщини на користь ОСОБА_1 , який є позивачем по справі (а.с. 28-29).

Оскільки у відповідності до вимог ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, то спадкування у даному випадку повинно здійснюватися за законом за правилами Глави 86 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 1223 ЦК України, відповідно до яких у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємців після смерті ОСОБА_6 першої, другої та третьої черг спадкування за законом немає, що підтверджується довідкою, виданою Ясінянської селищної ради від 25.01.2018 за № 483 (а.с. 25).

Стаття 1264 Цивільного кодексу України передбачає, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зі змісту ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , наданих у ході судового розгляду, матеріалів справи, зокрема з акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 , складеним 23.01.2018 депутатом Ясінянської селищної ради ОСОБА_11 , позивач постійно проживав та вів спільне господарство з померлою ОСОБА_6 понад п`ять років - з 2007 року і до моменту смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене підтверджує факт проживання позивача із померлою ОСОБА_6 , як сім`я, у розумінні ст. 3 СК України.

Зі змісту частини 1, 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з положеннями статей 1268-1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

В ході розгляду справи було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 постійно проживав разом зі спадкодавцем на день смерті ОСОБА_6 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_6 , а отже є таким, що прийняв спадщину.

Надані позивачем докази, суд визнає належними й допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт спільного проживання заявника зі спадкодавцем ОСОБА_6 та ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету, що є підтвердженням спадкових прав, у відповідності до чинного законодавства. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позовної заяви про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 позивача та ОСОБА_6 однією сім`єю підлягає до задоволення.

З приводу позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1296-1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається з копії постанови нотаріуса від 18.01.2018, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, та роз`яснено про необхідність надання документів на підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем (а.с. 30).

Глава 89 Цивільного кодексу України визначає оформлення права на спадщину, відповідно до якої встановлено право спадкоємця, який прийняв спадщину, на отримання свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину – це документ, який посвідчує права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку спадкування на житловий будинок також підлягають до задоволення.

Оскільки позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив залишити судові витрати за ним, то суд вважає, що такі слід солідарно стягнути із відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 392, 1216-1220, 1259, 1261, 1264, 1296 ЦК України, ст. 3 СК України, ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю з 2007 року до 16.10.2016, тобто до часу відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_6 .

Визнати за громадянином ОСОБА_1 ,, ІНФОРМАЦІЯ_7 , як за спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом після смерті 1979 року народження, як за спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_6 право власності в 1/1 (одній цілій) частині на житловий будинок АДРЕСА_3 : сараєм АДРЕСА_4 Б АДРЕСА_5 .

Судові витрати в сумі 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2019 року.

Головуюча: Бліщ О.Б.