Ухвала суду № 86733352, 20.12.2019, Київський районний суд м. Одеси

справа № 520/8156/19

провадження № 2-з/947/1430/19

УХВАЛА

з процесуальних питань

20.12.2019 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Літвінової І.А.,

секретар суду - Молодов В.С.

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі за відсутності учасників заяви з процесуальних питань зі сторони позивача ОСОБА_1 та сторони відповідача ОСОБА_2 у цивільній справі № 520/8156/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності та за самостійним позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності,

ВСТАНОВИВ:

В ході підготовчого провадження у цивільній справі № 520/6599/18 учасниками справи на вирішення суду поставленні наступні питання:

- витребування з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації (65036, м. Одеса, вул. Старицького, 10-а) копії актового запису про наявність дитини у ОСОБА_2 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та копії актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ; звільнення позивача від сплати судового збору; поновлення процесуального строку; - за клопотаннями представника позивача ОСОБА_1 адвоката Вронського С.В. від 18.11.2019 року та від 19.12.2019;

- забезпечення судових витрат відповідача ОСОБА_2 шляхом внесення 25 000 гривень на депозитний рахунок суду для забезпечення можливого відшкодування майбутніх судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, - за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Рабзі О.Ю.

Так, у клопотанні про витребування доказів від 18.11.2019 представник позивача вказує, що 17 жовтня 2019 року судом винесена ухвала про відмову у задоволенні клопотання від 15 травня 2019 року про витребування з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації копії актового запису про наявність дитини у ОСОБА_2 та копії актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з підстав не зазначення мети вимагаємої інформації та значення цих фактів для вирішення справи.

У клопотанні від 18.11.2019 року, обґрунтовуючи мету та значення доказів, які сторона позивача просить витребувати, вказується, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про скасування правочинів. Позовні вимоги пов`язані з будівництвом ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 , якій не відповідає протипожежним вимогам та наступним незаконним відчуженням будинку та земельної ділянки на користь своєї знайомої особи ОСОБА_3 , з якою він спільно мешкає та має спільну дитину, а саме з відповідачкою ОСОБА_2 . Таким чином, можливо прийти до висновку, що мета правочину є нереальне настання правових наслідків, ускладнення вирішення спірного питання. Після пред`явлення уточненого позову відповідачка ОСОБА_2 намагається предстати у суді, як стороння особа, яка до укладення правочинів не могла знати про спірні питання щодо предмету позову (добросовісний набувач). На думку позивача зазначенні доводи ОСОБА_2 не відповідають дійсності оскільки вона спільно мешкає з відповідачем ОСОБА_3 та вони мають спільну дитину. Факт спільного мешкання у сукупності з наявністю спільної дитини спростовує вищезазначену позицію ОСОБА_2 . Також факт обізнаності ОСОБА_2 у спірних питаннях сторона позивача вважає підтвердженим тим фактом, що ОСОБА_2 уклала договір-купівлі продажу відносно недобудованого будинку. Зазначене підтверджується актами обстеження об`єкту містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудови на території м. Одеси від 20 липня 2018 року та 23 липня 2018 року, в яких зазначено, що станом на момент перевірки, будинок був недобудований, був наявний тільки дерев`яний каркас, внутрішні та зовнішнє оздоблено відсутнє. Таким чином, ОСОБА_2 усвідомлювала, що будинок, відносно якого вона підписує договір купівлі-продажу, фактично є тільки будівельним матеріалам, а прийняття його в експлуатацію та реєстрація права власності відносно дерев`яного каркасу, як житлового будинку, не може відповідати вимогам закону. Особа яка дійсно купує будинок не може не побачити, що він є недобудований. Отже для об`єктивного висновку необхідно надати оцінку усім доказам у сукупності, в тому числі, доказам, які спростовують позицію відповідачки ОСОБА_2 .

Крім іншого, у клопотанні, зауважуючи на тому, що відповідачі зобов`язані користуватися своєю власністю без завдання шкоди та порушенню прав інших власників, сторона позивача вказує, що користування будинком, який на їх думку свідомо збудований з порушенням протипожежних норм в угоду економії коштів відповідачів та введення в експлуатацію такого будинку є свідомим вибором відповідачів. Відповідачка ОСОБА_2 документально є власником будинку, якій порушує права позивачки та третьої особи. Більш того, позивач намагається доказати у суді факт спільного мешкання відповідачів та фактично наявності між ними цивільного шлюбу та наявністю спільних дітей, оскільки у сукупності з іншими фактами зазначене буде свідчити про обізнаність ОСОБА_2 у всіх спірних питаннях щодо цього будинку та обізнаність в порушенні прав сім`ї ОСОБА_1 . Одержання персональних даних відповідачів у цій справі необхідні і для спростування доводів ОСОБА_2 . Позивач наголошує, що і її права, які порушенні відповідачами підлягають захисту у суді.

Щодо сплати судового збору, у клопотанні вказано, що позивачка є особою пенсійного віку, отримує невелику пенсію, іншого доходу не має. Крім того, позивачка є тяжкохворою людиною (копію медичної довідки надано до матеріалів справи) та велику кількість своєї пенсії витрачає на лікування. Більш того, позивачкою вже сплачена велика кількість судового збору у розмірі 4 785, 00 грн., що є надмірно великою сумою для позивачки. Право на судовий захист є конституційним правом, закріпленим ст. 55 Конституції, яка визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 22 Конституції встановлює, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, вони гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. А отже право на судовий захист не може бути обмежено неможливістю позивачки сплатити судовий збір з урахуванням того, то вона є особою пенсійного віку, має невелику пенсію, витрачає велику кількість пенсії на лікування та вже понесла великий розмір судових витрат.

У заяві з процесуальних питань від 19.12.2019 року сторона позивача просить поновити строк для подання зазначеного клопотання, визнавши, що клопотання про витребування доказів не було подано разом з позовом з поважних причин. У заяві додатково зауважено, що докази, які вимагає одержати сторона позивача необхідні для підтвердження того факту, що в дійсності відповідачі були знайомі на час укладення спірних договорів та фактично мешкають однією сім`єю, і дійсною метою укладення оскаржуваних договорів була формальна зміна власника для ускладнення вирішення справи та ускладнення роботи контролюючих органів. Сторона позивача вказує, що під час подачі позову ними було зазначено про факт спільного мешкання відповідачів та про наявність спільної дитини, але відповідачі категорично заперечили проти цього, що і стало підставою для подання відповідного клопотання.

За змістом статей 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює неможливість поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів.

У відповідності до частин другої - четвертої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

При первісному зверненні до суду з клопотанням про витребування доказів (вхід. № 64994) стороною позивача у встановлений законом строк не була надана заява про поновлення строку. На запитання суду, представник позивача повідомив про намір подати таку заяву, на що суд встановив відповідний строк, відклавши розгляд клопотання про витребування доказів.

Згідно з ч. 5 ст. 127 ЦПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Виконавши свій обов`язок, до початку судового засідання сторона позивача ОСОБА_1 подала заяву з процесуальних питань з вимогами поновити строк на подання клопотання про витребування доказів (вх. № 64994 від 19.12.2019).

Щодо поновлення процесуальних строків суд зазначає, що згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статі 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Залишення без розгляду заяви позивача в даному випадку суперечило б завданню цивільного судочинства та не відповідало б конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність розглянути клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини шостої статті 127 ЦПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

В ході розгляду клопотання сторони позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, суд, проаналізувавши матеріали справи встановив, що в уточненій позовній заяві позивач ОСОБА_1 робить висновки про фіктивність договору від 27.04.2018 року купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вони проживають однією сім`єю за одною адресою і мають спільну дитину - ОСОБА_6 , 2016 р.н. Проте позовні вимоги щодо визнання правочинів недійсним базуються на інших підставах, враховуючи наявні у позивача докази. Доказів перебування відповідачів у шлюбі та наявності у них спільної дитини позивач не має і вимагає їх витребувати ухвалою суду, так як отримати такі докази самостійно не спромозі, оскільки вони містять персональну інформацію, про що також зазначено і в ухвалі суду від 18.11.2019 року та в запереченнях сторони відповідача ОСОБА_2 на клопотання про витребування доказів (вхід. № 65293 від 20.12.2019).

Так, у наданих запереченнях стороною відповідача зазначено, що 18.11.2012 року позивач звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів, в якому просив суд витребувати від органів реєстрації актів цивільного стану відомості про наявність у відповідача ОСОБА_2 дитини, а також інформацію про те чи перебувають відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у шлюбі між собою. Така інформація є інформацією про особисте сімейне життя, яке охороняється законом. Відповідно до ч. 4 ст. 291 ЦК України ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України. ОСОБА_2 не бажає та не надає згоди на втручання у її сімейне та особисте життя, збирання інформації про її особисте та сімейне життя. Витребувана інформація жодним чином не відноситься до предмета доказування у даній справі за визначеним позивачем предметом та підставами позову.

Проте, суд звертає увагу на те, що у раніше наданому відзиві за підписом відповідача ОСОБА_2 зауважено, що проживання відповідачів однією сім`єю, ведення спільного господарства та наявність спільної дитини не підтверджено будь-якими доказами та засновано на припущеннях, що не може бути підставою доказування у розумінні п. 6 ст. 81 ЦПК України. У відзиві відповідач ОСОБА_2 засвідчує, що з відповідачем ОСОБА_3 у шлюбі не перебувала та не перебуває. Доказом цих обставин відповідач вказує копію свого паспорту. Також і у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 особисто підтвердила суду, що в шлюбі з ОСОБА_3 не перебуває та спільних дітей не має.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із змісту частини другої статті 77 ЦПК України вбачається, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторона позивача ОСОБА_1 неодноразово заявляла про важливість доказів, які просить витребувати. У клопотанні від 18.11.2019 конкретизувала значення та мету одержання таких доказів. Раніше у судовому засіданні зауважила на своєму праві змінити предмет чи підставу позову у відповідності до частини третьої статті 49 ЦПК України.

За положеннями частин першої та третьої статті ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому суд звертає увагу позивача, що право змінити предмет чи підстави позову може бути реалізовано на етапі підготовчого провадження, до початку розгляду справи по суті.

Виходячи з загальних положень ЦПК України підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах.

Верховний Суд відзначив, що під підставами позову, які згідно із ст.49 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13.03.2018 року в справі №916/1764/17.

Зі свого боку сторона відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти витребування доказів, про які просить позивач, зазначаючи, що такі докази не відносяться до предмету доказування. Відповідач ОСОБА_2 у відзиві та раніше у судовому засіданні надала відповідь на запитання щодо відносин з відповідачем ОСОБА_3 .

Як вбачається із змісту частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування при розгляді справ в порядку цивільного судочинства є не тільки обставини, що підтверджують заявлені вимоги, а також і ті, що мають інше значення для її розгляду.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні - протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення статті 6 Конвенції, зазначено: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudg mentsand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Niderost Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що копія паспорту, на яку посилалася відповідач, не є достатнім та належним доказом сімейного стану особи та наявності у неї дітей.

Щодо збирання такої інформації, в ухвалі від 22.10.2019 року суд роз`яснював сторонам її характер. До цього часу ніхто з учасників справи, заінтересованих як в одержанні такої інформації, так і в її нерозголошенні не звертався до суду з питанням щодо застосування встановлених законом заходів нерозголошення особистої інформації.

У відповідності до пункту 3 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є гласність та відкритість судового процесу та повне його фіксування технічними засобами.

Між тим, законодавець встановив захисну норму, спрямовану на недопущення розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом та у частині сьомій статті 7 ЦПК України визначив умови для проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні.

Так, за приписами цієї норми розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, або за клопотанням учасників справи з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи або відомостей, що принижують їхню честь і гідність, а також в інших випадках, установлених законом.

Зважаючи на всі вищенаведені обставини, суд доходить висновку про можливість витребувати докази, про які просить сторона позивача лише за умови подальшого розгляду справи у закритому судовому засіданні.

Суд впроваджує подальший закритий розгляд цивільної справи № 520/8156/19 з власної ініціативи, про що постановляє відповідну ухвалу.

Щодо судових витрат у цій справі, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1- ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 , подаючи клопотання про витребування доказів, просить звільнити позивача від сплати судового збору з посиланням на положення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 55 Конституцію України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Клопотання про витребування доказів в частині звільнення від сплати судового збору обґрунтовано тим, що позивачка є особою пенсійного віку, отримує невелику пенсію, іншого доходу не має, є тяжкохворою людиною та велику кількість своєї пенсії витрачає на лікування. Крім того, представник позивача зазначає, що позивачкою вже сплачена велика кількість судового збору у розмірі 4 785,00 грн, що є надмірно великою сумою для позивачки, а право на судовий захист не може бути обмежено неможливістю позивачки сплатити судовий збір.

В свою чергу сторона відповідача ОСОБА_3 , ознайомившись з таким клопотанням, висловила певне хвилювання з приводу обставин, як складаються у цій справі, та у судовому засіданні 19.11.2019 року подала письмове клопотання про забезпечення судових витрат ОСОБА_2 у справі № 520/8156/19 у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу шляхом внесення грошової суми на депозитний рахунок суду.

Посилаючись на положення та приписи статей 59, 131-1 Конституції України, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 26, ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 1, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 3 ст. 133, ч. 2 ст. 137 ЦПК України, рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, сторона відповідача зазначає, що 20.10.2019 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Правовий цент «Інтелект» було укладено договір про надання правової допомоги № 30.10/27-19 (надалі за текстом Договір про надання правової допомоги) та додала копію цього договору. Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (Адвокатське об`єднання; приймає на себе зобов`язання з надання Замовникові правової допомоги (юридичних послуг) в обсязі та на умовах, передбаченим цим Договором, а Замовник зобов`язується оплатити такі послуги. Згідно з п. 1.2 Виконавець відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема: надає Замовнику консультаційні (усні та письмові) та юридичні послуги; надає послуги щодо захисту інтересів Замовника в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах України по питанням діяльності та повноважень органу місцевого самоврядування; здійснює підготовку та подачу документів до суду та інших компетентних органів; представляє інтереси Замовника у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях; знайомиться з матеріалами справи; подає докази та заперечення; заявляє клопотання; робить заяви про забезпечення позову чи доказів; дає пояснення; дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника. Згідно з п.4.6 Договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Виконавцем правової допомоги та її вартість. Виконавцем даного Договору про надання правової допомоги є Адвокатське об`єднання «Правовий центр «Інтелект», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 49/1 оф. 10-Н. Отримувачем коштів за даним Договором є Адвокатське об`єднання «Правовий центр «Інтелект» за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 42837142. банківські реквізити: р/р НОМЕР_3 в ПАТ «ГІриватбанк». МФО 328704.

На виконання умов Договору про надання правової допомоги №30.10/27-19 від 30.10.2019 року ОСОБА_2 планує сплатити Адвокатському об`єднанню «Правовий центр «Інтелект» 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень. На підтвердження чого у подальшому суду буде надано копію квитанції про оплату відповідачем правової допомоги. Також у подальшому суду буде надано копії (копію) актів (акту) приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги, що будуть складені на виконання зазначеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ЦПК України суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Згідно з ч. 4 ст. 135 ЦПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Сторона позивача зазначає, що позивач обґрунтовує позовні вимоги існуванням загрози експлуатації його домоволодіння внаслідок недотримання відповідачем протипожежних розривів при будівництві свого будинку. При цьому в даному провадженні розглядаються вимоги про визнання недійсними правочинів та скасування записів про реєстрацію, а метою подання позовних вимог про визнання правочину недійсними є застосування наслідків недійсності правочинів, тобто повернення сторін правочинів до первісного стану. Однак жоден з наведених способів захисту не усуне обставини, які покладені позивачем в основу своїх позовних вимог, а саме не змінить взаємне розташування будинків. Отже, позивач потребуватиме додаткових способів захисту, які слухаються в іншому процесі про знесення самочинного будівництва, який і є єдиним належним способом захисту.

Таким чином відповідач ОСОБА_2 вважає, що заявлений ОСОБА_1 позов носить характер завідомо безпідставного. Окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є пенсіонерами, які наголошують на тому, що у них немає коштів. Так у поданому позивачем клопотанні від 16.11.2019 року сторона позивача ОСОБА_1 просить суд звільнити її від оплати судового збору. Однак в той самий час ці обставини не заважають їм користуватися та оплачувати послуги адвоката з надання правової допомоги, окрім того, позивач хоче призначити експертизу, яку також необхідно буде оплатити. Зважаючи на наведене сторона відповідача ОСОБА_2 просить забезпечити її судові витрати.

Отже, дійшовши висновку, що сторона позивача заявила завідомо безпідставні позовні вимоги, що розглядаються саме в роз`єднаній справі за № 520/8156/19, ОСОБА_2 у судовому засіданні 19.11.2019 року було надано також письмові пояснення щодо обраних позивачем способів захисту, які сторона відповідача просить суд врахувати та відмовити у задоволені позову у повному обсязі. У поясненнях сторона позивача доводить суду завідому безпідставність позову про визнання правочинів недійсними, ґрунтуючи свої висновки на визначені способів захисту цивільних прав та інтересів, понятті суб`єктів звернення за відновленням порушеного договором права та зазначаючи, що відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у позові , незалежно від інших встановлених судом обставин.

Суд звертає увагу, що копії клопотання про забезпечення судових витрат та вищевказаних письмових пояснень сторона позивача одержала у судовому засіданні 19.11.2019 року. Станом на 20.12.2019 року письмових пояснень та міркувань з приводу вказаних клопотання та пояснень від позивача до суду не надходило.

Зважаючи на обставини, встановлені судом під час підготовчого провадження у цивільній справі № 520/8156/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності та за самостійним позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності, суд вважає за можливе забезпечити відшкодування майбутніх витрат відповідача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу шляхом зобов`язання позивача ОСОБА_1 внести грошову суму на депозитний рахунок суду у заявленому відповідачем розмірі.

Щодо клопотання позивача ОСОБА_1 в частині звільнення від сплати судового збору, заявленому при подачі клопотання про витребування доказів, суд зазначає про відсутність необхідності вирішувати це питання ухвалою суду, оскільки таке витребування не є тотожним витребуванню та (або) огляду доказів в порядку їх забезпечення, а отже за витребування доказів, про які просить позивач сплата судового збору не передбачена.

Враховуючи принцип диспозитивності суд витребує докази в тому порядку, про який вимагає позивач у своєму клопотанні.

Керуючись ст.ст. 127, 84, 7, 133-142 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання сторони позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів у цивільній справі № 520/8156/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності та за самостійним позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів про право власності.

Клопотання про витребування доказів задовольнити.

Витребувати від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації (65036, м. Одеса, вул. Старицького, 10-а) копію актового запису про наявність дитини у ОСОБА_2 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Витребувати від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації (65036, м. Одеса, вул. Старицького, 10-а) копію актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Надати повноваження на одержання витребуваних судом доказів ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ; паспорт: НОМЕР_5 , виданий Київським РВУМВС України в Одеській області) чи її представнику Вронському Сергію Валентиновичу, що діє на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 05.09.2018 р. (посвідчення адвоката № 1054, видане 05 грудня 2006 р. Радою адвокатів Одеської області) чи направити докази за допомогою поштового зв`язку на адресу суду (м. Одеса, вул. Варненська, 3-Б, 65038) для приєднання до матеріалів цивільної справи № 520/8156/19 (головуючий - ЛітвіноваІ.А.).

Копію ухвали направити/видати для виконання.

Встановити строк виконання ухвали - до 30 січня 2020 року.

Зобов`язати виконавців ухвали у випадку неможливості подати докази, які витребовує суд, або неможливості подати такі докази у встановлені строки - повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Попередити виконавця ухвали, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Клопотання сторони відповідача ОСОБА_2 про забезпечення судових витрат - задовольнити.

Забезпечити можливе відшкодування майбутніх витрат відповідача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу), зобов`язавши ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ; паспорт: НОМЕР_5 , виданий Київським РВУМВС України в Одеській області) внести грошову суму в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч гривень) на депозитний рахунок суду (Отримувач: ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26302945, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО: 820172, № рахунку: НОМЕР_6 ).

Зобов`язати ОСОБА_1 до 30 січня 2020 року надати суду докази, що підтверджують забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача ОСОБА_2 у розмірі та спосіб, встановлений судом.

Попередити позивача, що у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду. У випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 ЦПК України. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п`яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.

Підготовче судове засідання у цивільній справі № 520/8156/19 продовжити 30 січня 2019 року о 15 годині 00 хвилин в залі к.-240 Київського районного суду м. Одеси.

Розгляд справи продовжити у закритому судовому засіданні.

Роз`яснити учасникам справи:

розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дій у закритому судовому засіданні проводяться з додержанням правил здійснення цивільного судочинства;

під час такого розгляду можуть бути присутні лише учасники справи, а в разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі;

використання систем відеоконференц-зв`язку та транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет у закритому судовому засіданні не допускається;

якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рішення, якщо такі частини не містять інформації, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій проводилися в закритому судовому засіданні. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рішення містять таку інформацію, їх оголошення здійснюється в закритому судовому засіданні;

якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що інформація, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні, вже є публічно доступною або обмеження доступу до інформації є безпідставним чи не відповідає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Попередити учасників справи та процесу про обов`язок не розголошувати інформацію, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувається в закритому судовому засіданні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали лише в частині визначення розміру судових витрат.

В іншій частині заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Днем складення повної ухвали є 24 грудня 2019 року.

З текстом ухвали можна ознайомитись за веб-адресою: www.reyestr.court.gov.ua.

Отримати інформацію щодо справи учасники справи можуть на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://ki.od.court.gov.ua.

Суддя Літвінова І. А.