Рішення № 86733818, 24.12.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1132/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Томаш Тетяни Вікторівни

про стягнення заборгованості в сумі 54665 грн 63 коп., з яких: 48291 грн 58 коп. - основний борг, 5875 грн 69 коп. - пеня, 498 грн 36 коп. - 3 % річних

представники сторін в судове засідання не з`явилися

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Томаш Тетяни Вікторівни про стягнення заборгованості в сумі 54665 грн 63 коп., з яких: 48291 грн 58 коп. - основний борг, 5875 грн 69 коп. - пеня, 498 грн 36 коп. - 3 % річних.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобов`язань, в частині здійснення плати за договором про надання послуг. За прострочення виконання грошового зобов`язання крім суми основного боргу відповідачу нараховано пеню та 3 % річних.

Ухвалою суду від 07.11.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 03.12.2019.

02.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 44 від 28.11.2019 (вх. № 23849/19), в якому останній вказав на погашення суми основного боргу, що складає 48291 грн 58 коп., в підтвердження чого подав платіжне доручення № 1891 від 27.11.2019, проти заявлених вимог про стягнення 3 % річних та пені заперечив.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2019 підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу, в підтвердження чого подав платіжне доручення № 1891 від 27.11.2019, заявлені вимоги про стягнення 3 % річних та пені підтримав. Зазначив, що на даний момент відзив на позовну заяву на адресу позивача не надходив, просив суд відкласти розгляд справи для можливості подати відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 03.12.2019 розгляд справи по суті відкладено на 24.12.2019, при цьому надано можливість позивачу подати суду відповідь на відзив, до 13.12.2019.

Представник позивача в судове засідання 24.12.2019 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений як в судовому засіданні, так і ухвалою суду від 03.12.2019, яка направлена позивачу на його адресу. Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Представник відповідача в судове засідання 24.12.2019 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом в повній мірі забезпечено можливість реалізації сторонами процесуальних засобів захисту своїх прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві.

При розгляді справи судом враховано положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

01.02.2016 між ТОВ "Трак Сервіс Львів" (СТО) та ФОП Томаш Т. В. (клієнт) укладено договір № 22256 про надання послуг, згідно п. 1.1 якого СТО виконує технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів клієнта, постачання запасних частин і матеріалів, а клієнт бере на себе зобов`язання перед СТО повністю та у строк, обумовлений п. 4.3 договору, оплатити виконані роботи, використані для ремонту матеріали та встановлені на транспортний засіб або передані клієнту запасні частини.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині гарантійних зобов`язань - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо протягом 1 місяця до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. 9.1, 9.3 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що оплата виконаних робіт, використаних під час виконання ремонтних робіт запасних частин і матеріалів та інших послуг, наданих СТО, проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок СТО на умовах попередньої оплати (до моменту закінчення робіт) чи внесення готівкових коштів у касу товариства або на інших умовах оплати, узгоджених сторонами окремо шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.

Позивач виконав, а відповідач прийняв роботи, обумовлені умовами договору, про що свідчить підписаний та скріплений печатками обох сторін акт виконаних робіт № ТС-00001751 від 25.05.2018 на суму 48291 грн 58 коп.

Оскільки відповідач не сплатив за надані послуги, позивач звернувся до суму з вимогою про таке стягнення.

Після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив суму основного боргу 48291 грн 58 коп., в підтвердження чого подав платіжне доручення № 1891 від 27.11.2019. Позивач даний факт підтвердив.

Як вказано у п. 6.1 договору у випадку затримки повної оплати виконаних робіт, вартості встановлених матеріалів та запасних частин у строк, обумовлений п. 4.3 цього договору, клієнт сплачує СТО пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості виконаних робіт чи поставлених запасних частин чи матеріалів за кожен день прострочення платежу, до моменту повного погашення заборгованості.

З урахуванням наведеного пункту договору відповідачу нараховано 5875 грн 69 коп. - пені (за період прострочення з 25.05.2019 по 30.09.2019).

За прострочення виконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 498 грн 36 коп. 3% річних (за період прострочення з 25.05.2019 по 30.09.2019).

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими частково, враховуючи таке.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір № 22256 про надання послуг від 01.02.2016 сторони погодили всі його істотні умови.

За своєю правовою природою вказаний вище договір є змішаним, оскільки містить елементи різних договорів, а саме: надання послуг та поставки.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт, використаних під час виконання ремонтних робіт запасних частин і матеріалів та інших послуг, наданих СТО, проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок СТО на умовах попередньої оплати (до моменту закінчення робіт) чи внесення готівкових коштів у касу товариства або на інших умовах оплати, узгоджених сторонами окремо шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.

Підписавши акт виконаних робіт без будь-яких застережень відповідач підтвердив факт як виконання робіт, так і погодив суму наданих послуг та поставлених запчастин.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність виставлених рахунків унеможливило проведення попередньої оплати, оскільки відповідач не міг знати суми, що підлягала такій сплаті. Відтак, суд приходить до висновку про те, що моментом оплати, в даному випадку, слід вважати дату акту виконаних робіт, а саме 25.05.2018.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та підтверджено обома сторонами (позивачем в судовому засіданні 03.12.2019, а відповідачем у відзиві на позов) сума боргу у розмірі 48291 грн 58 коп. у повному обсязі сплачена відповідачем на користь позивача.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 3 ст. 231 ГПК України).

Враховуючи наведене, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Однак, незважаючи на повне погашення суми основного боргу має місце факт порушення відповідачем зобов`язань по договору № 22256 про надання послуг від 01.02.2016, в частині строку оплати, що стало підставою для нарахування пені та 3 % річних, за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що при перевірці розрахунків 3 % річних та пені судом взято до уваги наступне:

- сума боргу, на яку здійснюються нарахування становить 48291 грн 58 коп.;

- останній день строку оплати за надані послуги (в тому числі поставка товару) - 25.05.2018, відтак, першим днем прострочення слід вважати 26.05.2018.

Варто зазначити, що позивач вправі самостійно визначити періоди прострочки (тобто, зменшити такі періоди), не виходячи при цьому за допустимі межі, встановлені нормами законодавства.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1-2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.1 договору у випадку затримки повної оплати виконаних робіт, вартості встановлених матеріалів та запасних частин у строк, обумовлений п. 4.3 цього договору, клієнт сплачує СТО пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості виконаних робіт чи поставлених запасних частин чи матеріалів за кожен день прострочення платежу, до моменту повного погашення заборгованості.

Суд перевіривши розрахунок пені, який подано позивачем зазначає, що останнім не враховано обмеження строків для нарахування пені, які передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

В даному випадку нарахування пені слід було б здійснювати за період прострочення з 26.05.2018 по 26.11.2018 на суму боргу 48291 грн 58 коп.

Оскільки позивач визначив інший строк для обрахування пені: з 25.05.2019 по 30.09.2019, а суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, в тому числі й визначних позивачем строків для здійснення відповідних нарахувань, підстави для стягнення пені у суду відсутні.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання, він повинен сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми.

За наслідками розрахунку, проведеного судом сума 3 % річних за період, який вказує позивач, а саме з 25.05.2019 по 30.09.2019 на суму боргу 48291 грн 58 коп. становить 512 грн 02 коп.

Однак, враховуючи, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог стягненню підлягають 3 % річних у сумі заявленій позивачем у позовній заяві.

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Як вказують ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог про стягнення основного боргу та 3 %. Обґрунтованість вимог про стягнення пені позивачем не доведено.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, зокрема, в частині стягнення суми основного боргу - провадження у справі слід закрити, в частині стягнення 3 % річних - позов задоволити, в частині стягнення пені - в позові відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судового збору між сторонами судом взято до уваги правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, які визначено Законом України "Про судовий збір".

Стосовно розподілу судового збору, в частині закриття провадження у справі (щодо суми основного боргу): як вказує п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Питання повернення судового збору позивачу судом не розглядається, оскільки матеріали справи не містять відповідного клопотання.

Стосовно розподілу судового збору, в частині прийняття рішення по суті заявлених вимог про стягнення пені та 3 % річних: згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 231, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" до відповідача Фізичної особи - підприємця Томаш Тетяни Вікторівни про стягнення заборгованості в сумі 54665 грн 63 коп., з яких: 48291 грн 58 коп. - основний борг, 5875 грн 69 коп. - пеня, 498 грн 36 коп. - 3 % річних - задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Томаш Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Львів" (вул. Львівська, 33, с. Воля-Бартатівська, Городоцький район, Львівська область, 81551; ідентифікаційний код 31417137) 498 грн 36 коп. (чотириста дев`яносто вісім грн 36 коп.) - 3 % річних та 17 грн 51 коп. (сімнадцять грн 51 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 5875 грн 69 коп. (п`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять грн 69 коп.) пені - відмовити.

В частині заявленої вимоги про стягнення 48291 грн 58 коп. (сорок вісім тисяч двісті дев`яносто одна грн 58 коп.) основного боргу - провадження у справі закрити.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Судовий збір в сумі 206 грн 48 коп. (двісті шість грн 48 коп.) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.12.2019.

Суддя Т. В. Стефанів