Вирок № 86721181, 21.12.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9292/19

Провадження № 1-кп/727/398/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань Ільчук М.В.

за участю: сторони обвинувачення: - прокурора Дуць О.П., Корчинської Н.В.

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Приймак Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського райсуду м. Чернівці справу з обвинувальними актами в рамках кримінальних проваджень № 1201925004000755 від 10.04. 2019 року та за № 12019260040001768 від 12.08. 2019 року, об`єднаних на підставі ухвали суду від 02.10. 2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утримані має неповнолітню дитину, раніше, неодноразово судимого, останні судимості: за вироком від 27.07.2014р. Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 2 ст. 307, ст.. 69, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки; - вироком від 24.07.2019 року Першотравневого районного суду м. Чернівці до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 років; - вироком від 09.10.2019 року Першотравневого районного суду м. Чернівці до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3років - обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано, що обвинувачений ОСОБА_1 - 09.04. 2019р., приблизно о 19.30 год., перебуваючи в приміщені автомийки «Дельфін», що знаходиться за адресою: вул. Комарова, 1-А, м. Чернівці,де свою підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_2 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення майна, повторно, шляхом вільного доступу викрав із кабінету адміністратора вищевказаної автомийки грошові кошти в сумі 520 гривень; після чого, викрадені кошти сховав у задню кишеню штанів та вчинив усі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, про те не зміг розпорядитися викраденими грошовими коштами на свій розсуд, з причин, що не залежали від його волі, тобто не довів злочин до кінця, оскільки був викритий адміністратором ОСОБА_3 при виході із приміщення автомийки.

Надалі, 12.08.2019, приблизно о 19 год. 30 хв., ОСОБА_1 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, маючи на меті таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що вхідні двері не зачиненні на замок, проник до квартири АДРЕСА_2 , де з коридору вказаної квартири, повторно таємно викрав жіночу сумочку чорного кольору із надписом «YI» вартістю 500 гривень, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 50 гривень, жіноче дзеркальце сірого кольору, дві кулькові ручки та різні дисконтні картки, які для потерпілої матеріальної цінності не становлять, а також жіночу сумку чорного кольору із надписом «Forever Young» вартістю 500 гривень, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 2000 гривень, паспорт громадянки України та водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_4 , жіноча помада із надписом «Loreal» вартістю 200 гривень, пробник парфум із надписом «Armani», жіноча пилочка із надписом «Rapiza», дві банківські картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та різні візитки, які для потерпілої матеріальної цінності не становлять.

Після цього ОСОБА_1 із викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 3250 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину, будучи допитаним в порядку вимог ст. 351 КПК України, у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, відповідно у наданих суду поясненнях, не заперечував обставин вчинення ним кримінальних правопорушень, повністю погодившись із пред`явленим йому обвинуваченням. Надав показання про те, що дійсно 09.04. 2019р. о 19.30 год., він зайшов до приміщення автомийки «Дельфін», що по вул. Комарова, 1-А, м. Чернівці, де побачив відчиненими двері до кабінету адміністратора, куди зайшов, шляхом вільного доступу та викрав грошові кошти в сумі 520 гривень. Також, в наданих суду показах не заперечував і пояснив, що 12.08.2019р. біля 19 годин він побачив, що вхідні двері до квартири АДРЕСА_2 привідчинені, він, відчинивши двері, проник до квартири і в коридорі побачив жіночі сумки, яку забрав і пішов з квартири; згодом він подивився в сумочки, де відповідно, виявив грошові кошти в сумі 50 грн. і гроші в сумі 2000грн., речі якісь, різні дисконтні картки та документи - паспорт та водійське посвідчення. В скоєному щиро розкаюється, пояснив, що сприяв органу слідства в розкритті злочинів, частково відшкодував завдану шкоди, просив його суворо не карати

Потерпіла, ОСОБА_4 , відповідно і потерпіла ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи; суду, як від потерпілої ОСОБА_4 , так і від потерпілої ОСОБА_2 надано через канцелярію, письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності; відповідно в заяві ОСОБА_4 зазначила про часткове відшкодування їй завданої шкоди, а саме повернуто сумки з речами, гроші не повернуто, просила покарання обвинуваченому визначити на розсуд суду. В заяві потерпіла ОСОБА_2 також просила покарання ОСОБА_1 призначити на розсуд суду

У відповідності до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку прокурора Дуць О.П. та думку обвинуваченого, в його інтересах захисника, дійшов висновку, що судовий розгляд кримінального провадження, можливо провести без участі потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював фактичних обставин справи, повністю визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні, щиро розкаявся і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст за обставинами пред`явленого обвинувачення, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а отже, заслухавши думку прокурора, потерпілої ОСОБА_4 ; думку захисника в інтересах обвинуваченого та роз`яснивши учасникам кримінального провадження зміст і правові наслідки застосування вимог ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, крім показів потерпілих і дослідження документів, які характеризують особу обвинуваченого. Судом роз`яснено обвинуваченому вимогу ч.1 ст.337 КПК України, яка передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Таким чином, сукупністю встановлених по справі обставин, досліджених доказів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України повністю доведена, і вірно дії обвинуваченого кваліфікує за вказаними нормами закону, оскільки в судовому засіданні із достовірністю було встановлено, що обвинувачений вчинив закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку) та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно та поєднане з проникненням в житло.

Європейський суд з прав людини вже неодноразово у своїх рішеннях робив висновки про те, що повна, детальна інформація щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактами, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції. При цьому, судом враховується і практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття і активне сприяння у розкритті злочинів, визнання останнім вини у вчиненому та часткове відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди потерпілій ОСОБА_4 .

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом, за встановленими обставинами і дослідженими матеріалами що характеризують особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 на обліку за місцем реєстрації у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку з 2014 року в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері; має постійне зареєстроване місце проживання, за яким характеризується задовільно; раніше, на утриманні має неповнолітню дитину; раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих, умисних злочинів; злочини вчиненні обвинуваченим впродовж нетривалого проміжку часу, кримінальні правопорушення вчинив в період не знятої і не погашеної судимості.

Отже, досліджені документи, що характеризують обвинуваченого вказують на те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, не виражає допустимі соціальні зв`язки, встановлено, наявність в обвинуваченого зв`язків з антигромадськими елементами, при цьому судом враховуються обставини вчинених злочинів, за форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та суд, вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у межах санкції ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» (з змінами і доповненнями), під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, тобто, законодавцем передбачено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб вчинення) та досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан.

Відповідно до змісту ст. ст.50,65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Як роз`яснено в п.14 зазначеної вище постанови при призначенні покарання за хуліганство суди зобов`язані в кожному конкретному випадку і стосовно кожного підсудного неухильно додержувати вимог ст. 65 КК щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, у мінімальному розмірі відповідно до санкцій статей за пред`явленим йому обвинуваченням, з врахуванням обставин наведених вище, що пом`якшують покарання обвинуваченого і відсутність обставин, які б обтяжували його покарання і не вбачає обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів та не знаходить підстав для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, т.б. застосування вимог ст..ст. 75, 76 КК Україи.

Обвинуваченим, в його інтересах захисником кваліфікація дій, вчинених ОСОБА_1 не оспорюється.

Судом, встановлено в засіданні і, даного не заперечується стороною захисту та вбачається з дослідженої інформації про судимість раніше обвинуваченого, що 24.07. 2019 року відносно ОСОБА_1 ухвалено Першотравневим районним судом м. Чернівці вирок та останнього засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі. Вказаний вирок набрав чинності 21.11. 2019 року та ухвалою Чернівецького апеляційного суду м. Чернівців був залишений без змін. Також судом установлено, що 09.10. 2019 року ОСОБА_1 було визнано винним, за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці та засуджено за ст.. 185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі. 11.12. 2019 року колегією суддів Чернівецького апеляційного суду, прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги і закрито провадження по перегляду означеного вироку суду.

Таким чином, судом встановлено, що до скоєння вищенаведених злочинів, ОСОБА_1 вчиняв і інші злочини, як до, так і після. Отже, суд вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід застосувати правила вимог ч.1 ст. 70 КК України, правила вимог ч. 4 ст. 70 та ст.. 71 КК України, як на це вказує правова позиція ВС (постанова в справі справа № 511/37/16-к; провадження № 51-830км18). Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК Україна, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Вказана позиція суду узгоджується з п.п. 23, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 24 жовтня 2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно яких коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків; та коли особа, щодо якої було застосоване звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.

Об`єднана палата ВС зазначила, що виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу. Призначення покарання за сукупністю вироків застосовується у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Верховний Суд, роз`яснив, що у такому випадку процес призначення покарання проходить наступні стадії: 1) призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку; якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то покарання призначається за кожен злочин окремо;

2) визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів (частини 1-3 ст. 70 КК);

3) призначення покарання за сукупністю злочинів, встановлених новим та попереднім вироками, і зарахування у строк покарання повністю або частково відбутого покарання за попереднім вироком (ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК);

4) призначення покарання за злочин, вчинений після постановлення попереднього вироку; якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то покарання призначається за кожен злочин окремо;

5) визначення та призначення покарання за сукупністю вказаних злочинів (частини 1-3 ст. 70 КК);

6) призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (ч. 1 ст. 71 КК).

Речові докази підлягають вирішенню в порядку ст.. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 в розмірі 1413,09 грн., за проведення судової трассологічної експертизи № 443-К від 19.04. 2019 року.

Зважаючи на особу обвинуваченого, враховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, ступінь тяжкості скоєного, а також те, що останній не зробив для себе належних висновків та продовжив вчинювати злочини в період не знятої і не погашеної судимості, суд приходить до висновку, що видом покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів є позбавлення волі.

Враховуючи те, що визначено призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, з метою недопущення ухилення обвинуваченого від відбування покарання, суд вважає правильним до набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Цивільні позову по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, 373-376 КПК України суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому наступне покарання:

за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 Кк України – один рік позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України – 3 (три) роки позбавлення волі

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.10. 2019 року призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання у виді позбавлення волі, призначене за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24.07. 2019 року, який набрав чинності 21.11. 2019 року, за ч. 3 ст. 185 КК України, і остаточно до відбування, призначити ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народження покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 в виді тримання під вартою, залишити обранм до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 12.08.2019р.

Стягнути в дохід держави з засудженого ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експерта розмірі 1413,09 грн., за проведення судової трассологічної експертизи № 443-К від 19.04. 2019 року.

Речові докази, за відповідними постановами слідчого, а саме в томі 1:

- від 10.04. 2019р. СД – Р диски з записами відео спостереження – залишити в матеріалах кримінального провадження ; 12019260040000755 від 09.04.2019р. (а.с.к.п 24)

- від 10.04. 2019 року взуття яке добровільно видав ОСОБА_1 , належне йому – повернути засудженому ОСОБА_1 за належністю (а.с.к.п. 27)

- від 10.04.2019 року три купюри номіналом по 500 грн. 2 купюри по 10 грн., що були передані потерпілій ОСОБА_2 – повернути останній за належністю (а.с. к.п. 29)

Речові докази, за відповідними постановами слідчого, а саме в томі 2:

від 13.08, 2019 року та від 19.08. 2019 року – оптичні носії СД – Р диск з записами відео спостереження по вул.. Рівненській, 10 м. Чернівці – залишити в матеріалах кримінального провадження № 120 192 600 40001768 від 12.08. 2019р. (а.с.к.п. 30, 55)

- від 13.08. 2019 року - Чорного кольору жіночу сумку із надписом «ІY» в якій знаходиться дві кулькові ручки, дзеркальце, 5 дисконтних карток, 50 грн. серії НОМЕР_1 , чорного кольору сумка із надписам «Forever young» в якій знаходиться паспорт громадянки України на прізвище ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , водійське посвідчення на прізвище ОСОБА_4 , помада із надписом «Loreal», парфуми із надписом «Аrmаnі», жіноча пилочка для нігтів із надписом «Rapіzа», дві іконки, дві банківських картки «Приват Банк», 8 дисконтних карток, чорного кольору сумка із надписом «Риmа», в якій знаходиться сірого кольору кепка із надписом «Рііа», чорного кольору сонцезахисні окуляри, вологі серветки із надписом «SmіLе», пляшка із бактерицидною водою для рук, одна пластина таблеток «Спазмалгон», свідоцтво про народження на прізвище ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ксерокопія паспорта громадянина України на прізвище ОСОБА_1 , сувенірна купюра номіналом 100 доларів США, чорного кольору гаманець із надписом «Сhristian Lacroix Noir», магнітний ключ жовтого кольору для відчинення домофонних дверей, мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_2 , із сім карткою мобільного оператора «Вадафон» з серійним № НОМЕР_3 , велосипедний габарит з батарейкою, що знаходяться в камер схову речових доказів Шевченківського ВП ЧВП ГУНП у Чернівецькій області - повернути потерпілій ОСОБА_4 (а.с.к.п. 33);

Вирок може бути оскаржено протягом 30 – ти діб з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України). Вирок суду підлягає врученню в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України прокурору, обвинуваченому. В порядку визначеному ч.7 ст. 376 КПК України судове рішення - вирок направити не пізніше наступного дня після ухвалення потерпілій по справі.

Суддя Слободян Г.М.