Постанова № 8672048, 12.01.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.01.2010 р.                                                                                 Справа № 2а - 5167/09/1470

          м. Миколаїв

09:49

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

(вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094)

до відповідача

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва

(вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

за участю представників:

від позивача: Корчагіна В.О.

від відповідача: Глушко С.В.

про скасування податкового повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача про нарахування недоїмки 214 гривень та штрафної санкції на 2720 гривень з податку на рекламу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:

- відповідно до п.6 Положення про податок з реклами, яке затверджене Рішенням міської ради від 14.07.06 №3/5 (далі - Положення), податок з реклами сплачується рекламним агентом або особою, яка самостійно встановлює або розміщує рекламу. Банк самостійно рекламу не встановлював, а це робило Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради;

          - відповідно до ч.2 ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»податок з реклами сплачується з вартості послуг за встановлення та розміщення реклами. А податкова безпідставно порахувала об’єкт оподаткування із вартості бігборда;

          - безпідставно зазначено в акті про участь Банку у виставках з метою реклами;

          Відповідач позов не визнав надав заперечення:

- між позивачем та Управлінням містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради укладено договір про надання місць для розміщення зовнішньої реклами. Відповідно до умов цього договору, Банк є рекламорозповсюджувачем та платником податку з реклами.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Миколаївське регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк»28.07.06 уклало договір №66-1 про надання місць для розміщення зовнішньої реклами з Управлінням містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради. Відповідно до умов договору Банк є рекламорозповсюджувачем, а Управління надає йому для розміщення реклами спеціальну металеву конструкцію (двосторонню), що розташована за адресою проспект Леніна ріг вулиці Фрунзе.

Відповідно до 3.5 цього Договору Банк повинен сплачувати податок з реклами (арк.спр.173).

За цим договором Банк сплатив Управлінню 4899,8 гривень (арк.спр.171).

Також 25.03.08 Миколаївське регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк»уклало договір №350-2 з Управлінням містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, відповідно до якого Банку надаються спеціальні металеві конструкції за адресами проспект Жовтневий ріг вул. Гагаріна, вул. Велика Морська, 13. Відповідно до цього договору, Банк також є рекламорозповсюджувачем та повинен сплачувати податок з реклами (арк.спр.176).

За цим договором Банк сплатив Управлінню 10771 гривень (арк.спр.171).

Окрім цього, 10.10.07 Банк сплатив 22280 гривень ТОВ «Техметалсервіс»за виготовлення рекламного щита (арк.спр.129).

В період з 9 по 13 вересня 2008 року Банк прийняв участь у виставці-ярмарці «Щедрий Миколаїв», а в період 14 по 17 жовтня 2008 прийняв участь у виставці-ярмарці «Золота голочка»та сплатив ЗАТ «Экспониколаев»за зазначені послуги 1500 гривень (арк.спр.172).

З зазначених сум позивачем податок з реклами не сплачувався.

Актом перевірки від 13.04.09 №378/22/23618145 зазначені дії позивача по несплаті податку з реклами кваліфіковані як порушення п.6 Положення та ст.11, 19 Декрету (арк.спр.6).

На підставі цього Акту уповноваженою особою відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.09 №00002322 про донарахування недоїмки зі сплати податку з реклами та штрафних санкцій на загальну суму 2934,20 гривень (арк.спр.5).

Відповідно до ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

          Відповідно до п.6 Положення про податок з реклами, яке затверджене Рішенням міської ради від 14.07.06 №3/5, об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами, а платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни, які розміщують рекламу на території м. Миколаєва.

          Послуги з надання носіїв для рекламних щитів, а також послуги по виготовленню рекламного щита, є послугами за встановлення та розміщення реклами. А за таких обставини податковий орган правильно дійшов висновку, що Банк повинен був сплачувати податок з реклами з цієї суми.

          Щодо участі Банку у виставках-ярмарках, то відповідно до листа ЗАТ «Экспониколаев»(арк.спр.185) позивач приймав у них участь з метою розповсюдження серед відвідувачів виставок банківських продуктів, розроблених спеціалістами «Приватбанку». Що підпадає під визначення поняття «реклама»відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу», а таким чином Банк повинен був сплачувати податок з реклами з зазначеної суми.

          Штрафні санкції обраховані податковим органом правильно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та необхідно відмовити в їх задоволенні.

Також суд не знайшов інших підстав для скасування рішення суб’єкта владних повноважень, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України.

По справі маються судові витрати (арк.спр.3), які необхідно віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 15.01.10

Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

12 січня 2010р.                                                             Справа № 2а –5167/09/1470

м. Миколаїв

09:49

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

(вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094)

до відповідача

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва

(вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

за участю представників:

від позивача: Корчагіна В.О.

від відповідача: Глушко С.В.

про скасування податкового повідомлення рішення

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                     В.В. Біоносенко