Рішення № 8673433, 05.03.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2010 р. Справа № 6/17/10

Миколаїв

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Інтермет»м.Миколаїв вул.Молодогвардейська,57 кв.4

ВідповідачПриватного підприємства «Евро –ДГ»м.Миколаїв, вул. К.Лібкнехта,37

про Визнання договору недійсним.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача Шикман О.Д.

Від відповідачаНестеренко О.А.

Предмет спору: Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відповідача, в якому просить суд: визнати недійсними Договір №5 від 01.03.2004 року купівлі-продажу вуглеводистого лому та відходів чорних металів, Договір №01/02 від 01.02.2006 року купівлі-продажу чушок алюмінієвих та Договір №17/06 від 17.06.2008 року купівлі-продажу списаного обладнання та металоконструкцій, укладені між ТОВ НВФ «Інтермет»та ПП «Евро-ДГ»; стягнути з ПП «Евро-ДГ»на користь ТОВ НВФ «Інтермет»витрати по сплаті держмита в сумі 85,00 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.

          Підстави, з якими Позивач пов’язує свої позовні вимоги, –в Акті ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.2009 року №655/23-600/32755158 планової виїзної перевірки ПП «Евро-ДГ»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року встановлено, що ПП «Евро-ДГ»- Продавцем при укладенні угод з ТОВ НВФ «Інтермет»- Покупцем порушено ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

Виходячи з наведеного, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва визнала нікчемними в силу закону –договір №5 від 01.03.2004 року купівлі-продажу вуглеводистого лому та відходів чорних металів; договір №01/02 від 01.02.2006 року купівлі-продажу чушок алюмінієвих та договір №17/06 від 17.06.2008 року купівлі-продажу списаного обладнання та металоконструкцій.

Оскільки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва визнала вищезазначені правочини нікчемними, ТОВ НВФ «Інтермет»зазначає, що вимушене звернутися до суду за захистом своїх порушених прав щодо визнання зазначених договорів недійсними. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Тобто, зазначені договори є фіктивними договорами та підлягають визнанню судом недійсними (ст.234 ЦК України).

Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставності, оскільки для визнання недійсними угод зазначених Позивачем у позові у акті перевірки відсутній суб'єктивний склад правопорушення, який повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Жодних відомостей щодо ухилення від сплати податків посадовими особами ПП «Евро-ДГ»та ТОВ НВФ «Інтермет»та наявності протиправного умислу, встановлених обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у позовній заяві - не наведено. Крім того за результатами невиїзної документальної перевірки ПП «Евро-ДГ»з питань правових відносин з ТОВ НВФ «Інтермет»за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року не було донараховано жодних податкових зобов’язань або штрафних санкцій, що свідчить про відсутність претензій з боку податкових органів стосовно відносин ПП «Евро-ДГ»та ТОВ НВФ «Інтермет».

Також, Відповідач вважає висновок Позивача стосовного того, що зазначені у позові договори поставки вуглеводистого лому та відходів чорних металів, чушок алюмінієвих, списаного обладнання та металоконструкцій є нікчемними, такими, що не відповідають дійсності, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на припущеннях, на невірному, суб’єктивному трактуванні фактів отриманих ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва під час проведення перевірки ПП «Евро-ДГ»та не підтверджується відповідними рішеннями компетентних органів з цього приводу. Факт існування та підписання видаткових накладних, які підтверджують передання товару та перехід права власності на товар в рамках зазначених договорів купівлі-продажу не заперечується Позивачем. Таким чином право власності по договорах поставки перейшло до набувача згідно із умовами передбаченими чинним законодавством України та відповідними договорами. Крім того, жоден нормативно-правовий акт не визнає відсутність документів які підтверджують зберігання товару як підставу для визнання укладеного договору недійсним. По зазначеним договорам було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ, що в свою чергу доводить реальність здійснених операції.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          Між ТОВ НВФ «Інтермет»- Покупцем (надалі іменується –Позивач) та ПП «Евро-ДГ»- Продавцем (надалі іменується –Відповідач) було укладено наступні договори:

1)          Договір №5 від 01.03.2004 року купівлі-продажу вуглеводистого лому та відходів чорних металів;

2)          Договір №01/02 від 01.02.2006 року купівлі-продажу чушок алюмінієвих;

3)          Договір №17/06 від 17.06.2008 року купівлі-продажу списаного обладнання та металоконструкцій.

Згідно з умовами зазначених договорів Продавець був зобов’язаний передати у власність Покупця, а Покупець на умова цього договору брав зобов’язання прийняти та оплатити товари, визначені в договорах: вуглеводистий лом та відходи чорних металів, чушки алюмінієві, списане обладнання та металоконструкції за кількістю, номенклатурою, за цінами, встановленими згідно Додаткових угод, які є невід’ємними частинами цих договорів.

          Відповідно до п. 2.6 Договору №5 від 01.03.2004 року, п.4.4 Договору №01/02 від 01.02.2006 року та п.4.2 Договору №17/06 від 17.06.2008 року право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент підписання відповідної видаткової накладної або акту прийому-передачі.

          Згідно з умовами зазначених договорів, Продавець постачає товар залізничним та автомобільним транспортом за адресою, узгодженою з Покупцем, також товар може вивозитися Покупцем на умовах само вивозу.

Відповідно до п. 3.2 Договору №5 від 01.03.2004 року Покупець зобов"язаний провести оплату товару на протязі до 5 банківських днів з моменту постачання, також можлива передплата за поставлений товар. Відповідно до п. 4.2 Договору №01/02 від 01.02.2006 року Покупець зобов’язаний провести оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Відповідно до п. 6.1 Договору №17/06 від 17.06.2008 року Покупець зобов’язаний провести оплату товару протягом 10 банківських днів з дати отримання накладних або акту приймання-передачі.

Відповідно до Договору №5 від 01.03.2004 року купівлі-продажу вуглеводистого лому та відходів чорних металів в період з 01.03.2004 року по 24.07.2008 року, відбулася фактична поставка, ПП «Евро-ДГ»ТОВ НВФ «Інтермет»вуглеводистого лому та відходів чорних металів на суму 566917600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, виписаними податковими накладними та ПП «Евро-ДГ»від ТОВ НВФ «Інтермет»отримано грошові кошти, що підтверджується виписками банку.

Згідно з Договором №01/02 від 01.02.2006 року купівлі-продажу чушок алюмінієвих в період з 05.02.2006 року по 31.10.2008 року, відбулася фактична поставка, ПП «Евро-ДГ» ТОВ НВФ «Інтермет»чушок алюмінієвих на суму 24576804,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, виписаними податковими накладними, та ПП «Евро-ДГ»від ТОВ НВФ «Інтермет»отримано грошові кошти, що підтверджується виписками банку.

Згідно з Договором №17/06 від 17.06.2008 року купівлі-продажу списаного обладнання та металоконструкцій в період з 17.01.2008 року по 03.02.2010 року, відбулася фактична поставка, ПП «Евро-ДГ»ТОВ НВФ «Інтермет»списаного обладнання та металоконструкцій на суму 541326963,61 грн., що підтверджується видатковими накладними, виписаними податковими накладними, та ПП «Евро-ДГ»від ТОВ НВФ «Інтермет»отримано грошові кошти, що підтверджується виписками банку.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( ст.656 ЦК України).

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, відповідно до ст. 658 ЦК України належить власникові товару.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Покупець зобов'язаний прийняти товар (ст. 689 ЦК України ) та оплатити його після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до наданих документів по справі, вбачається, що сторони виконали умови договорів №5 від 01.03.2004 року купівлі-продажу вуглеводистого лому та відходів чорних металів; №01/02 від 01.02.2006 року купівлі-продажу чушок алюмінієвих та №17/06 від 17.06.2008 року купівлі-продажу списаного обладнання та металоконструкцій, що спростовує висновки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва стосовно того, що вказані угоди не мали реального товарного характеру.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсний є правочин якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний право чин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він буде спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов’язані із його недійсністю.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України.

Для застосування вказаної статті необхідна наявність наміру на вчинення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів ) однією зі сторін договору, санкції передбачені ч.1 ст. 208 ГК Українине можуть застосовуватися, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

За приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаних приписів Позивачем не доведено, що Відповідачем укладено вказані у позові правочини з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні будь-які рішення судів, стосовно застосування податковими органами наслідків визнання зазначених правочинів нікчемними на підставі Акту від 18.02.2009 року №655/23-600/32755158. Акти документальних перевірок, вчинені за результатами перевірок, не мають обов'язкового характеру, оскільки ці акти не можуть оспорюватися в господарському суді (роз'яснення Президії ВАСУ N02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" із внесеними змінами ).

З урахуванням наведеного, суд не приймає твердження Позивача про недійсність договорів №5 від 01.03.2004 року купівлі-продажу вуглеводистого лому та відходів чорних металів; №01/02 від 01.02.2006 року купівлі-продажу чушок алюмінієвих та №17/06 від 17.06.2008 року купівлі-продажу списаного обладнання та металоконструкцій з посиланням на висновки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, викладені в Акті від 18.02.2009 року №655/23-600/32755158.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84, 86 ГПК України ,- СУД

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Суддя