Ухвала суду № 86737089, 30.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/31873/19

Провадження № 1-кс/947/17149/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2019 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Власюк Д.О., розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Парастюк І.Є., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Рекедою Д.Ю., про арешт майна у кримінальному провадженні №42019162030000013 від 18.04.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019162030000013 від 18.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України.

Підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань послугували матеріали Одеського управління ДВБ НПУ щодо виявлення групи осіб, які за попередньою змовою здійснюють втягування осіб в зайняття проституцією та організували утримання місць розпусти, де за грошову винагороду надаються послуги інтимного характеру.

В ході досудового розслідування встановлено, що вказана організована група діє під назвою «салон інтимних послуг МАДАМ», рекламне оголошення про діяльність якого розміщено на сайті у мережі Інтернет. Надання інтимних послуг надається як безпосередньо в орендованих квартирах так і за бажанням клієнта , на виїзді.

Загальне керівництво роботою вказаних місць розпусти та забезпечення їх функціонування здійснюється ОСОБА_1 . Прийом замовлень за номерами, які вказані в оголошені, здійснюється адміністраторами (диспетчерами), які під час замовлення представляються іменами дівчат, що знаходяться у вказаних квартирах в очікуванні замовлення.

Так, 28.12.2019 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: грошові кошти номіналом 20 EVRO у кількості 3 шт; грошові кошти номіналом 50 EVRO у кількості 5 шт; грошові кошти номіналом 10 доларів США у кількості 5 шт; грошові кошти номіналом 5 доларів США у кількості 15 шт; грошові кошти номіналом 20 доларів США у кількості 1 шт; грошові кошти номіналом 1 долар США у кількості 33 шт; грошові кошти номіналом 200 гривень у кількості 10 шт; грошові кошти номіналом 50 гривень у кількості 4 шт; грошові кошти номіналом 5 EVRO у кількості 1 шт; мобільний телефон «Nokia» жовтого кольору; мобільний телефон «Nokia» червоного кольору; мобільний телефон «Nokia» сіро-чорного кольору; стартовий пакет «lifecell» з написом НОМЕР_1 ; блокнот зеленого кольору; блокнот червоного кольору; блокнот фіолетового кольору; блокнот золотистого кольору; коробки від мобільних телефонів у кількості 4 шт; банківські карти у кількості 5 шт; стартовий пакет «Orange Pre Pay»; стартовий пакет «Київстар» без сім карти; лист із записами імен та номерів телефонів; блокнот із малюнком квітів та написом «Choose happiness»; флеш накопичувачі у кількості 8 шт; модем (флеш) «People.net»; мобільний телефон «Nokia» чорного кольору; блокнот А4 чорного кольору з малюнком годинника; копії паспортів у великій кількості різних за віком жінок у форматі А4; папки з файлами у кількості 3 шт. з чорною, червоною та бірюзовою боковими обкладинками; ноутбук марки «HP» serial: 5CH1361AwL та наклейкою на корпусі із номером «product key: v62ry-HBGB4-4k2MY-97YOН-B26CF x 16 - 96095», батарея, зарядний пристрій, сумка; пістолет ПМ з маркуванням РС 4263; мобільний телефон «Nokia».

Слідчий звертається з клопотанням про накладення арешту на майно обґрунтовуючи його тим, що вилучені предмети визнано речовими доказами та підлягають дослідженню.

Слідчий в судове засідання не з`явилась надавши до суду заяву про розгляд клопотання в її відсутність.

Представник власника майна в судове засідання не з`явилась, відповідно до долученого слідчим рапорту про дату, час та місце розгляду клопотання була сповіщенна належним чином.

Слідчий суддя, вислухавши учасників провадження, дослідивши матеріали, надані з клопотанням, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.2, ст.7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

Слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги ч.2 ст.171 КПК України, оскільки у клопотанні не зазначені документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

До клопотання слідчого долучено протокол обшуку від 28.12.2019 року, з якого вбачається, що обшук був проведений за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведений у клопотанні слідчого перелік майна, на яке належить накласти арешт, не містить індивідуально-визначених ознак такого майна, що унеможливлює його ідентифікацію.

Так, клопотання не містить покупюрного опису вилучених грошових коштів із зазначенням серій та номерів банкнот, що також унеможливлює їх ідентифікацію.

До матеріалів провадження не долучено жодних документів, які підтверджували би належність вилученого майна до даного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим неможливо встановити відповідність такого майна критеріям, встановленим ст.98 КПК України.

У клопотанні слідчого взагалі не розкрито, яке відношення наведені у клопотанні мобільні телефони мають саме до цього кримінального провадження.

Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку із зазначеними вище недоліками зазначеного у клопотанні слідчого переліку майна, яке необхідно арештувати, також неможливо встановити, чи відноситься до матеріалів кримінального провадження вилучене майно, чи може воно бути доказом у кримінальному провадженні або предметом кримінального правопорушення.

За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об`єктивно розглянути його.

Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Парастюк І.Є., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Рекедою Д.Ю., про арешт майна у кримінальному провадженні №42019162030000013 від 18.04.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.