Рішення № 86730083, 28.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4063/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Лементовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області по не виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року у справі № 1540/4206/18 в частині виплати пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299 гривень 46 копійок; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 18299,46 грн. з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, індексації інфляції та 3 відсотків річних від суми боргу станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання рішення суду порушує чинні норми міжнародного законодавства, які є частиною національного законодавства, а також норм національного законодавства. При цьому, відповідач як на підставі невиконання рішення посилається на постанову КМУ від 22.08.2018 року № 649, яка визначає Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Разом з тим, наданий відповідачем витяг з реєстру підтверджує не виконання рішення суду та положень такого порядку. При цьому, пояснення представника відповідача щодо того, що реєстр ведеться в електронному вигляді свідчать про не направлення ГУ ПФУ в Одеській області до ПФУ документів, визначених п. 5 Порядку та протиправну бездіяльність щодо виконання рішення суду, що є підставами для задоволення позову. Крім того, постанова № 649 прийнята після виникнення спірних правовідносин та погіршує становище позивача в частині виплати належної йому пенсії, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Також, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі визначені ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким не передбачено можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування. При цьому, оскільки виплата відповідного доходу має відбуватись на виконання рішення суду, яке не виконується, позивач має право на стягнення компенсації втрат частини доходу за відповідний період. Також, ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, наявні підстави для стягнення грошового зобов`язання в зв`язку з невчасним виконанням рішення індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми. Для ОСОБА_1 , як для військового пенсіонера, не отримана сума пенсії є великою сумою та неотримання таких коштів принижує його гідність. Наразі позивач є ветераном військової служби та його самопочуття та здоров`я погіршується внаслідок наявних хвороб. Внаслідок відсутності коштів він немає можливості купувати ліки та проходити необхідні обстеження, що викликає пригнічений стан та впливає на погіршення здоров`я, а тому з відповідача слід стягнути 8000,00 грн. моральної шкоди.

Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що виплата розрахованої доплати пенсії здійснюється на підставі Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 та Порядку ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1, а тому пенсійних фонд діє у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, законами України та постановою КМУ № 649, а також з використанням повноважень з метою, якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо жодним чином не порушило права та законні інтереси позивача. При цьому, вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів є безпідставними, оскільки утворена сума доплати, утворена внаслідок перерахунку пенсії має разовий характер разового платежу, станом на час звернення до суду не виплачена, а факт невиплати розрахованої доплати обумовлений саме нормативно закріпленим алгоритмом, а не виною управління. Крім того, вимоги щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтовані, оскільки позивачем не доведено передбачених ст. 23, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема, матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь його моральних чи фізичних страждань або шкоди завданої здоров`ю.

Представником Державної казначейської служби України до суду надано відзив, в якому представник вказує, що вимоги заявника про стягнення моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки моральна шкода величина непостійна та таку шкоду неможливо відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Позивач посилається на рішення суду як на констатацію факту протиправності дій відповідача, однак вина ГУ ПФУ в Одеській області не доведена. Виконавчий документ знаходиться у черзі на виконання, що є законним та допустимим. За таких підстав, в задоволенні вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 8000,00 грн. слід відмовити.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив ГУ ПФУ в Одеській області, в якій представник позивача вказує, що протиправна бездіяльність відповідача є фактичною відмовою у виплаті перерахованої позивачу пенсії та порушує його права, гарантовані Конституцією України. Обов`язок відповідача провести виплату перерахованої на виконання рішення суду пенсії є безальтернативним та бездіяльність не може ґрунтуватись на постанові № 649, яка прийнята після виникнення спірних правовідносин. Оскільки дії відповідача щодо відмови у виплаті компенсації втрат частини доходів є неправомірними, наявні всі підстави для здійснення такої виплати. При цьому, щодо стягнення моральної шкоди є наявність складових – протиправна поведінка, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкоду та вина безпосередньо ГУ ПФУ в Одеській області.

Також, представником позивача до суду надано відповідь на відзив Державної казначейської служби України, в якій представник позивача вказує, що ДКС України є третьою особою, а тому повинен надавати до суду письмові пояснення, а не відзив на позовну заяву. При цьому, заявлена моральна шкода є мінімальною компенсацією за витрачені нерви, сили та здоров`я, які позивач зазнав при відстоюванні прав на отримання належної пенсії, яка за рішенням суду не виплачена.

Ухвалою суду від 26 липня 2019 року прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 вересня 2019 року прийнято ухвалу про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 05 листопада 2019 року прийнято до провадження заяву позивача про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 29 листопада 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 1540/4206/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.01.2018 року раніше призначеного ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” основного розміру пенсії при її перерахунку з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, згідно довідки Одеського обласного військового комісаріату № ЮО107073 від 21.03.2018 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, згідно довідки Одеського обласного військового комісаріату № ЮО107073 від 21.03.2018 року, починаючи з 01 січня 2018 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року – повернуто апелянту.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року по справі № 1540/4206/18 набрало законної сили.

На виконання рішення суду пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року (а.с. 129 т. 1).

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок з січня 2018 року та виплачено 1262,04 грн. При цьому, сума невиплаченої пенсії складає 18299,46 грн.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області доплата пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299,46 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 (а.с. 26 т. 1).

06 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявою, в якій просив негайно виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року у справі № 1540/4206/18, яке набрало законної сили (а.с. 29-31 т. 1).

20 червня 2019 року листом № 1271/М-11 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь, в якій повідомлено, що доплата пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299,46 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 (а.с. 32 т. 1).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету визначений Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.

Згідно п. 2 Порядку № 649 боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1, відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649), визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього.

Разом з тим, пунктами 1, 2 статті 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, порядок виплати пенсії, передбачений Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 не може змінювати принцип обов`язковості судових рішень, та не може застосовуватися з метою визначення способу та порядку виплати пенсій, що перераховані особам на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

При цьому, норми Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є актами вищої юридичної сили, ніж Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.

Частиною 2 статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Серінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Крім того, у Рішенні від 30 червня 2008 року № 16-рп/009 Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

При цьому, згідно п. 5, 6, 7, 8, 10 Порядку № 20-1 реєстр ведеться в електронному вигляді державною мовою. Реєстраційний номер рішення суду є його ідентифікатором у реєстрі. Наказом керівника органу Пенсійного фонду України визначаються відповідальні особи, які здійснюють облік рішень у реєстрі (далі - відповідальна особа), у кількості не менше двох осіб з числа працівників, які відповідно до розподілу службових повноважень мають право доступу до автоматизованих засобів та баз даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справ). Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Відповідальна особа вносить до реєстру наявну інформацію про рішення суду, зокрема, дата надходження рішення до боржника. Відомості з реєстру можуть надаватися стягувачу щодо нього у вигляді витягу чи представнику стягувача на підставі документа, що підтверджує його повноваження.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідачем, суб`єктом владних повноважень до суду надано два витяги з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою щодо виконання рішення суду по справі № 1540/4206/18 щодо виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії, які по своєму змісту суперечать один одному та не відповідають ч. 8 Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (а.с. 41, 108 т. 2).

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року у справі № 1540/4206/18, яке набрало законної сили та вчинення дій задля виплати ОСОБА_1 сум перерахованої пенсії у розмірі 18299, 46 грн. відповідачем суду не надано.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідачем, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області, допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299, 46 грн.

При цьому, доказів щодо виплати позивачу заборгованості в сумі 18299, 46 грн. відповідачем суду не надано.

Таким чином, належним захистом порушених прав позивача є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299,46 грн.

Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, індексації інфляції та 3 відсотків річних від суми боргу станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці та стягнення моральної шкоди у сумі 8000,00 грн. суд зазначає наступне.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до ст. 1, 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пунктом 2 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Тобто, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Верховний Суд в рішенні від 10 квітня 2019 року по справі № 686/13725/17 зазначив, що правове значення при виплаті компенсації має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, оскільки станом на дату розгляду даної справи заборгованість ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299, 46 грн. не виплачена, стягнення компенсації стосується правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, основною умовою застосування вказаної норми права є цивільно-правовий характер відносин між сторонами, який би, серед іншого, полягав у простроченні виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин, що мають цивільний (приватний) а не публічний характер. При цьому, правовідносини щодо нарахування компенсації за несвоєчасно сплачену пенсію не регулюються Цивільним кодексом України.

Таким чином, станом на дату розгляду справи відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, індексації інфляції та 3 відсотків річних від суми боргу станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області моральну шкоду у розмірі 8000,00 грн.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, позивачем, ОСОБА_1 , не зазначено обґрунтованих обставин на підтвердження заподіяння відповідачем моральної шкоди та не доведено факту заподіяння йому моральних та фізичних страждань, а отже не підтверджено наявність причинного зв`язку між заявленою моральною шкодою з невиплатою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області пенсії за з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299, 46 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_2 , допитаного в якості свідка, оскільки його показання щодо пригніченого стану позивача є особистими сприйняттям, не є обставинами, що мають значення для справи та не свідчать про причинний зв`язок між пригніченим станом ОСОБА_1 та невиплатою відповідачем пенсії.

За таких підстав, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області моральної шкоди у розмірі 8000 гривень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299, 46 грн., стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299,46 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., згідно платіжних доручень від 08.07.2019 року № ПН1641, № ПН 1669 (а.с. 11, 13 т. 1)

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 78, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107), третя особа - Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про визнання протиправною бездіяльність, стягнення заборгованості, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299, 46 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.01.2018 року по 13.01.2019 року в сумі 18299,46 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2019 року.

Суддя О.А. Левчук

.