Рішення № 86733921, 30.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2539/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41, код ЄДРПОУ - 40108709)простягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі – відповідач), в якому просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні, за період з 03 липня 2019 року по 29 серпня 2019 року в сумі 26693,10 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звільнений зі служби в поліції за власним бажанням на підставі частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», однак, одноразову грошову допомогу при звільненні відповідач виплатив йому лише 29.08.2019 року із затримкою 57 днів після звільнення. На переконання позивача, ГУ Національної поліції в Кіровоградській області має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також, вказав обов`язок щодо сплати такої заборгованості покладений на Національну поліцію України, у зв`язку з чим ГУ Національної поліції в Кіровоградській області не несе відповідальність, передбачену статтею117 КЗпП України (а.с.24-26).

На виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України позивачем подано відповідь на відзив (а.с.34).

В свою чергу, представником відповідача подано до суду додаткові письмові заперечення (а.с.37-39).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та вирішено здійснювати її розгляд за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскілки шістдесятий день припадає на період перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.1, ч.6 ст.120, ст.258 КАС України, останнім днем для вирішення даної справи є 30.12.2019 року.

Отже, дана адміністративна справа вирішується судом 30.12.2019 року у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_2 виданий Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській області 29.01.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проходив службу департаменті захисту економіки Національної поліції України (а.с.7-9).

Наказом департаменту захисту економіки Національної поліції України від 25.06.2019 року №192 о/с по особовому складу капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №2 (м.Олександрія) управління захисту економіки в Кіровоградській області, звільнено зі служби у поліції відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію України» (за власним бажання) з 03 липня 2019 року з виплатою компенсації за 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 02 доби додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році (а.с.10).

Позивач зазначає, що при його звільненні з ним не було проведеного остаточного розрахунку.

Вказує, що остаточний розрахунок у зв`язку із звільненням з позивачем проведено 29.08.2019 року.

Позивач вважає, що розрахунок з ним було проведено відповідачем не вчасно, тому наявні підстави для звернення до суду з метою захисту своїх порушених на його думку, прав та охоронюваних законом інтересів.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 Закону України від 02.07.2015 р. «Про Національну поліцію» № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата поліцейським, які звільняються зі служби одноразової грошової допомоги при звільненні, пенсійного забезпечення передбачена статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію», статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 p. №2262-XII.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. №260 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 23 Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 р. (справа № 21-8а15), Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2018 р. (справа №810/1543/17).

Водночас, Національна поліція України в розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. №2456-VI є головним розпорядником бюджетних коштів, який отримує бюджетні призначення і розподіляє бюджетні асигнування розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з пунктом 7 Порядку, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 р. №260, грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Отже, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, Головне управління Національної поліції у Кіровоградській області, де позивач проходив службу і з яким фактично перебував у трудових відносинах, є належним відповідачем у цій справі.

З огляду на вказане, судом не беруться до уваги твердження відповідача про спрямування адміністративного позову не до тієї юридичної особи.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Поряд з цим, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15) дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Разом з цим, Конституційний Суд України в Рішенні N 4-рп/2012 від 22.02.2012 р. щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237- цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме: в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд враховує висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені в його постанові від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у якій, зокрема, зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З вказаного суд приходить до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Крім того, статтею 23 Загальної Декларації з прав людини встановлено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, в контексті приписів ст. 116, 117 КЗпП України суд приходить до висновку, що останні спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №805/977/16-а.

Як вже було зазначено вище, 03.07.2019 року позивача виключено зі служби у Національній поліції України.

Разом з тим, остаточний розрахунок проведено з ним 29.08.2019 року, що підтверджується відповідною випискою з банку по картковому рахунку позивача (а.с.15).

Тобто, з вказаного слідує, що остаточний розрахунок відповідачем здійснено не в день звільнення ОСОБА_1 , а з порушенням строків встановлених ст. 116 КЗпП – 29.08.2019 року.

З огляду на вищевказані положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку про необхідність застосовувати до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) при визначенні середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.

Згідно пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) зарплата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за це період.

Суд звертає увагу позивача, що ним помилково обраховано кількість днів затримки виплати розрахунку при його звільненні за період з 03 липня 2019 року по 29 серпня 2019 року та помилково визначено у середньоденний заробіток за час затримки розрахунку в описовій частині його адміністративного позову, з огляду на законодавчі положення пункту 8 Порядку.

Згідно з відомостями Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні 2 календарних місяці перед звільненням складає – 24 533,28 грн., кількість фактично відпрацьованих днів - 61, відтак, середньоденне грошове забезпечення складає – 402,18 грн.

Кількість днів у затримці остаточного розрахунку становить - 56.

З огляду на зазначене, сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню за час затримки остаточного розрахунку становить 22 522,08 грн. (56 х 402,18).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для частково задоволення адміністративного позову.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В матеріалах справи містяться докази щодо понесення позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (а.с.2).

Відтак, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 384,20 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41, код ЄДРПОУ - 40108709) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні, за період з 03 липня 2019 року по 29 серпня 2019 року в сумі 22 522,08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 40108709).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2019 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук