Рішення № 86736894, 30.12.2019, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/837/19 Провадження № 2/613/401/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/837/19, пров. № 2/613/401/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», представники позивача Савіхіна А.М., ОСОБА_1 Н.В., до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 13.12.2010 року у розмірі 38 937 грн. 53 коп. та судові витрати у розмірі 1 921 грн.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву від 13.12.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 03.06.2019 року становить 38 937 грн. 53 коп.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження та позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що з позовними вимогами не згоден, просив при ухваленні рішення врахувати надані відзив та заперечення на позов.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що з позовними вимогами не згоден, заперечував проти обставин, викладених в позовній заяві, позов вважав необґрунтованим, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності заборгованості. Так, на підтвердження розміру заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» надав лише розрахунок заборгованості за договором б/н від 13 грудня 2010 року, який за своїм змістом є одностороннім аналітичним документом, а належність до справи Умов та Правил надання банківських послуг достовірними доказами не підтверджено. Наданий АТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості не відповідає вимогам, які висуваються до бухгалтерських документів щодо належних відомостей і даних про: дату, місце і час складання первинного документа; посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення банківських операцій та правильність оформлення; посади, прізвища та підписи осіб, які склали виписку. Крім того, надана позивачем копія Умов та правил відповідачем не підписана і тому не може належним чином ідентифікована в якості допустимого доказу укладення письмового договору на цих умовах. Вважає, що поведінку позивача, який при укладенні договору кредиту не надає позичальнику Умови та Правила, на яких укладається цей договір, з точки зору таких принципів цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, не можна вважати такими, що сприяють правовій визначеності укладеного договору. При цьому, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме на цих умовах ОСОБА_2 отримував кредит, підписуючи заяву позичальника та відповідно, що він брав на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту у зазначених у розрахунку банка розмірах. Підтвердив, що він дійсно певний час користувався картковим рахунком, проте кредитні кошти ним повернуті в повному обсязі та заборгованість по кредиту у нього відсутня. Також зазначив, що кредитною карткою він не користується більше двох років, кошти з неї не знімав та не переводив шляхом безготівкового переводу. Інформація, зазначена позивачем у розрахунку, не відповідає дійсності. Про претензії позивача ОСОБА_2 дізнався лише з позовної заяви. Вказав, що у заяві позичальника від 13 грудня 2010 року процентна ставка не зазначена, позивач самовільно її встановив та, відповідно до наданого розрахунку заборгованості, постійно змінював на власний розсуд. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у виді грошової суми та її визначеного розміру. Також відповідач посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) та на практику Європейського суду з прав людини, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог. Крім того, в матеріалах справи міститься копія паспорта відповідача, яка нібито завірена його підписом, ОСОБА_2 вважає, що його підпис підроблено працівниками банку. Враховуючи вищевикладене, просив відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, надав відповідь на відзив, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву від 13.12.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Так, при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою, якою підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і банком Договір банківського обслуговування. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, спрямовані на набуття, припинення або зміну цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Зауважив, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Представник позивача зазначає, що з виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідач знав і добре розумів умови договору, а тому його твердження щодо не ознайомлення з тарифами, умовами та правилами не відповідають дійсним обставинам справи. При укладанні договору вся необхідна інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту була доведена до відома позичальника у письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Щодо посилання відповідача на постанову ВСУ за справою № 342/180/17, представник позивача зазначив, що Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. Позивачем надано: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позивальника; довідку щодо виданих кредитних карт відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; виписку по рахунках, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій, що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Представник позивача вважає, що вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму відзиві, не відповідають дійсності. Також згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Враховуючи викладене, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав заперечення на відповідь на відзив. Зазначив, що зміст відповіді на відзив не спростовує доводів, зазначених у відзиві на позовну заяву. Так, доказом наявності між позивачем та відповідачем кредитних зобов`язань є лише заява позичальника від 13 грудня 2010 року. У цій заяві не зазначено кредитний ліміт, не визначено тип кредиту, не зазначено процентну ставку, позивач самовільно встановив її та відповідно до наданого розрахунку заборгованості, постійно змінював на власний розсуд. Відповідно до довідки банку, згідно кредитного договору б/н від 13.12.2010 року було отримано три картки, а розрахунок до позовної заяви та до відповіді на відзив позивач надав по чотирьом карткам. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем до відповіді на відзив, позивач самовільно здійснював списання з кредитного ліміту відсотків за прострочений кредит, відсотки за використання кредитного ліміту, пені та штрафів. Крім того, відповідач вважає, що додані роздруківки по зміні тарифів, умов і правил надання банківських послуг не можуть бути доказом обґрунтованості нарахованої заборгованості по договору б/н від 13.12.2010 року. Визнав, що він дійсно певний час користувався картковим рахунком, проте кредитні кошти ним повернуті в повному обсязі та заборгованість по кредиту відсутня.

Представник позивача надав письмові пояснення, якими на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Заходи забезпечення позову та доказів не вживались. Інші процесуальні дії у справі не проводились.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.12.2010 року відповідачем було подано анкету-заяву до ПАТ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є позивач) про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. З заяви вбачається, що ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив, що він ознайомлений і згоден з умовами надання банківських послуг, а також з пам`яткою клієнта, умовами, правилами надання банківських послуг та тарифами, які разом із заявою складають договір про надання банківських послуг /а.с. 10/.

ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що також не заперечується відповідачем.

Позивач свої обов`язки виконав в повному обсязі, шляхом надання відповідачу можливості розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості станом на 03.06.2019 року /а.с. 5, 6-7/ заборгованість за кредитним договором від 13.12.2010 року, становить 38 937 грн. 53 коп., яка складається з наступного:

- заборгованість за тілом кредиту – 15 548 грн. 56 коп.;

- заборгованість за простроченим тілом кредиту – 9 679 грн. 87 коп.;

- заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання – 10 528 грн. 74 коп.;

- заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 850 грн.,

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500 грн. - штраф (фіксована частина);

-1 830 грн. 36 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявляючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що 13.12.2010 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якої ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є позивач) надано ОСОБА_2 кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надано суду копію анкети-заяви відповідача /а.с. 10/, розрахунки заборгованості /а.с. 5-6,7-9/, виписку по рахунках за період з 01.12.2010 року по 30.08.2019 року /а.с. 73-78/, наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг для ПриватБанка від 06.03.2010 року /а.с. 80-81/, наказ про важливі зміни в процедурі оформлення і тарифах по кредитним карткам в ПриватБанк від 18.08.2014 року /а.с. 82-83/, наказ про актуалізацію тарифів по карткам «Універсальна», «Універсальна GOLD», картці ОСОБА_3 та елітним карткам від 18.02.2015 року /а.с. 84-86/, довідку від 30.08.2019 року № 30.1.0.0/2-20190630РВ0000000792 щодо виданих кредитних карт відповідачу /а.с. 87/.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування.

03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_2 .

Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію. Щодо підпису відповідачем 13.12.2010 року довідки про умови кредитування, то зазначені в довідці розмір процентів та штрафних санкцій в подальшому змінювався банком в односторонньому порядку, що вбачається з наданих позивачем копій документів /а.с.80-86/.

Отже, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, і що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В свою чергу відповідач ОСОБА_2 не довів своїх заперечень та не надав суду належних доказів на спростування факту отримання кредитних коштів та погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями. Відповідачем не надано відповідних чеків, квитанцій або виписок про повернення кредитних коштів. Таким чином погашення заборгованості не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду належними та допустимими доказами. Крім того, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, клопотання про проведення судово-економічної експертизи не заявляв.

На підставі викладеного та з урахуванням зазначеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду АТ «КБ «Приватбанк» має право виключно на повернення сум фактично отриманих відповідачем, які складаються з заборгованості по тілу кредиту.

Твердження відповідача, що копія паспорта яка міститься в матеріалах справи ним не завірялась та його підпис підроблено, висновків суду не спростовують. Представник позивача зазначив в поясненнях, що копію паспорта відповідач надав банку для актуалізації персональних даних. Клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи відповідачем не заявлялось.

Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» фактично отриману та неповернуту суму кредитних коштів: тіло кредиту – 15 548 грн. 56 коп. та прострочене тіло кредиту – 9 679 грн. 87 коп., а всього у сумі 25 228 грн. 43 коп.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та положень ЗУ «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог.

На підставі приведеного вище, керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розташованого за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299, заборгованість за кредитним договором від 13.12.2010 року у розмірі 25 228 грн. 43 коп. (двадцять п`ять тисяч двісті двадцять вісім гривень 43 копійки) та судовий збір у сумі 1 244 грн. 61 коп. (одна тисяча двісті сорок чотири гривні 61 копійка), а всього 26 473 грн. 04 коп. (двадцять шість тисяч чотириста сімдесят три гривні 04 копійки).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інших платежів за вказаним кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Представник позивача – ОСОБА_4 Анастасія Миколаївна, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 .

Представник позивача – ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 .

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 30 грудня 2019 року.

Суддя