Рішення № 86724283, 02.12.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18565/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі Ткаченко Ю.М.,

учасники справи:

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів,

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі АТ «Укрзалізниця») заборгованість по заробітній платі в тому числі грошову компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 10772 грн. 14 коп., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, що складає 124883 грн. 36 коп., втрата частини грошового доходу у зв`язку з порушенням термінів їх виплат у розмірі 1547 грн. 75 коп. відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159,

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона з лютого 1985 року працювала на Державному підприємстві «Донецька залізниця» (надалі ДП «Донецька залізниця»). З 31.12.2013 була переведена на посаду начальника оперативно-аналітичного відділу госпрозрахункової служби перевезень ДП «Донецька залізниця». 15.04.2016 госпрозрахункову службу перевезень було перетворено у відділ перевезень структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

11.05.2017 ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі наказу від 11.05.2017 №288/ДН-ос за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Позивач посилається на те що у день звільнення їй видано трудову книжку, але не виплачено заборгованість по заробітній платі за період: з березня 2017 по 11 травня 2017 року у розмірі - 10772 грн.14 коп. Позивач вказує, що зазначена заборгованість по заробітній платі є невиплаченою, вважає дії відповідача незаконними, так як згідно ч. 1 ст.116 КЗпП України виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводяться у день звільнення.

Станом на 30 жовтня 2018 року загальна сума середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні, яку повинен виплатити мені відповідач складає 124 883 грн. 36коп. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 №159 відповідач зобов`язаний сплатити на її користь загальну суму компенсації у розмірі 1547,75 грн.

27.05.2019 представник відповідач подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечував, вказував на те що Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (далі -АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669 - VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Представник відповідача вказує, що виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президента України на сьогоднішній день не видавався.

У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема у містах Донецьк, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

Також, відповідач посилається на Науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року відкрито провадження у справі. Враховуючи положення ст. ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ, що виникають з трудових правовідносин.

02.07.2019 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог по стягненню середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні. За розрахунком позивача сума виплати у період з 12.05.2017 по 30.06.2019 складає 533 днів та відповідно суми 169 803 грн. 14 коп.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» свою господарську діяльність розпочало 01 грудня 2015 року та є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підвідомчих підприємств і закладів, що мали статус окремих юридичних осіб.

Відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 №4442-IV, Постанови КМУ «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 №200, Державне підприємство «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно з наказом правління ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016 №303 Інформаційно-обчислювальний центр державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Інформаційно-обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Постановою КМУ «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» від 31 жовтня 2018 р. №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство «Українська залізниця». В подальшому внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з такими вимогами саме до АТ «Укрзалізниця», а не до ДП «Донецька залізниця», оскільки законом передбачений механізм звернення з такими вимогами до підприємства - правонаступника.

Відповідно до записів у трудовій книжці (а.с.19), наказом №62/ДС від 22.02.1985 позивача було прийнято на роботу до Державного підприємства «Донецька залізниця» (надалі ДП «Донецька залізниця»). Відповідно до наказу №145/ ДН-ос від 01.08.2016 (а.с.21) була прийнята начальником оперативно-аналітичного сектору відділу перевезень інформаційно-обчислювального центру ДП «Донецька залізниця».

06.06.2017 позивачку було звільнено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін на підставі наказу від 11.05.2017 № 288/ДН-ос.

Як вбачається з позовних вимог, не виплаченою є сума 10 772 грн. 14 коп. Згідно наданого розрахунку до позовної заяви, належних до сплати сум при звільнені позивачу за час затримки за:

березень 2017 року - 4289 грн. 14 коп.,

квітень 2017 року - 2862 грн. 00 коп.,

травень 2017 року - 3621 грн. 00 коп.,

Згідно наданих доказів по справі, розрахунки заробітної плати (а.с.31) позивачу було нарахована за: лютий 2017 року - 3153 грн. 00 коп., березень 2017 року - 6989 грн. 14 коп. за квітень 2017 року розрахунку не представлено, за травень 2017 року - 3621 грн. 00 коп.,

Позивач просить стягнути заборгованість, за березень-травень 2017 року, але надано розрахунки на підтвердження лише за березень та травень 2017 року при складанні помісячних сум, заборгованість підтверджена доказами сума становить 10 610 грн. 14 коп.

Вказані розрахунки відповідають даним Табелів обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати за березень, травень 2017 року.

На підтвердження суми про виплату позивачу суми авансу у березні місяці 2017 року відповідачем було виплачено аванс у розмірі 2700 грн. відповідачем спростувань не надано. Тому сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, підтверджена доказами, підлягає до задоволення у розмірі 7910 грн. 14 коп.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і не спростовується відповідачем, останній, як роботодавець, до теперішнього часу, порушуючи вимоги ст. 116 КЗпП України не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі за березень, травень 2017 року, в тому числі грошовій компенсації за невикористану щорічну відпустку в загальному розмірі 7910 грн. 14 коп.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати та всіх сум, які належать позивачу при звільнені, відповідач має сплатити середній заробіток за весь час затримки, за період з 12 травня 2017 року по 30 червня 2019 року.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі. Зокрема наявністю належним чином заповненої трудової книжки позивача із зазначенням наказів про звільнення з роботи. Наявність роздрукованих розрахунків заробітної плати, виданих позивачу, який використовував їх як доказ існуючої заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність відповідача про існуючий обов`язок та його невиконання, що тягне за собою відповідне відшкодування у вигляді нарахування середнього заробітку.

Наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є сертифікатом в розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Тому наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/21-10.2 не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати позивачу. Аналогічна позиція зазначена в ухвалі Верховного суду від 29.07.2019 по справі №185/5811/18.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного. Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за ч. 3 п. 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивача було звільнено з роботи 11.05.2017 (а.с.27). Згідно наданого розрахунку заробітної плати позивачу нараховано за березень 2017 року - 8779 грн. 35 коп. без урахування обов`язкових утримань, за квітень 2017 року позивачем не надано розрахунку. Відповідачем також не представлено жодної довідки про нарахування або ж про відсутність нарахування позивачу заробітної плати за квітень 2017 року. У зв`язку і тим, що саме відповідачем здійснюється розрахунок заробітної плати. Позивачем надано докази, що вона зверталася до відповідача про надання розрахунку заробітної плати. Тому суд вважає за можливим зробити розрахунок розміру одного робочого дня беручи до уваги тільки розрахунок за один місяць.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» в березні 2017 року - 22 робочих днів. Так 8779,35грн./22днів=399 грн. 06 коп. Тобто згідно розрахунку, розмір середньоденної заробітної плати за останній календарний місяць роботи, що передували дню звільненню позивача становить 399 грн. 06 коп.

Суд вважає помилковим розрахунок за яким позивач бере середньоденний заробіток для розрахунку відпустки.

Згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог (а.с.83) позивачем надано розрахунок, за яким період затримки складає 533 днів, з 12.05.2017 по 30.06.2019, а сума заборгованості - 169 803 грн. 14 коп.

Разом з тим, позивач у позовній заяві вказує період невиплати належної заробітної плати з 12.05.2017 по 30.06.2019 та визначає період затримки, що складає 533 робочих днів, посилаючись на листи Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» та Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 №224/0/103-17/214 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік», Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 №78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік». Відповідачем не спростовано твердження позивача про розрахунок кількості днів затримки, суд погоджується з розрахунком кількості днів.

Оскільки, період затримки виплати заробітної плати за який нараховується середній заробіток згідно ст.117 КЗпП України повинен вираховуватися у робочих днях, таким чином суд визначає, що для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12.05.2017 року по 30.06.2019 року слід використовувати період, який становить 533 робочих днів. Враховуючи викладене, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача, який становить 399 грн. 06 коп., та періоду затримки виплати заробітної плати у 533 робочих днів, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України становить (399,06 грн. х 533 робочих дні) 212 699 грн.92 коп. Отже заявлені позовні вимоги щодо виплати заборгованості підлягають повному задоволенню у розмірі 169 803 грн. 14 коп.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення компенсації, то відповідно до постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Суд вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок та частково стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період: березень, травень 2017 року. Сума невиплаченої заборгованості за: березень 2017 року - 664 грн. 03коп., квітень 2017 року - суд відмовляє у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості за квітень 2017 року відповідно до якої розраховувалася компенсація, травень 2017 року - 470 грн. 11 коп., у загальному розмірі 1134 грн. 14 коп.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 УПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.141 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про стягнення заробітної плати на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень ч. 2 ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що суд задовольнив позовні вимоги частково, на користь держави підлягає стягненню з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1788 грн. 47 коп.

При таких обставинах позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21,22 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 47, 94, 97, 116, 117, 233 КзпП України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100, ст.ст. 12,13,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 7910 гривень 01 копійка.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 12 травня 2017 року по 30 червня 2019 року без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів в розмірі 169 803 гривень 14 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 1134 гривень 14 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід Держави судовий збір у розмірі 1788 гривень 47 копійки.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерного товариства «Українська залізниця», Код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

Суддя Остапчук Т.В.