Ухвала суду № 86733837, 30.12.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1197/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ДОДАТКОВА

30.12.2019 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М. розглянувши заяву вх№22472/19 від 20.12.2019 ПВКФ "В.С.К." про розподіл судових витрат у справі

за позовом: Приватної виробничо-комерційної фірми "В.С.К.",

вул. Євгена Коновальця, 147/35, м. Івано-Франківськ,76018;

адреса для листування: вул. Хриплинська, 5а, м. Івано-Франківськ, 76002;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС",

вул. Тичини, буд.8-А, м. Івано-Франківськ,76018;

про стягнення 34 478,00грн, з яких: 29 788,34грн - основний борг, 542,14грн- пеня, 1 109,11грн - 3% річних, 3 038,41грн - інфляційні втрати.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Приватної виробничо-комерційної фірми "В.С.К." адресував суду заяву вх№22472/19 від 20.12.2019 про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1 921,00грн - судового збору та 5 000,00грн - витрат на правничу допомогу. Заява мотивована приписами статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно та об"єктивно з"ясувавши всі обставини на яких ґрунтується заява вх№22472/19 від 20.12.2019 ПВКФ "В.С.К." про розподіл судових витрат, суд прийшов до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2019 закрито провадження у справі за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "В.С.К." до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення 34 478,00грн на підставі пункту 2частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Приписи пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України надають право суду, що ухвалив рішення за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі врегульовано статтею 130 Господарського процесуального кодексу України, а порядок та підстави повернення сплаченого судового збору з бюджету статтею 7 спеціального нормативно - правового акту Закону України "Про судовий збір".

Норми частин 3, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У цьому випадку суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п"ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Отже вказаною правовою нормою регламентовано порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі, що пов"язане саме з відмовою позивача від позову. Водночас статтею 130 Господарського процесуального кодексу України порядок розподілу між сторонами судових витрат у разі закриття провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмету спору - не встановлений.

Разом з тим такий порядок визначено пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у відповідності до якого закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) є підставою для повернення сплаченої суми судового збору в повному обсязі за клопотанням сторони, яка його сплатила за ухвалою суду.

Беручи до уваги вище викладені правові норми, враховуючи те, що провадження у справі закрито саме на підставі пункту 2частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору, а не відмовою позивача від позову, то за переконанням суду, в цьому випадку, відсутні правові підстави для відшкодування позивачу судового збору за рахунок відповідача на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, натомість сплачений судовий збір підглядає поверненню позивачу за клопотанням з державного бюджету у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір". Станом на 30.12.2019 клопотання позивача про повернення судового збору не надходило.

Водночас за змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Ткачишин С.М. подано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №504 від 25.10.2004, ордер серія ІФ №053280 від 01.112019, договір про надання правничої допомоги від 25.10.2019, акт наданих послуг №1 від 30.10.2019, квитанцію до прибуткового касового ордера №18 від 01.11.2019 на суму 5 000,00грн.

Беручи до уваги вище сказане, враховуючи правове визначення обставин, які склались в даному випадку, наявні в матеріалах справи докази, характер спору, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про правомірність відшкодування позивачу за рахунок відповідача 5 000,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтею 7 Закону України "Про судовий збір", статтями 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтями 126, 129, 130, 231, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

заяву вх№22472/19 від 20.12.2019 ПВКФ "В.С.К." про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", вул. Тичини, буд.8-А, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 32872788) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "В.С.К.", вул. Євгена Коновальця, 147/35, м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 20546451) 5 000,00грн (п"ять тисяч грн 00коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 30.12.2019

Суддя С.Кобецька