Рішення № 86733817, 17.12.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/566/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ,76004

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Розважально-відпочинковий центр "Гаразд",

вул. Новгородська, буд. 34-А, м. Івано-Франківськ, 76018

про визнання договору оренди землі №79 від 16.03.2011 року недійсним

за участю:

від позивача: Максимів І. І. - заступник начальника відділу представництва Департаменту правової політики, (довіреність №365/01-20/14-в від 07.05.2019)

від відповідача: Селянін В.О., (посвідчення адвоката №758 від 05.11.2011, адвокат)

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада подала позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" про визнання договору оренди землі №79 від 16.03.2011 року недійсним.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справ і призначено підготовче засідання на 27.06.2019. В судовому засіданні 27.06.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 18.07.2019. В судовому засіданні 18.07.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 31.07.2019.

Ухвалою суду від 31.07.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/1602/19.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 року ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2019 скасовано, справу направлено до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2019 року поновлено провадження у справі і призначено підготовче засідання на 07.11.2019 року. В судовому засіданні 07.11.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26.11.2019.

В судовому засіданні 26.11.2019 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.12.2019 року. В судовому засіданні 04.12.2019 року закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 17.12.2019 року.

В судовому засіданні 17.12.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Позиція позивача.

Позивач вказує на те, що до Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22.03.2019 року №18-9-0.43-1790/0/2019 з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою (кадастровий номер: 2610100000:24:001:0078), що знаходиться за адресою: вул. Південний бульвар, м. Івано-Франківськ. Відповідно до вказаного клопотання, договір оренди землі від 14.03.2011 року №79, укладений між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ "РВЦ "Гаразд" укладено без правових на те підстав, а саме за відсутності рішення органу місцевого самоврядування.

При цьому позивач вказав, що на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2008 року №9/20, між Івано-Франківською міською радою та ТзОВ "РВЦ "Гаразд" 27.03.2008 року укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого передано земельну ділянку на Південному бульварі, в м. Івано-Франківську, площею 4,0000 га з цільовим призначенням - для будівництва розважально-відпочинкового комплексу.

За словами позивача, даний договір було зареєстровано у Державному реєстрі земель 27.03.2008 року з терміном дії на три роки - до 27.03.2011 року з переважним правом на поновлення після спливу строку, на який він був укладений.

Позивач вказує, що по закінченню терміну дії договору оренди, ТзОВ "РВЦ "Гаразд" не зверталося до Івано-Франківської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі. Рішення про поновлення зазначеного договору міською радою не приймалося.

За словами позивача, 14.03.2011 року договір оренди землі було підписано, що є порушенням норм чинного законодавства, оскільки укладання спірного договору відбулося без рішення власника земельної ділянки, а відповідно до ст. 203, 2215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України - такий договір підлягає визнанню недійсним.

Також позивач вказав, що в спірному випадку строк позовної давності не пропущено, оскільки вказані обставини встановлені 22.03.2019 року зі змісту клопотання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22.03.2019 року №18-9-0.43-1790/0/2-19.

У своїх вимогах позивач посилається на ст. 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 215 Цивільного кодексу України.

У відповіді на відзив (вх.№12526/19 від 17.07.2019) позивач вказав, що рішення, прийняте міською радою у 2008 році апріорі не могло бути підставою для укладення договору оренди земельної ділянки від 14.03.2011 року №79, оскільки воно стосується правовідносин, які виникли у зв`язку з переоформленням права користування спірною земельною ділянкою за новоствореною юридичною особою. На думку позивача, підлягає спростуванню твердження відповідача, що оспорюваний договір укладений на підставі відповідного рішення власника землі, тому що п.45 рішення ради від 20.05.2008 року стосується правовідносин, які не пов`язані ні з поновленням договору оренди землі на новий строк, ні з укладенням нового договору оренди землі у 2011 році. Щодо листа від 18.05.2015 року №02-01/1145 позивач вказав, що предметом дослідження є наявність чи відсутність порушень вимог законодавства при виготовленні технічної документації із землеустрою ТОВ "РВЦ "Гаразд", а не питання відповідності застосування самого рішення ради від 20.05.2008 року.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву (вх.№12089/19) відповідач вказує на те, що на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2017 року у справі №909/939/17, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 року і постановою Верховного суду від 06.12.2018 року, строк дії вказаного договору оренди було продовжено, шляхом укладення додаткової угоди в судовому порядку. Строк дії договору на даний час - до 16.04.2020 року.

Відповідач стверджує, що укладенню договору оренди земельної ділянки №79 від 14.03.2011 року, передувало рішення власника землі - Івано-Франківської міської ради від 20.05.2008 року і саме на підставі вказаного рішення було укладено спірний договір. В подальшому, на підставі рішення власника землі - рішення Івано-Франківської міської ради №1374-43 від 21.03.2011 року, строк дії цього договору було продовжено до 2014 року.

Крім того, відповідач зазначив, що правомірність надання (відведення) ТОВ "РВЦ "Гаразд" земельної ділянки по вул. Південний бульвар в м. Івано-Франківську, а також правомірність укладення договору оренди землі, були предметом перевірки ще в 2015 році відповідним, уповноваженим на той час на такі перевірки органом - Державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області.

Також відповідач вказав, що 29.04.2015 року Івано-Франківська міська рада зверталась до Господарського суду Івано-Франківській області з позовом про розірвання договору оренди землі№79 від 14.03.2011 року та про повернення земельної ділянки, де в позовні заяві вказала про те, що спірний договір було укладено на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 20.05.2008 року.

Відповідно до відзиву, в момент укладення оспорюваного договору оренди землі, його сторонами були узгоджені всі істотні умови.

Також у своїх запереченнях відповідач посилається на постанову Верховного Суду від20.03.2018 року у справі №909/359/17 за позовом ТОВ "РВЦ "Гаразд" до Івано-Франківської міської ради, якою скасовано рішення про відмову у пролонгації договору оренди землі.

Щодо строків позовної давності, відповідач вказав, що позивач є тим суб`єктом який і приймає відповідні рішення. Таким чином, позивач не міг не знати чи є рішення про передачу земельної ділянки в оренду чи його немає. Тому відповідач просить суд застосувати в даному спорі наслідки спливу позовної давності.

04.12.2-19 року відповідач по справі подав суду заяву про застосування строків позовної давності (вх.№21358/19), відповідно до якої вказує, що позивач звернувся до суду поза межами трирічного строку. За словами відповідача, Івано-Франківська міська рада і є тією особою, яка порушила своє право, оскільки сама ж міська рада перед укладенням договору не прийняла відповідного рішення і як позивач, в обов`язок якого і входить прийняття відповідного рішення, не міг знати чи приймав він таке рішення чи ні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

27.03.2008 року між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2008 року по справі №9/20, що набрало законної сили згідно із довідкою Господарського суду Івано-Франківської області №327 від 25.03.2008 року, надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку на Південному бульварі, в місті Івано-Франківську, площею 4,0000 га (чотири) га, відповідно до плану (схеми) розташування. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва розважально-відпочинкового центру. Договір складено сторонами терміном на три роки.

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 20.05.2008 року Про надання (вилучення) земельних ділянок фізичним та юридичним особам, вилучено, за згодою, земельну ділянку площею 4,0000 га на Південному бульварі, у товариства з обмеженою відповідальністю "Гаразд України" (п.9.6 рішення виконавчого комітету міської ради від 26.12.2007 року ;628 про передачу функцій "Замовника" на будівництво до ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд"). Припинено, за згодою, дію договору оренди земельної ділянки, укладеного ТзОВ "Гаразд України", від 29.03.2006 року. Зобов`язано ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" укласти договір оренди землі.

Відповідно до Акту від 28.01.2011 року, на виконання рішення Івано-Франківської міської ради від 20.05.2008 року, встановлено та узгоджено зовнішні межі землекористування в натурі ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд".

14.03.2011 року між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" було укладено договір оренди землі №79, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для будівництва розважально-відпочинкового центру, яка знаходиться в м. Івано-Франківськ, Південний бульвар. Договір укладено строком на три роки.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 21.03.2014 року №1374-43 Про поновлення термінів оренди земельних ділянок, поновлено термін оренди земельних ділянок, шляхом укладення додаткових угод до договору оренди землі (згідно додатку). Відповідно до додатку до вказаного рішення, серед переліку договорів оренди, які підлягають поновленню (продовженню) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд", вул. Південний бульвар, земельна ділянка площею 4,000 га, для будівництва розважально-відпочинкового комплексу, дата закінчення договору - 16.03.2014, термін продовження - три роки.

На підставі вказаного рішення укладено додаткову угоду, відповідно до якої між орендодавцем Івано-Франківською міською радою та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд", на підставі п.49 рішення 43 сесії 6 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 21.03.2014 року №1374-43 продовжено термін оренди земельної ділянки загальною площею 4,0000 га терміном на три роки.

Відповідно до наказу Держгеокадастру від 19.03.2019 року №159-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при наданні у користування ТОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" земельної ділянки площею 4,0000 га, яка знаходиться за адресою: вул. Південний бульвар в м. Івано-Франківську.

За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 22.03.2019 року №159/0/92-19-ДК/148/АП/09/01/-19, відповідно до якого встановлено, що під час здійснення заходів державного контролю, Івано-Франківською міською радою у 2011 році не приймалося рішень щодо передачі земельної ділянки в оренду чи продовження (поновлення) договору оренди земельної ділянки, яка перевіряється. Таким чином, договір оренди землі від 14.03.2011 року за №79, між Івано-Франківською міською радою та ТОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" укладений без правових на те підстав, що є порушенням ст. 124, 123, 116 Земельного кодексу України.

Відповідно до клопотання Держгеокадастру від 22.03.2019 року №18-90-.43-1790/0/2/19 запропоновано здійснити заходи реагування щодо приведення у відповідність вимогам Земельного кодексу України правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 09.04.2019 року №26-24/1 Про розгляд клопотання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22.03.2019 року №18-9-0.43-1790/0/2/19 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що договір оренди землі від 14.03.2011 року укладений без рішення власника земельної ділянки - Івано-Франківської міської ради , а відтак підлягає визнанню недійсним.

Такі доводи позивача визнаються судом необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В спірному випадку, в матеріалах справи міститься витяг з рішення Івано-Франківської міської ради XXVII сесії від 20.05.2008 року (а.с.73), згідно якого Івано-Франківською міською радою було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд", площею 4,000 га., на Південному бульварі з передачею її в оренду терміном на три роки, для будівництва розважально-відпочинкового комплексу. Цим же рішенням зобов`язано ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд", укласти договір оренди землі.

Крім того, до матеріалів справи було долучено витяг з Рішення Івано-Франківської міської ради від 21.03.2014 року № 1374-43, пунктом 49 якого продовжено ТОВ "РВЦ "Гаразд" термін оренди земельною ділянки площею 4 га по вул. Південний бульвар. На підставі цього рішення, між сторонами було укладено Додаткову угоду про продовження дії Договору оренди земельної ділянки № 79 від 14 березня 2011 року, зареєстрованого 16 березня 2011 року за № 261010004000032.

Таким чином, матеріалами справи доведено факт наявності прийнятих Івано-Франківською міською радою рішень (волевиявлення) на передачу земельної ділянки в оренду ТОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" шляхом укладення договору оренди і рішення про поновлення такого договору, що спростовує висновки позивача, наведені в позовній заяві, з посиланням на Акті перевірки Держгеокадастру, щодо відсутності жодного рішення і волевиявлення на укладення і продовження договору оренди між Івано-Франківською міською радою і ТОВ "РВЦ «Гаразд".

Разом з тим, слід вказати і те, що рішення Івано-Франківської міської ради XXVII сесії від 20.05.2008 року стосувалося саме договору № 79 від 13.03.2011 року, а не Договору оренди укладеного у 2008 році, як у своїй позовній заяві стверджує позивач, виходячи з такого:

1) дане рішення в часовому проміжку було прийнято вже після укладення Івано-Франківською міською радою і ТОВ "РВЦ "Гаразд" договору оренди від 27.03.2008 року і передачі землі позивачу. На момент прийняття рішення міською радою, земельна ділянка фактично і юридично належала на праві користування РВЦ "Гаразд";

2) договір оренди від 27.03.2008 року, містить чітке посилання на той факт, що він укладений на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області (яке набрало законної сили 25 березня 2008 року у справі № 9/20), а не на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від XXVII сесії від 20.05.2008 року;

3) до матеріалів справи було долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 4 га по вул. Південний бульвар, кадастровий номер: 2610100000:24:001:0078., від 03.09.2019 року. Згідно цієї інформаційної довідки чітко вбачається, що земельна ділянка, яка була об`єктом перевірки, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста, і передана в оренду ТОВ "РВЦ "Гаразд". При цьому, ця довідка містить посилання на рішення Івано-Франківської міської ради XXVII сесії від 20.05.2008 року. Також в матеріалах справи міститься рішення Івано-Франківської міської ради (витяг) від 2014 року, яким міська рада вирішила продовжити дію угоди від 14.03.2011 року. Позивач (міська рада) не заперечує факту наявності і прийняття такого рішення. Всупереч цьому, в матеріалах перевірки Держгеокадастру і у відповідь департаменту комунальних ресурсів на запит інспектора Держгеокадастру, наявна інформація що рішення про продовження дії договору не приймалося, хоча таке і є. З огляду на викладене, є всі підстави вважати, що інформація, надана у перевірці Держгеокадастру, про відсутність рішень міської ради як волевиявлення власника на укладення і поновлення договору оренди, є не до кінця достовірною.

Також суд вважає за правильне вказати на те, що під час розгляду справи застосовується принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23,09,1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02,1986, "Щокін проти України" від 14,10,2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес`АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23,11.2000 в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"), Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Слід зазначити, що в спірному випадку, орендар (відповідач по справі) користувався і користується земельною ділянкою згідно оспорюваного договору вже понад 8 років. Даний договір неодноразово продовжувався як за рішенням власника - Івано-Франківської міської ради так і за рішенням судів. Орендар (відповідач) сплачував і сплачує орендну плату, і така приймається міською радою.

Разом з тим, судом взято до уваги таке: 1) рішення від 20.05.2008 року Про надання (вилучення) земельних ділянок фізичним та юридичним особам не оскаржувалося і не визнавалось недійсним в судовому порядку; 2) дане рішення не було відмінене міською радою і таке рішення не має присічних строків його виконання, тобто не було обмежено строками його дійсності і таке рішення було чинне станом на 13 березня 2011 року (момент укладення оспорюваної угоди); 3) посилання представника міської ради на невідповідність чи недійсність рішення міської ради не відповідає практиці ЄСПЛ.

Важливим є і те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "OHeprmfli3 проти Туреччини", "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії"). Потреба виправити колишню "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трто проти Хорватії").

Отже йдеться про дотримання принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онерїлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" - вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п.2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" - у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В спірному випадку, враховуючи наведені обставини, суд не знайшов підстав для визнання договору оренди землі №79 від 16.03.2011 року недійсним.

Крім того, судом взято до уваги рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2017 у справі №909/359/17 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2018), відповідно до якого рішення Івано-Франківської міської ради від 11.04.2017 року №95-11/1 Про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки визнано недійсним та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.11.2017 у справі №909/939/17 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та постановою Верховного Суду від 06.12.2018), відповідно до якого визнано додаткову угоду про поновлення договору оренди землі укладеною.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними та допустимими доказами по справі. На підставі наведених доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Щодо строків позовної давності, суд вважає за правильне вказати таке.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення /постанова Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів/.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 204 Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 86, 123, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Івано-Франківської міської ради /76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21/ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Новгородська, 34-А/ про визнання недійсним договору оренди землі укладений між Івано-Франківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" від 14.03.2011 року №79 зареєстрованого 16.03.2011 року за №261010004000032 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.12.2019

Суддя Фрич М. М.