Рішення № 86734110, 23.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.004662

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Музики М.П.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС, із вимогами:

-визнати протиправною та скасувати картку відмови Івано-Франківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00588 від 11.07.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000588/2 від 11.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з метою митного оформлення придбаного закордоном транспортного засобу, що був у використанні та має механічні пошкодження, подавав митному органу електронну митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу декларант, серед інших документів, подав митному органу виданий продавцем-нерезидентом рахунок-фактуру (інвойс), що підтверджує сплату фактурної вартості транспортного засобу в сумі 18000 польських злотих. Відповідач за наслідками розгляду цих документів прийняв рішення про коригування митної вартості, що стало підставою для відмови в митному оформленні автомобіля. Позивач вважає, що митний орган не довів існування визначених Митним кодексом України підстав, що підтверджують обґрунтованість сумніву в заявленій декларантом митній вартості товару, а також не зміг пояснити механізм формування та документально підтвердити достовірність «згенерованої АСАУР ДФС» ціни транспортного засобу, що була використана митним органом як для обґрунтування необхідності надання декларантом додаткових документів, так і для визначення митної вартості автомобіля за резервним методом. Водночас, позивач відзначає, що митний орган взагалі не вказав в рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Позивач наголошує, що вірно визначив митну вартість автомобіля за основним методом на підставі статті 58 Митного кодексу України.

Ухвалою судді від 13.09.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

08.10.2019 року від представника відповідача засобами поштового зв`язку надійшов до суду відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки заявлена за першим методом вартість не відповідає інформації про вартість даного транспортного засобу, яка «згенерована АСАУР ДФС» та становить 58979,00 злотих. Оскільки в процесі консультацій на пропозицію митного органу декларант не надав додатково витребуваних документів, що підтвердили б задекларовану вартість, митний орган визначив таку самостійно, шляхом прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості. Представник відповідача стверджує, що митний орган послідовно намагався застосовувати методи визначення митної вартості, а фактично вдалося застосувати лише шостий (резервний) метод. Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості в оскарженому рішенні визначено «ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР ДФС». Відповідач повідомив, що такий підхід відповідає Методичним рекомендаціям щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 року №689.

17.10.2019 року представник позивача подав до суду письмові пояснення по суті спору.

06.11.2019 року представник відповідача надіслав засобами електронного зв`язку до суду також письмові пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.06.2019 року позивачем було придбано у Республіці Польща у компанії «IT Cars» (м.Прошовіце) пошкоджений внаслідок ДТП легковий транспортний засіб марки «VW», модель «Golf» з дизельним типом двигуна, номер кузова – НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб було придбано за 18000,00 польських злотих та оплачено готівкою, що підтверджується фактурою №56/А/2019 від 06.06.2019 року та квитанцією від 06.06.2019 року, виданою компанією – продавцем цього автомобіля «IT Cars» (Порошовіце, Республіка Польща).

Згідно копії квитанції №ПН972214 від 18.06.2019 року, наявної у матеріалах справи, позивачем сплачено 18.06.2019 року на рахунок ГУДКС України у м.Києві передоплату за митне оформлення транспортного засобу на загальну суму 52000,00 грн., у відповідності до положень ст.259 Митного кодексу України

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом позивачем 19.06.2019 року було подано митному органу попередню декларацію типу ІМ40ЕЕ №UA206010/2019/414440, у якій визначено вартість транспортного засобу в розмірі 18000,00 польських злотих (графа 42 декларації).

У подальшому, 02.07.2019 року посадовими особами м/п «Рава-Руська» було складено акт про проведення митного огляду транспортного засобу марки «VW», модель «Golf» з дизельним типом двигуна, номер кузова – НОМЕР_1 . В акті зазначено, що шляхом огляду автомобіля було виявлено: транспортний засіб використовувався юридичною особою; пошкоджено лакофарбове покриття, капот, праве переднє крило, права передня фара, передній бампер, капот, решітка радіаторів, сколи по кузову т/з; сліди мастила на двигуні; спрацьована подушка безпеки; пробіг авто – 176778 тис.км.

08 липня 2019 року позивачем було подано до м/п «Івано-Франківськ-центральний» Івано-Франківської митниці ДФС митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA206010/2019/415775 та заявлено до митного оформлення легковий транспортний засіб, що згідно графи 44 митної декларації іменовано як «легковий автомобіль марки «VW», модель «Golf» з дизельним типом двигуна, номер кузова - НОМЕР_1 , номер двигуна - немає даних, потужність двигуна-110 кВт, робочий об`єм циліндрів двигуна -1968 см.куб., бувший у використанні, колісна формула- 4x2, календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2016, призначений для перевезення пасажирів на дорогах загального користування. Виробник - «Volkswagen AG», країна виробництва - DE».

Згідно графи 42 даної митної декларації, ціна товару - 18000,00 злотих. Згідно графи 45 митної декларації, коригування - 122763,28 грн.

Зі змісту графи 47 декларації також вбачається розрахунок митних платежів, здійснених декларантом, що підлягали сплаті у випадку розмитнення даного автомобіля за заявленою митною вартістю: мито - 12006,15 грн., акциз - 8362, 77 грн, ПДВ - 28086,08 грн., загалом - 48455,00 грн.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено:

-рахунок-фактуру №56/А/2019 від 06.06.2019 року, що виданий компанією - продавцем транспортного засобу «ІТ Cars» (Прошовіце, Республіка Польша), зі змісту якої слідує опис того ж самого легкового транспортного засобу та аналогічний VІN-код; вартість брутто - 18 000,00 злотих; вартість нетто - 18000,00 злотих; форма оплати - готівка. Покупець - Гіршвельд ОСОБА_2 , серія та номер паспорту: FS НОМЕР_2 ;

-акт про проведення огляду транспортного засобу №209060/2019/39738 від 02 липня 2019 року;

-свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу (Італія) №CR НОМЕР_3 від 07 жовтня 2016 року;

-паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 16.10.1997 року;

-інші некласифіковані документи (Vinformer) від 08 липня 2019 року.

Відповідач підтвердив обставину подання таких документів у відзиві на позовну заяву.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці 09.07.2019 було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: «Відповідно до ч.2 cm.53 МК України, подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: -якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; -за наявності — інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Відповідно до ч.3 cm.53 МК України, у зв`язку із тим. що на вимогу митного органу не подані документи, що містять відомості щодо ціни, що фактично була сплачена за ці товари, просимо надати - копію митної декларації країни відправлення. - висновки про якісні та вартісні товарів, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини протягом 10 календарних днів. Відповідно до ч.3 cm.53 МК України, відсутні додаткові документи, а саме висновки про якісні та вартісні товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини». Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

У відповідь на запит митного органу, 11 липня 2019 року декларантом позивача було надано копії квитанції від 06.06.2019 року про оплату даного транспортного засобу та митної декларації країни-відправлення транспортного засобу.

Згідно цієї квитанції, вартість даного автомобіля зазначена - 18000,00 злотих, форма оплати - готівка, а також час оплати - 06 червня 2019 року, 09 год. 05 хв. Судом також встановлено, що копія даної квитанції завірена, шляхом проставлення печатки компанії-продавця та здійснення надпису «Згідно з оригіналом». Більше того, квитанція від 06.06.2019 року містить посилання на так званий код «МІР» - особистий податковий номер компанії - 682-122-18-86, який також відображено у рахунку-фактурі №56/А/2019 від 06.06.2019 року, що дає змогу повністю ідентифікувати дану операцію. Більше того, слід зауважити, що така квитанція є типовим зразком фіскального чеку, що використовується у Республіці Польша при готівкових операціях.

Окрім цього, як стверджується матеріалами справи, декларантом було надано митному органу декларацію країни відправлення типу ЕХ А №19PL351020Е0383583 від 06.06.2019 року на даний автомобіль, у графі 31 якої було детально зазначено ту ж саму модель та той самий VІN-код автомобіля. До того ж, у графі 46 декларації відображено статистичну вартість даного транспортного засобу - 18150,00 злотих, що окрім вартості включала послуги страхування на території Польщі та виготовлення транзитних номерних знаків.

При цьому, надсилання вищезазначених документів підтверджується зі списку повідомлень у системі електронного декларування між митним органом та декларантом позивача, а також змістом самих повідомлень.

Однак, митним органом було повторно, 11.07.2019 року, надіслано повідомлення декларанту позивача щодо додаткових документів.

На зазначене повідомлення 11.07.2019 року декларантом надано відповідь наступного змісту: «Усі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості були надані, а саме копія митної декларації країни експортера, банківські платіжні документи та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару. Прошу провести митне оформлення товару в найкороїтиий строк, не очікуючи 10-ти календарних днів».

Відповідач 11.07.2019 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000588/2. У п.33 цього вішення відповідачем зазначено такі підстави: «Митна вартість товару визначена за резервним методом (ст.64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований, у зв`язку із неподанням банківських платіжних документів, відповідно ч.2 cm.53 МК України, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції; 2-5 методи визначення митної вартості (cm.59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку із відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (cm.56 ст. 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості, згідно методів 4 і 5 (cm.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VІN-кодами: WVWZZZAUZHP529684, валюта-EUR, вартість - 13800,00. Проведено консультацію з декларантом.».

Відповідач за результатами перевірки митної декларації прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00588.

Вважаючи рішення митного органу щодо коригування митної вартості та відмови у прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Водночас, судом з`ясовано, що 26.07.2019 року декларант позивача подав митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA206010/2019/417080, до якої долучив наступні документи: -фактуру №56/А/2019 від 06.06.2019 року; -оскаржене рішення про коригування митної вартості №UA/206000/2019/000588/2 від 11.07.2019 року; -акт про проведення огляду №209060/2019/39738 від 02.07.2019 року; -свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу (Італія) №CR НОМЕР_3 від 07.10.2016 року; -квитанцію про оплату за купівлю транспортного засобу, виданого компанією-продавцем, зазначену у графі 44 за №682-122-18-86 від 06.06.2019 року; -висновок судового експерта №190716-1 від 16.07.2019 року; -паспорт покупця серії КА № НОМЕР_5 ; -декларацію країни відправлення типу ЕХ А №19PL351020Е0383583 від 06.06.2019 року.

У графі В до графи 47 визначено, що відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості, позивачем необхідно було сплатити наступні платежі: мито -27333,33 грн., ПДВ - 60133,34 грн., акциз - 8362,77 грн., загалом - 95829,44. Відповідно до заявленої митної вартості товару, сума митних платежів, яка повинна бути сплачено до бюджету становить - 48455,00 грн.

Тож, різниця у сумі митних платежів між заявленою митною вартістю та визначеною митним органом відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості становить 47374,44 грн.

Не погоджуюсь із оскаржуваним рішенням про визначення митної вартості, позивачем було сплачено митні платежі за розміром, визначеним відповідно до заявленої митної вартості та забезпечено різницю суми митних платежі, відповідно до рішення про коригування у якості гарантії, згідно ч.7 ст.55 МК України, а транспортний засіб було випущено у вільний обіг.

При цьому, сплата митних платежів у сумі, визначеній відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості на умовах гарантії, згідно ч.7 ст.55 МК України, підтверджується наступними документами: -квитанцією №0.0.1420806188.11 від 26.07.2019 року на суму 15000,00 грн.; -квитанцією №0.0.1420807213.1 від 26.07.2019 року на суму 15000,00 грн.; -квитанцією №0.0.1420808094.1 від 26.07.2019 року на суму 15000, 00 грн.; -квитанцією №0.0.142080903 1.1 від 26.07.2019 року на суму 15000, 00 грн.; -квитанцією №0.0.1420801610.1 від 26.07.2019 року на суму 15000,00 грн.; -квитанцією №0.0.1420810099.1 від 26.07.2019 року на суму 9000,00 грн.

У той же час, згідно графи 48 МД ІМ 40 ДЕ №UA206010/2019/417080 від 26.07.2019 року, відстрочення платежів призначено до 24 жовтня 2019 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Згідно з частиною першою статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2)подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3)нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)другорядні: а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний.

Частиною другою статті 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно із частиною восьмою статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Як зазначено частиною другою статті 64 МК України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4)обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5)інформацію про: а)право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б)право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України, наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Водночас, системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити суду такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- закон визначає чіткий перелік обставин, які можуть зумовити виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому, посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1)подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як уже згадувалося вище, судом встановлено, що заявник визначив митну вартість автомобіля, яка зазначена у рахунку-фактурі та становить 18000,00 польських злотих. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ст.53 МК України (серед іншого: рахунок-фактуру №56/А/2019 від 06.06.2019 року; -акт про проведення огляду транспортного засобу №209060/2019/39738 від 02 липня 2019 року; -свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу (Італія) №CR НОМЕР_3 від 07 жовтня 2016 року; -паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 16.10.1997 року; -інші некласифіковані документи (Vinformer) від 08 липня 2019 року).

Окрім того, представник позивача подав до суду для порівняльного аналізу відомості із німецького сайту по продажу авто mobile.de, з яких вбачається, що середня вартість аналогічної моделі з пробігом 160 - 200 тис.км., 2016 року у схожій комплектації, однак без жодних пошкоджень становить у середньому 7000-7500 тис.євро.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Єдиним аргументом відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля є вказівка на те, що така «не підтверджена документально» і «не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС».

Суд проаналізував і дослідив зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль. Митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо.

Щодо вказівки на «згенеровану АСАУР ДФС» ціну, то відповідач не надав суду відповідних пояснень щодо механізму цього «генерування», а також будь-яких доказів на підтвердження достовірності «згенерованої» ціни автомобіля.

Визначення абревіатури «АСАУР» та схожих наведено в Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684 (в чинному Порядку абревіатуру «АСАУР» замінено на «АСУР»): - АСУР - це автоматизована система управління ризиками (далі - АСУР), сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів і транспортних засобів; - модуль АСУР - одна з підсистем АСУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (далі - АСМО) або іншого програмно-інформаційного комплексу ДФС (далі - ПІК ДФС) і забезпечує роботу АСУР під час митного контролю товарів і транспортних засобів. Такий введений в експлуатацію в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, що входить до модуля «Журнал пункту пропуску» автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» наказом Державної митної служби України №683 від 28.11.2012 року.

Представник відповідача не надав суду пояснень, яким чином системою АСАУР було визначено («згенеровано») вартість транспортного засобу, які складові вплинули на формування саме такої вартості. Орган доходів та зборів не навів жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість транспортного засобу, що свідчить про порушення вимог статті 55 МК України. В оскарженому рішенні не наведено і суду не надано доказів, які підтверджують використання при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів інформації спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.

Неможливо залишити поза увагою той факт, що позивач придбав транспортний засіб, що має значні ушкодження, отримані внаслідок ДТП. Очевидно, що ця обставина суттєво впливає (зменшує) його вартість. Відповідач володів інформацією про стан транспортного засобу, оскільки ці відомості підтверджуються актом митного огляду, а також матеріалами фотофіксації.

Більше того, позивачем надано суду висновок судового експерта ОСОБА_3 . №190716-1 від 16.07.2019 року, що складений на замовлення ОСОБА_1 .

Згідно висновків судового експерта, вартість ввезеного з-за кордону на митну територію України автомобіля Volkswagen Golf, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , з врахуванням особливостей його стану, визначеного експертом при органолептичному обстеженні та зазначеного в додатковому аркуші до акту митного огляду UA209060/2019/39738 від 02.07.2019 року, в цінах па дату проведення дослідження може становити 103821,72 грн.

Так, суд звертає увагу, що у таблиці 1 до висновку судовим експертом засвідчено наявні пошкодження автомобіля, які не були враховані митним органом: пошкодження капоту авто у вигляді залому в правій верхній частиш та значної вм`ятини в центральній частині, пошкодження лакофарбового покриття переднього правого крила, пошкодження решітки радіатора, передня частина салону - спрацьована подушка безпеки, пошкодження переднього бампера у вигляді значної тріщини, розбитий корпус правої передньої фари.

До того ж, як додаток 4 до даного висновку експертом долучено ремонтну калькуляцію, у якій детально описано вартість необхідного ремонту транспортного засобу з посиланням на конкретні деталі та певні роботи по ремонту, яка у сукупності становить 102496,71 грн.

З огляду на вказане вбачається, що визначена експертом вартість авто з урахуванням пошкоджень є нижчою, аніж заявлена позивачем вартість у першочерговій митній вартості.

Варто зазначити, що ОСОБА_3 є атестованим судовим експертом, свідченням чого є витяг із реєстру судових експертів, що у свою чергу спростовує твердження відповідача з приводу того, що висновок експерта не відповідає Національному стандарту №1.

Суд зауважує, що відповідачем у відзиві не обгрунтовано неможливості визнання задекларованої митної вартості саме на підставі рахунку-фактури №56/А/2019 від 06.06.2019 року, що свідчить про відсутність підстав для витребування будь-яких інших документів, в т.ч. і банківських документів.

Суд також звертає увагу, що у матеріалах справи міститься копія листа від 19.08.2019 року компанії-продавця «IT Cars» (Польща), яким остання підтвердила, що ними продано 06.06.2019 року позивачу транспортний засіб за ціною 18000,00 злотих, згідно фактури №56/А/2019, а оплата здійснена готівкою, про що видано відповідну квитанцію.

Посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів не має жодного правового значення, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Тож, на переконання суду, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим. Суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні й достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Відтак, висновки Івано-Франківської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом є хибними.

Тож, суд вважає, що всі інші доводи й аргументи учасників спору в цій справі не спростовують викладених вище висновків, а тому позов підлягає задоволенню з мотивів, що викладені вище, які є достатніми та належними для ухвалення рішення суду.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар.45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. У той же час, відповідачем не доведено в повній мірі правомірність його рішень, у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, з огляду на вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем, при поданні позову сплачено судовий збір і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відтак, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Івано-Франківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00588 від 11.07.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000588/2 від 11.07.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (76010, м.Івано-Франківськ, вул.К.Данила, 20; код ЄДРПОУ 39640261) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС (76010, м.Івано-Франківськ, вул.К.Данила, 20; код ЄДРПОУ 39640261) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 29 грудня 2019 року.