Рішення № 86726793, 18.12.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10289/15-ц

Провадження № 2/761/39/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житлово-будівельного кооперативу «Залізничний-9» про визнання права власності та поділ квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ЖБК «Залізничний-9» про визнання права власності та поділ квартири, у якому з урахуванням уточнення вимог позовної заяви, просить суд визнати за ОСОБА_1 право на частину паєнагромадження та виділити позивачці окрему кімнату площею 20,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 12.01.1974 року зареєстровано шлюб між позивачкою та ОСОБА_3 . Під час шлюбу ОСОБА_3 , позивачці та їх сину була надана кооперативна двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 . В 1982 році шлюб між позивачкою та ОСОБА_3 було розірвано та укладена угода про поділ паєнакопичення та жилої площі в квартирі в розмірах за позивачкою було закріплено 2 856,65 крб. та ізольована кімната площею 20,1 кв.м., а за ОСОБА_3 1 528,17 карб. та ізольована кімната 10,9 кв.м., підсобні приміщення залишені в загальному користуванні, яку було затверджено Головою ЖБК «Залізничний-9». Після чого позивачка вступила до членства ЖБК «Залізничний-9». Проте, оригінал угоди та рішення загальних зборів членів ЖБК «Залізничний-9» від 28.10.1982 року в архіві не збереглися. З 1987 року ОСОБА_3 не проживав у спірній квартирі, не цікавився нею та не сплачував комунальні послуги. У вказаній квартирі постійно проживали позивачка та її син ОСОБА_4 , які здійснювали оплату за комунальні послуги. В свою чергу, ОСОБА_3 12.11.2007 року зареєстрував на своє ім`я право власності на квартиру АДРЕСА_1 без згоди позивачки. Разом з тим, незважаючи на ту обставину, що вищенаведене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_3 не визнавав за позивачкою право власності на спірне майно. А тому, 26.04.2013 року ОСОБА_3 подарував квартиру АДРЕСА_1 своїй рідній сестрі ОСОБА_5 на підставі договору дарування.

За вказаних обставин, а також враховуючи, що позивачка вважає, що її право на квартиру АДРЕСА_1 було порушено, вона звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 26.05.2015 року відкрито провадження в справі.

Відповідності до розпорядження Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2015 року, здійснено перерозподіл даної справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Фролової І.В. , яка з 08.06.2015 року перебуває на довготривалому лікарняному, що може призвести до порушення строків розгляду справи, яка перебуває в провадженні судді Фролової І.В. з 26.05.2015 року.

Ухвалою від 07.07.2015 року суддя Гуменюк А.І. прийняла в справдження дану справу.

В судовому засіданні 02.06.2017 року замінено відповідача ОСОБА_5 на нового власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2017 року придбала спірне нерухоме майно.

Разом з тим, у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_7 , розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м.Києва від 22.11.2017 року за № 01-08-1149 вищевказану цивільну справу було передано на потворний автоматичний розподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2017 року справа передана для розгляду судді Савицькому О.А.

Ухвалою від 23.11.2017 року цивільну справу за вказаним позовом прийнято в провадження судді Савицького О.А.

Ухвалою від 19.03.2018 року розгляд справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.09.2018 року зупинено провадження у справі до 25.10.2018 року, а саме на шестимісячний строк з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 для прийняття спадкоємцями спадщини та залучення їх до участі у справі.

Ухвалою від 20.12.2018 року поновлено провадження у справі та залучено до участі у справі відповідача ОСОБА_4 , як правонаступника померлого ОСОБА_3 .

Ухвалою від 14.05.2019 року закрито провадження у справі в частині вимог до відповідача ОСОБА_4 .

Ухвалою від 14.05.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача 1, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача 2, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника та представників відповідачів, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.01.1974 року по 05.10.1982 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 05.10.1982 року, виданим відділом РАЦС Шевченківського РВК м. Києва.

25.01.1977 року ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Київської міської ради від 06.12.1976 року № 1444 був виданий ордер № Г 01094 на жиле приміщення, на сім`ю із трьох осіб з правом на зайняття двох кімнат 30,7 кв.м. в окремій квартирі АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали угоду про поділ паєнакопичення в розмірі 4 384, 82 карб. та жилої площі 30,7 кв.м. в квартирі в таких розмірах за позивачкою було закріплено 2 856,65 крб. та ізольована кімната площею 20,1 кв.м., а за ОСОБА_3 1 528,17 карб. та ізольована кімната 10,9 кв.м., підсобні приміщення залишені в загальному користуванні, яку було затверджено Головою ЖБК «Залізничний-9».

Крім того, в цей же час ОСОБА_1 було прийнята в члени ЖБК "Залізничний-9", що підтверджується копією виписки з рішення загальних зборів членів ЖБК "Залізничний-9"від 28.10.1982 року, однак це спростовується листом ЖБК "Залізничний-9"від 23.09.2010 року № 62, в якому зазначено, що в архіві ЖБК "Залізничний-9" протокол зборів членів ЖБК від 28.10.1982 року не зберігся.

Відповідно до Довідки - характери від 21.12.2007 року, виданої КП «Київське міське бюро технічної Інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомості» ОСОБА_3 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване на підставі довідки ЖБК "Залізничний-9" від 07.02.1992 року № 12, дублікат довідки видано ЖБК "Залізничний-9" від 06.12.2007 року № 499.

26.04.2013 року відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Старостіною Н.С., ОСОБА_3 подарував квартиру АДРЕСА_1 своїй сестрі ОСОБА_5 .

Крім того, вказане було встановлено рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28.10.2011 року, по справі № 2-3807/11, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14.11.2014 року, по справі № 761/21382/14-ц.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка, як для задоволення позовних вимог вказує на те, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю, яку вона з покійним ОСОБА_3 придбали за час шлюбу, а тому вона має право на частку у праві власності на спірну квартиру.

Проте, доводи на які посилається позивачка, як для задоволення своїх позовних вимог, спростовуються письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи, а також рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28.10.2011 року, по справі № 2-3807/11, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14.11.2014 року, по справі № 761/21382/14-ц.

Зокрема, вищевказаними рішеннями встановлено, що позивачка не була прийнята в члени ЖБК "Залізничний-9", а також той факт, що між позивачкою та ОСОБА_3 не укладалась угода про поділ паєнакопичень та жилої площі в квартирі № 57 у відповідних розмірах.

Крім того, вказаними рішеннями було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а приватною власністю ОСОБА_3 .

При цьому, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 30.03.2015 року, по справі № 761/15930/14-ц, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було виселено з квартири АДРЕСА_1 .

Вказані рішення набрали законної сили, а тому у розумінні частини 6 статті 82 ЦПК України встановлені в них факти не потребують доказуванню.

Відповідно до довідок № 559/63, №558/63 про зняття з реєстрації місця проживання від 27.05.2016 року, виданих Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ШРДА , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 на підставі рішення суду від 30.03.2015 року, по справі № 761/15930/14-ц.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд вважає встановленим, що позивачка не є, співвласником спірної квартири, більше того, ОСОБА_3 , набувши право власності на спірну квартиру на підставах, які рішеннями судів не визнані незаконними, розпорядився спірною квартирою на свій розсуд, а тому, доводи на які посилається позивачка, як для задоволення своїх позовних вимог не можуть бути взяти судом до уваги.

Так, згідно з ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

При цьому, відповідно до положень ч.1 ст. 320 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Разом з тим, до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що позивачка має право на частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 та є її співвласником, матеріали справи не містять, більше того, доводи на які посилається позивачка спростовується обставинами, які встановлені в рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 28.10.2011 року, у справі № 2-3807/11, рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 14.11.2014 року, у справі № 761/21382/14-ц та рішенні Шевченківського районного суду м.Києва від 30.03.2015 року, у справі № 761/15930/14-ц, які набрали законної сили.

На підставі вищезазначеного, а також зважаючи на відсутність будь-яких фактичних даних стосовно того, що відповідачами порушуються права позивачки на квартиру, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та не доведені належними і допустимим доказами.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , Житлово-будівельного кооперативу «Залізничний-9» про визнання права власності та поділ квартири.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: