Рішення № 86730024, 28.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5545/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №481/02-9/1 від 22.08.2019 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за вислугою років на підставі п. “е” ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, починаючи з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 12.08.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 12 серпня 2019 року вона звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з тим, що у неї є достатній стаж роботи для призначення пенсії за вислугою років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 481/02-9/1 від 22 серпня 2019 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із тим, що у неї недостатньо спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років та вона не досягла віку, необхідного для призначення вказаної пенсії.

Позивач вказала, що вона працювала на посаді вихователя дитячого садка з 01 червня 1990 року до 13 квітня 2019 року.

Позивач зазначила, що у рішенні ГУ ПФУ в Одеській області вказано, що станом на 31 грудня 2015 року її стаж роботи складає 23 роки 07 місяців 11 днів. Даний факт позивачем не оспорюється.

Однак позивач вважає, що при винесенні рішення незаконно не був врахований стаж роботи із 01 січня 2016 року по дату її звільнення, тобто до 13 квітня 2019 року.

Із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 12 серпня 2019 року.

Позивач зазначила, що у своєму рішенні ГУ ПФУ в Одеській області посилається на те, що на теперішній час відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років, а з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення 55 років право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року та досягли 54 річного віку.

Також позивач зазначила, що Рішенням Конституційного суду України № 2-р/2019 від 04 червня 2019 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24" грудня 2015 року № 911-VIII.

За приписами п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Позивач зазначила, що на день її звільнення з посади вихователя дитячого садка та на день звернення із заявою про призначення пенсії, спеціальний стаж її роботи складав 26 років 11 місяців та 24 дні.

Ухвалою судді від 15.10.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 11 листопада 2019 року о 10:00 год.

Ухвалою від 11.11.2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 04 грудня 2019 року об 11 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 04 грудня 2019 року на 14:00 год., сторони не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Позивач засобами електронного зв`язку 03.12.2019 року подав заяву про перенесення розгляду справи у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів. Поважної причини неявки суду в заяві представником позивача не наведено.

Відповідач засобами електронного зв`язку 28.11.2019 року подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи приписи ч.3 ст.194, п.1 ч.3 ст.205 КАС України наявні підстави для розгляду справи за відсутності учасників справи.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

06.11.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 12.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до управління ПФУ із заявою про розгляд питання щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням від 22.08.2019 року № 481/02-9П управлінням ПФУ відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з тим, що спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років недостатньо та через те, що необхідного віку для призначення пенсії позивач не досягла.

Відповідач вказав, що станом на 31.12.2015 року, коли ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала 46 років 6 місяців (хоча вік у цьому випадку не має значення), а спеціальний стаж склав тільки 23 роки 07 місяців 11 днів, діяло законодавства, що передбачало право на пенсію за вислугу років працівникам освіти, які в період до 01.01.2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців. Тобто, у даному випадку слід врахувати, що до досягнення абзацом першим цього пункту (як вище зазначено), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців. Отже, станом на 31.12.2015 року, необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років має складати 25 років 6 місяців, однак потрібного стажу у позивача не було.

Також відповідач зазначив, що станом на 11.10.2017 року, дату набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017 року, передбачено, що у разі відсутності на ці дати 25 років чи 25 років 6 місяців стажу роботи за спеціальністю, пенсію за вислугу років буде призначено за наявності на дату набрання чинності Законом № 2148-VIII - 26 років 6 місяців роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, та за досягнення пенсійного віку - від 50 до 55 років. Станом на 11.10.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла віку 47 років, тобто передбаченого пенсійного віку їй не вистачає, тому що відповідно до вказаного Закону особи, які народились з 01.01.1970р. по 30.06.1970р. матимуть право на пенсію за вислугу років у 54 роки.

Таким чином, у зв`язку з тим, що станом на 11.10.2017 року спеціальний стаж ОСОБА_1 склав менш ніж передбачено чинним законодавством, тобто менш 26 років 6 місяців (відповідно до Закону №2148), а також вона не досягла необхідного пенсійного віку (54 роки), то і правові підстави для призначення позивачу пенсію за вислугу років, відсутні.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, а також матеріали пенсійної справи позивача, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 серпня 2019 року звернулася до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 38).

За результатом розгляду заяви позивача №728 від 12 серпня 2019 року щодо призначення пенсії відповідно до п. “е” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Ізмаїльським об`єднаним УПФУ в Одеській області прийнято рішення №481/02-911 від 22 серпня 2019 року про відмову в призначенні пенсії (а.с. 33).

Рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років мотивоване тим, що відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрі» України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року. У рішенні вказано, що стаж роботи позивача на 31.12.2015 року складає 23 роки 07 місяців 11 днів, тому право на пенсію за вислугу років вона немає. Додатково повідомлено, що відповідно до статті 12 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " позивач маєте право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент звернення позивача за пенсією по вислузі років), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції що була чинна до 04.06.2019 року), окремі категорії працівників інших галузей народного господарства мають право на пенсію за вислугу років.

Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, згідно пункту е) вказаної статті, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

- які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

- 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04 червня 2019 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24" грудня 2015 року № 911-VIII (п.1 резолютивної частини рішення).

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року № 2-р/2019, положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У п.3.3 рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04 червня 2019 року, зокрема, зазначено, що положення пункту „а“ статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті „а“ статті 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах „е“, „ж“ статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

У п.3.4 рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04 червня 2019 року, зокрема, зазначено, що Законом № 213 підвищено на п`ять років вік виходу на пенсію для жінок (наслідком стало зрівняння віку виходу на пенсію для чоловіків і жінок) (абзаци перші пунктів "а", "б", "в", "г", "д" статті 55 Закону № 1788), підвищено загальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци другі, треті пунктів "а", "б", "в", "г", "д", пункт "є" статті 55 Закону № 1788), підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (пункт "а" статті 54, абзаци шостий - шістнадцятий пункту "д", абзаци перший - одинадцятий пункту "е", пункт "ж" статті 55 Закону № 1788).

На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

З огляду на наведене оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Таким чином, до спірних правовідносин, що виникли між сторонами, з питання призначення пенсії за вислугу років необхідно застосовувати положення ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом № 911.

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, особа, яка станом на момент звернення до органу Пенсійного фонду має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, позивач станом на 31.12.2015 року мала спеціальний стаж 23 роки 7 місяців 11 днів.

Згідно записів у трудовій книжці позивача (№№ 22, 23) ОСОБА_1 з 01.01.2012 року по 13.04.2019 року працювала на посаді вихователя дошкільного навчального закладу загального розвитку ясла-садок "Світлячок" територіальної громади с.Орлівка, та з 13.04.2019 року звільнена за власним бажанням.

Таким чином, спеціальний стаж роботи позивача за період з 01.01.2016 року по 13.04.2019 року складає 3 роки 3 місяці 13 днів.

З урахуванням спеціального стажу до 31.12.2015 року, спеціальний стаж роботи позивача на момент звернення до відповідача за призначенням пенсії за вислугу років складає 26 років 10 місяців 24 дні, тобто перевищує 25 років.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають повному задоволенню.

При цьому, суд не бере до уваги викладені відповідачем у відзиві доводи, оскільки ці доводи не враховують ухвалене 04.06.2019 року рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 щодо неконституційності положення, у тому числі, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24" грудня 2015 року № 911-VIII.

Тому рішення органу Пенсійного фонду №481/02-9/1 від 22.08.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Інших підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, окрім відсутності необхідного спеціального стажу та віку, оскаржуване рішення не містить.

За таких обставин, відповідача належить зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. “е” ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, починаючи з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 12.08.2019 року.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) – задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №481/02-9/1 від 22.08.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на підставі п. “е” ч.1 ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, починаючи з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 12.08.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів

.