Рішення № 86729905, 26.12.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа №340/1463/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця, адвоката ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Фізична особа-підприємець, адвокат Заболотній ОСОБА_2 Леонідович звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31005-52 від 21.05.2019 р. на суму 2 400,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування (КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права»), а також є адвокатом на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Позивач вказує, що податки та єдиний соціальний внесок сплачує як фізична особа-підприємець. Позивач зауважує, що він як самозайнята особа (адвокат) поза межами здійснення діяльності, як фізична особа-підприємець не здійснює, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, тому визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДФС у Кіровоградській області сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2 400,52 грн. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача. Позивач вважає, що оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, взятий на податковий облік як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, веде єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець ІІІ групи єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності, до нього не можуть застосовуватися положення ч.3 ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а тому наявні правові підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.31-32). Представник відповідача зауважує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кропивницькому управління ГУ ДФС у Кіровоградській області (Новгородківський район), як фізична особа-підприємець з 25.11.2009 р., як платник єдиного податку з 01.01.2012 р., а з 25.10.2018 р. перебуває на обліку також, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат). Представник відповідача вказує, що в розумінні Закону №2464 фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, також розглядаються як окремі платники єдиного внеску. При цьому, на думку представника відповідача, особи, які проводять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони одночасно були у 2018 році фізичними особами-підприємцями. Представник відповідача зазначає, що оскаржувана вимога повністю відповідає вимогам податкового законодавства України, а тому є правомірною.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 р. позовну заяву Фізичної особи-підприємця, адвоката ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – залишено без руху (а.с.22).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1-2).

31.07.2019 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.44).

Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.11.2009 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11-12).

З огляду на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що основним видом діяльності ОСОБА_1 є діяльність у сфері права.

Окрім того, на підставі свідоцтва №636 від 26.11.2008 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.18).

Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року сплачував єдиний соціальний внесок, що підтверджується квитанціями за відповідні періоди (а.с.16-17).

Факт сплати ОСОБА_1 єдиного соціального внеску підтверджується інформацією інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску (а.с.36-43).

Однак, в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску відображено, що станом на 30.04.2019 р. недоїмка ОСОБА_1 із єдиного соціального внеску становить 2 400,52 грн. (а.с.43).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів керівником ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 р. №Ф-31005-52 на суму єдиного соціального внеску – 2 400,52 грн. (а.с.13, 35).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом – Закон №2464).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Таким чином, в Законі №2464 розмежовуються фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, як платники єдиного соціального внеску. При цьому Законом №2464 не визначається такий платник єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом, позивач є платником єдиного соціального внеску за п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2464 облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону №2464-VІ взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 51, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

З огляду на п.3 розділу І Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. №1162 (далі за текстом – Порядок №1162) Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 Закону №2464.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №1162 встановлено, що дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Відповідно до п.4 розділу ІІ Порядку №1162 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам-підприємцям у порядку, встановленому Законом №755 (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Водночас, розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755.

Так, пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1162 визначено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Зважаючи на п.п.2, 3 розділу ІІІ Порядку №1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою N 2-ЄСВ згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Отже, взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється контролюючим органом виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ.

Натомість, взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядком №1162 не передбачено.

Так, позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, що здійснює діяльність у сфері права, при цьому зайняття адвокатською діяльністю провадиться ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність.

Суд враховує, що в розумінні п.1 ч.1 ст.1 Закону №2462 Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування – організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.16 Закону №2464 Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.16 Закону №2464 ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на абз.3 ч.2 ст.20 Закону №2464 відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування визначено Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 р. №10-1 (далі за текстом – Положення №10-1).

Пунктом 1 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Положення №10-1 облікова картка відкривається у разі: надходження у складі звітності від страхувальника відомостей про застраховану особу, дані про яку відсутні в Реєстрі застрахованих осіб; надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; сплату добровільних внесків особами, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; надходження відомостей від фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до абз.5, 6 п.2 розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме: відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Суд зауважує, що з огляду на форму Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яка є додатком 8 до Положення №10-1 та заважаючи на п.6 розділу V Положення №10-1, до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого законодавець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, тобто особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, що зумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відповідно до системного аналізу норм Закону №2464 та Положення №10-1 судом встановлено відсутність у контролюючого органу повноважень за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом, як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та, відповідно, не подає звітність як такий платник, суд вважає безпідставним встановлення позивачу, як платнику єдиного внеску в статусі фізичної особи-підприємця ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

З огляду на п.16 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 (далі за текстом – Порядок №435) ФО – підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

При цьому розділ 6 Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, який є додатком 5 до Порядку №435, визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО – на загальній системі оподаткування; ФО – на спрощеній системі оподаткування; особу, яка провадить незалежну професійну діяльність; членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи п.16 Порядку №435 не відповідають п.п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464, а тому застосуванню підлягають саме норми Закону №2464.

Таким чином, статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464 не передбачає.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у рішенні від 02.09.2019 р. у зразковій справі №520/3939/19 (провадження №Пз/9901/10/19), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р.

При цьому дана справа відповідає ознакам типової справи наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у зразковій справі №520/3939/19 (провадження №Пз/9901/10/19).

Суд враховує, що у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 р. у зразковій справі №520/3939/19 (провадження №Пз/9901/10/19) зазначено, що контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону №2464, тому відсутні підстави вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31005-52 від 21.05.2019 р., прийнята Головним управління ДФС у Кіровоградській області не на підставі законів України та є не обґрунтованою, оскільки не враховано усіх обставин, які мали значення для її винесення, а тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Стосовно посилання позивача на норми Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588 суд зауважує, що з огляду на п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Окрім того, відповідно до ст.2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (а.с.19), а тому суд стягує на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 21 травня 2019 року №Ф-31005-52 про сплату боргу (недоїмки) на суму 2 400,52 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 26 грудня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт