Рішення № 8673714, 25.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.10           Справа № 2/14-10. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні

автомобілі», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства Сумської міської ради

«Електроавтотранс», м. Суми

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –

Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»,

м. Львів

про зобов’язання вчинити певні дії

                                         СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

Секретар судового засідання Волохова Н.В.

Представники сторін:

Від позивача: Терновий Ю.В., довіреність № 28/09 від 22.09.09 р.

Від відповідача: Бірін С.О., довіреність б/н від 11.03.2010 р.

Від третьої особи: Терновий Ю.В., довіреність № 28/09 від 22.09.09 р.

Суть спору: позивач просить суд внести зміни до п. 3.1 Договору поставки № КП-68/08, укладеного між сторонами 18 вересня 2008 року, та викласти його в наступній редакції: “3.1. Загальна сума даного договору складає 4 500 000 грн., в т.ч. ПДВ-0%”; внести зміни до п. 1 додатку 1 зазначеного договору та викласти його в редакції, зазначеній у позовній заяві; інші умови договору залишити без змін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції по справі та матеріали, на підставі яких був проведений тендер на поставку тролейбусів, в тому числі і тендерну пропозицію позивача – ТОВ «Українські комерційні автомобілі».           Ухвалою суду від 11.03.2010 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту», м. Львів.

          Представник третьої особи подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі. Крім цього, в судовому засіданні надав усні пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази у справі, суд встановив:

Відповідно до Протоколу № 5 від 05.09.2008 р. ТОВ «Українські комерційні автомобілі» було визнано переможцем тендеру на закупівлю тролейбусів, що проводився відповідачем, із пропозицією щодо поставки трьох тролейбусів загальною вартістю 3 600 000 грн.

18.09.2008 року між сторонами по справі укладений договір поставки транспортних засобів № КП 68/08, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов’язується поставити Покупцю тролейбуси ElectroLAZ-12 в кількості трьох одиниць (товар) в комплектності, яка вказана в Специфікації (Додатку № 1 до даного договору, який є невід’ємною частиною даного договору), а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п. п. 3.1, 3.3, 4.1 договору загальна сума даного договору складає 3 600 000 грн. Покупець сплачує суму, що становить 50 % від загальної суми договору, протягом 10 банківських днів після підписання сторонами даного договору, а постачальник на протязі 90 календарних днів з моменту отримання зазначених коштів має здійснити поставку товару у кількості трьох одиниць.

25.09.2008 року відповідач перерахував на рахунок позивача 1800000,00 (один мільйон вісімсот тисяч) гривень, що становить 50% від загальної суми договору.

24.02.2009 року за Актом приймання – передачі транспортного засобу серії НДЦ № 371758, підписаним сторонами, відповідачу був переданий товар — тролейбус у кількості однієї одиниці, відповідно до п. 4.4 Договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постачання замовнику товару стало неможливим через нестабільність на валютному ринку України у четвертому кварталі 2008 року. Відповідна обставина є істотною для договору поставки та має прямий зв’язок з умовами договору через те, що продукція, яку постачає ексклюзивний дилер ТОВ «Українські комерційні автомобілі» (виробником товару є ЗАТ «Завод комунального транспорту»), складається на 70% з імпортних комплектуючих. Відповідний факт підтверджується довідкою Торгово – промислової палати Львівської області від 16.12.2009 року № 19-08-3/1212, в якій зазначено, що зростання відпускної ціни на тролейбуси моделі Е183D1 для поставок у 2009-2010 році є обґрунтованим і вказана в калькуляції ціна 1800000,00 грн. є прийнятною для виконання угод (договорів, контрактів) на поставку тролейбусів споживачам. У зв‘язку з цим просить внести зміни до договору поставки і визначити вартість одного тролейбусу 1 500 000 грн., а загальну вартість товару — 4 500 000 грн.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

17.12.2009 року позивачем на адресу відповідача був надісланий лист за № 28 з пропозицією переглянути умови договору в частині визначення ціни та встановити ціни, що будуть відповідати ринковим відносинам, який отриманий відповідачем 18.12.2009 року. Проте відповідач відмовився від внесення змін до договору, що стосуються ціни товару.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Договір укладався за результатами проведеного тендеру (Протокол № 3 від 20.08.2008 року) та має виконуватись за рахунок бюджетних коштів і, відповідно, самостійно вносити будь – які зміни до договору, особливо з цінових питань, підприємство – покупець не має права.

Якщо сторони, як визначено ч. 4 ст. 188 ГК України, не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що товар який має бути поставлений згідно умов договору має велике соціальне спрямування та значення, оскільки він є єдиним варіантом, що виробляється в Україні з урахуванням фізичних вад людей (інвалідів). Отже, залишення договору поставки без змін, спричинить шкоду сторонам не лише у вигляді недоотримання доходу замовником через неможливість експлуатації товару, неможливості повноцінного виконання покупцем своєї соціальної функції, а також позбавить права людей з фізичними вадами без обмежень користуватися комунальним транспортом, позбавить право на прибуток постачальника та виробника продукції, що як наслідок збільшить рівень безробіття та зменшить відрахування по загальнообов’язковим платежам.

          Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду за наявності одночасно умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Суд погоджується з тим, що на даний час наявні одночасно всі чотири умови, передбачені вказаною вище статтею Цивільного кодексу України, за яких суд може змінити договір.

Зокрема, при укладенні договору сторони виходили з того, що така різка та глобальна фінансова криза, така зміна обставин не настане і позивач, укладаючи договір поставки транспортних засобів № КП 68/08 від 18.09.2008 року , реально не міг передбачити настання фінансової кризи, оскільки до жовтня 2008р. фінансово-економічний ринок України був стабільним.

Вказана зміна обставин зумовлена причинами, які позивач, як заінтересована сторона, не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності (п.2 ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Подальше виконання умов договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін (п. 3 ч. 2 652 ЦК України), оскільки замовник (відповідач) не зможе отримати продукцію — тролейбуси, які необхідні для збільшення та покращення пасажироперевезень у м. Суми, а постачальник (позивач) буде позбавлений доходу, на який розраховував при укладенні договору.

Із положень договору поставки від 18.09.2008 р. та його суті не випливає, що ризик зміни обставин, а саме: настання фінансово-економічної кризи несе позивач, який є стороною, заінтересованою у внесенні змін до договору поставки.

Господарські договори відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

          Таким чином, наявність вказаних вище обставин у їх сукупності є підставою для внесення змін до договору поставки транспортних засобів № КП 68/08 від 18.09.2008 р. Оскільки сторонами договір виконаний частково, а саме відповідачем перераховано 1 800 000 грн., а позивачем 24.02.2009 р. поставлений один тролейбус, суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити частково і внести зміни до п. 3.1 договору поставки, що стосуються поставки двох тролейбусів, та викласти його в такій редакції: «3.1. Загальна сума даного договору складає 3 000 000 грн. 00 коп. (три мільйони грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ-0%» та внести зміни до п. 1 додатку 1 та викласти його у редакції, відповідно до якої вартість одного тролейбусу з моменту набрання чинності даним рішенням складатиме 1 500 000 грн., а загальна вартість поставленого товару (тобто двох тролейбусів) — 3 000 000 грн., що відповідає принципу справедливості, добросовісності і розумності, визначеному ч. 6 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 32 – 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належні докази та пояснення, які об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його заперечення проти позову.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Внести зміни до п. 3.1 договору поставки транспортних засобів № КП 68/08 від 18.09.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі» (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6; код 33440482) та Комунальним підприємством Сумської міської ради «Електроавтотранс» (40007, м. Суми, вул. Харківська, 113; код 03328540), з моменту набрання рішенням суду по даній справі законної сили в наступній редакції:

«3.1. Загальна сума даного договору складає 3 000 000 грн. 00 коп. (три мільйони грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ-0%».

3. Внести зміни до п. 1 додатку 1 до договору поставки транспортних засобів № КП 68/08 від 18.09.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі» (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6; код 33440482) та Комунальним підприємством Сумської міської ради «Електроавтотранс» (40007, м. Суми, вул. Харківська, 113; код 03328540), з моменту набрання рішенням суду по даній справі законної сили в наступній редакції:

4. Стягнути з Комунального підприємства Сумської міської ради «Електроавтотранс» (40007, м. Суми, вул. Харківська, 113; код 03328540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі» (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6; код 33440482) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя