Рішення № 8673414, 11.03.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2010 р. Справа № 3/1/10

за позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко АПМ»

вул. Садова, 70-а, м. Миколаїв, 54004

До 1 -відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта Групп»

вул. Спаська, 75-а/1, офіс 206, м. Миколаїв, 54001

До 2 -відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Юг»

вул. Нікольська, 61, кв. 21, м. Миколаїв, 54001

про: визнання недійсним договору купівлі –продажу права вимоги від 02.11.09 р.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Пірожок В.П., за довіреністю;

Від 1-відповідача: Шкіль І.В., за довіреністю;

Від 2-відповідача: Шкіль І.В., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом визнати недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договорів: № ФП-01 від 19.02.2007 р., № ФП-01 від 18.01.2008 р. та додаткової угоди № 1 від 31.23.08 р., № ФП-02 від 19.06.2007 р., № ФП-05 від 23.08.2007 р. та додаткової угоди № 1 від 25.12.2007 р.; договорів доручення: № 03 від 20.08.2008 р. та додаткової угоди № 1 від 31.12.2008 р., № 10 від 19.11.2008 р. та додаткової угоди № 1 від 31.12.2008 р., норм ст.ст. 511,516,629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180,193,207 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що позивач не надавав жодного дозволу на укладення договору уступки права вимоги за договором, а отже укладання відповідачем-1 та відповідачем - 2 договору купівлі-продажу права вимоги суперечить як умовам раніше укладених договорів між позивачем та 1-відповідачем так і вимогам чинного законодавства України.

Відповідачі у відзиві просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову, мотивуючи тим, що договір купівлі-продажу права вимоги від 02.11.09 р. не встановлено жодного обмеження щодо застосування положення про відступлення права вимоги. Договір купівлі-продажу прав вимоги від 02.11.09 р. в силу ст. 628 ЦК України являється змішаним та містить вимоги передбачені для договору факторингу. Крім того, п. 6.4 договору передбачено, що у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються нормами чинного законодавства.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

встановив:

02 листопада 2009 року між ТОВ «Астарта Групп»(далі - первісний кредитор) та ТОВ «Селена Юг»(далі –новий кредитор) було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, згідно з умовами, якого, первісний кредитор продає неналежне йому право вимоги від ТОВ «Ветеко-АПМ»1866732,00 грн. згідно з:

1.договір № ФП-01 від 19.02.2007 р.

2. договір № ФП-01 від 18.01.2008 р. та додаткова угода № 1 від 31.23.08 р.

3. договір № ФП-02 від 19.06.2007 р.

4. договір № ФП-05 від 23.08.2007 р. та додаткова угода № 1 від 25.12.2007 р.

5. договір доручення № 03 від 20.08.08 р. та додаткова угода № 1 від 31.12.2008 р.

6. договір № 10 від 19.11.2008 р. та додаткова угода № 1 від 31.12.2008 р. (далі –основні договори), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основними договорами.

З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов’язаннях, що виплили з основних договорів в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору.

11.11.09 р. кредитори уклали додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.09 р. якою змінили редакцію розділу 2 основного договору.

12.11.09 р. шляхом письмового повідомлення вих. № 96 1-відповідач (первісний кредитор) сповістив позивача про реквізити нового кредитора в зв’язку з укладанням договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.09 р.

Таким засобом, як зазначає позивач, останній і дізнався про існування спірного договору який і просить суд визнати недійсним з причин невідповідності його вимогам чинного законодавства України.

За правилами п. 1 ст. 202 та п. ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, правочин –це дія особи, яка відображає внутрішню волю останньої. Зміст правочину становлять права та обов’язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники провочину домовилися. Зміст правочину закріплюється у його статтях (пунктах). Умовами чинності правочину є дотримання низки вимог щодо його змісту, дієздатності сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог щодо.

Виходячи з вищенаведених норм, проаналізувавши характер спірних відносин, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.09 р. керуючись наступним:

Відповідно до підпункту 1 п. 1 та п. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з правилами п. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що чотири договори, а саме договір № ФП-01 від 19.02.2007 р., договір № ФП-01 від 18.01.2008 р. та додаткова угода № 1 від 31.23.08 р., договір № ФП-02 від 19.06.2007 р., договір № ФП-05 від 23.08.2007 р. та додаткова угода № 1 від 25.12.2007 р., на які йде посилання в пункті 1.1 оспорюваного договору містять умову в пункті 4.4 про те, що жодна із сторін не вправі передавати свої права по цьому договору третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Договір доручення № 03 від 20.08.08 р. та договір доручення № 10 від 19.11.2008 р. містять застереження про те, що всі зміни та доповнення до договору вносяться тільки за згодою сторін в письмовій формі.

Необхідно зауважити, що перелічені шість договорів були укладені між позивачем та першим відповідачем в яких позивач виступив як позичальник та/або повірений.

За правилами ст. 629 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу права вимоги, перший відповідач фактично проігнорував істотну умову пункту 4.4 договорів № ФП-01 від 19.02.2007 р., № ФП-01 від 18.01.2008 р., № ФП-02 від 19.06.2007 р., № ФП-05 від 23.08.2007 р. в зв’язку з чим, порушив як право позивача на згоду передачі боргу так і вимоги діючого законодавства щодо належного виконання договірних зобов’язань.

Та, оскільки ТОВ «Астарта Групп»не мало права без згоди позивача передавати свої права іншій особі, що фактично відбулось при укладанні договору купівлі-продажу права вимоги від 02.11.09 р., то враховуючи загальні принципи цивільного права оскаржений договір повинен бути визнаний недійсним з причин його невідповідності положенням діючого законодавства.

Посилання відповідачів на ту підставу, що спірний договір в силу ст. 628 ЦК України є змішаним і не суперечить жодній вимозі встановленої для договорів факторингу не взято судом до уваги, оскільки, по-перше, відповідно з умовами п. 1 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт, по-друге, факторинг –це комплексні договірні відносини, що поєднують в собі одночасно ознаки таких договорів, як договір кредитування, застави, цесії, страхування, поручительства і агентської угоди, крім того, одним з головних ознаків таких договірних відносин виступає сплата винагороди, стороною, що відступає право грошової вимоги. В спірному ж договорі купівлі-продажу права вимоги від 02.11.09 р. такі ознаки відсутні.

Таким чином, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 02.11.2009 року.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта Групп»(вул. Спаська, 75-а/1, офіс 206, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34234443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко АПМ»(вул. Садова, 70-а, м. Миколаїв, 54004, код ЄДРПОУ 31821533) –42,50 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.          

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена Юг»(вул. Нікольська, 61, кв. 21, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 36579509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко АПМ»(вул. Садова, 70-а, м. Миколаїв, 54004, код ЄДРПОУ 31821533) –42,50 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя