Рішення № 86719664, 26.12.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10102/15ц

Провадження № 2/712/40/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді – Токової С.Є.

при секретарі – Могила І.С.

за участю представника позивача – ОСОБА_1 В ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про визнання предметом іпотеки майна та звернення на нього стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання предметом іпотеки майна та звернення на нього стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СМ- SMEF00/014/2007, у відповідності до якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 123 360 доларів США. 12 липня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № CM-SMEF00/042/2007, відповідно до якого останньою було отримано кредитні кошти в сумі 62 000 доларів США. 18 березня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № CM-SMEF00/015/2008, відповідно до якого ОСОБА_3 було отримано кредитні кошти в сумі 138 000 доларів США. Для забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язань за кредитними договорами, 18 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений Договір іпотеки № PM-SMEF00/015/2008, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. за реєстраційним номером 4247. Предметом Договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачці на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 18 березня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами, та договорами Іпотеки укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 . Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейши всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_3 за кредитнии договорами та договорами іпотеки.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою умов договорів, банком були подані позови до суду про стягнення боргу.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2010 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ПП «Карат-2000» про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з відповідачів на користь позивача 955730,76 грн. Також, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2010 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , ПП «Карат-2000» про стягнення заборгованості, задоволено та стягнуто з відповідачів на користь позивача 731 724,94 грн. 29.10.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис № 10139 про звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі вищезазначеного виконавчого напису 21 листопада 2012 року відбулися прилюдні торги, на яких було реалізовано предмет іпотеки. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2013 року, виконавчий напис, який став підставою проведення прилюдних торгів, було скасовано. Ухвалою апеляційного суду, рішення суду 1-ї інстанції було залишено в силі. На підставі скасування виконавчого напису, відповідач звернулася до суду з позовною заявою про визнання протоколу з прилюдних торгів та свідоцтва недійсними, рішенням Соснівського районного суду в задоволенні позову ОСОБА_6 було відмовлено. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10.12.2014 року скасовано рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.10.2014 року. Постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсними: торги з продажу нерухомого майна, яке належало ОСОБА_6 та знаходиться у АДРЕСА_1 , які проводилися 21 листопада 2014 року; визнано незаконними протокол про проведення прилюдних торгів, виданий ОСОБА_7 , № 23-0110/12 від 21.11.2012 року та акт від 06.12.2012 року про проведення прилюдних торгів, складений старшим державним виконавцем Фесенко Я.М.; визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_7 , видане на підставі акту про проведення прилюдних торгів, посвідчене 13.02.2013 року, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плаха Т.І., зареєстроване в реєстрі № 205. Стягнуто з ОСОБА_7 , товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт Сервіс», Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на користь ОСОБА_3 365,40 грн. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду Черкаської області від 23.02.2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_8 та зобов`язано реєстраційну службу Черкаського МУЮ Черкаської області скасувати рішення № 420355 від 18.02.2013 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , податковий номер: НОМЕР_1 . Зобов`язано реєстраційну службу Черкаського МУЮ Черкаської області скасувати запис № 9 161693 від 18.02.2013 року про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_9 . 26 вересня 2016 року Соснівським районним судом м. Черкаси прийнято рішення по справі №712/5903/16-ц, яким вирішено витребувати у ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1

В рахунок добровільного виконання рішення суду по справі №712/5903/16-ц ОСОБА_10 в особі її представника ОСОБА_11 було передано ОСОБА_3 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт державного виконавця від 21.12.2016 року.

Таким чином, предмет іпотеки повернувся у власність до ОСОБА_3 ..

Оскільки відповідачем не виконуються умови договору, позивач з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить суд визнати предметом іпотеки нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заг. пл. 196,4 кв.м. та належить на праві власності ОСОБА_3 , а іпотекодержателем ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Зобов`язати реєстраційну службу Черкаського міського управління юстиції внести запис у Державному реєстрі іпотек про обтяження іпотекою приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , заг. пл. 196,4 кв.м. та належить ОСОБА_3 . Зобов`язати реєстраційну службу Черкаського міського управління юстиції внести запис до Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , заг. пл. 196,4 кв.м. та належить ОСОБА_3 . В рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № СМ-SMEF00/014/2007 від 05.03.2007 року, № СМ-SMEF00/042/2007 від 12.07.2007 року, № СМ-SMEF00/015/2008 від 18.03.2008 року, звернути стягнення на Предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», а саме: на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заг. пл.. 196,4 кв.м. та належить ОСОБА_3 на праві власності, а кошти отримані від реалізації Предмета іпотеки направити для погашення загальної заборгованості ОСОБА_3 перед «ОТП Факторинг Україна» за кредитними договорами № СМ-SMEF00/014/2007 від 05.03.2007 року, № СМ-SMEF00/042/2007 від 12.07.2007 року, № СМ-SMEF00/015/2008 від 18.03.2008 року та застосувати спосіб реалізації Предмету іпотеки – нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 – шляхом продажу Предмету іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» від імені ОСОБА_3 із застосування процедури продажу, передбаченої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», а саме: з правом укладання договору купівлі-продажу з іншою будь-якою особою покупцем та з наданням Товариству з обмеженою відповідальностю «ОТП Факторинг Україна» всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання дублікатів правовстановлюючих документів відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на Предмет іпотеки, довідки, витяга з реєстру прав на нерухоме майно в органах БТІ, ЖЕУ, нотаріату, ДЗК, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету Іпотеки, тощо), необхідних для здійснення такого продажу за ціною не нижче вартості предмету іпотеки, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки та стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 лютого 2016 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 січня 2017 року заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 лютого 2016 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_12 уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свої заперечення тим, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не був ні кредитором, ні іпотекодержателем нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,4 кв.м., що належить ОСОБА_3 , ні стороною у виконавчому провадженні у період з 18.03.2011 по дату реалізації зазначеного нерухомого майна – 21.11.2012 р. Так, надані копії Договору про відступлення права вимоги за договорами Іпотеки від 18.03.2011р. та договору купівлі-продажу кредитного портфел від 18.03.2011 не містять доказової бази та істотних умов щодо відступлення права вимоги саме за кредитними та іпотечними договорами ОСОБА_3 . Надана копія Договору про відступлення права вимоги б/н за Договором іпотеки від 18.03.2011 є договором, що підлягає вартісній оцінці, однак не містить жодних розмірів сум коштів, за яку було відступлено право вимоги та загальної кількості відступлених кредитних договорів. Окрім того, даний договір не має державної реєстрації нотаріальної дії – відомості про нотаріальні дії не були внесені до реєстру нотаріальних дій. Також відсутні будь-які обтяження від ТОВ «ОТП Факторигнг» як від «наступного» кредитора при укладанні Договорів відступлення права вимоги за договорами іпотеки. Крім того, просили суд застосувати до даних правовідносин позовну давність . Просили відмовити у позові.

Відповідно до п.3 розділу Х11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-У111 «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 05 березня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № СМ- SMEF00/014/2007, у відповідності до якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти в розмірі 123 360 доларів США.

12 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CM-SMEF00/042/2007, відповідно до якого ОСОБА_3 було отримано кредитні кошти в сумі 62 000 доларів США.

18 березня 2008 року між ЗАТ « ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CM-SMEF00/015/2008, відповідно до якого останньою було отримано кредитні кошти в сумі 138 000 доларів США.

18 березня 2008 року з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язань за кредитними договорами вказаними вище, між Банком та ОСОБА_3 був укладений Договір іпотеки № PM-SMEF00/015/2008, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. за реєстраційним номером 4247. За умовами договору, предметом Договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196,4 кв.м., що належить ОСОБА_3 на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу.

Згідно з Договором купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 18 березня 2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», Договором про відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», відступлено право вимоги за Кредитними договорами, укладеними між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , переліченими в додатку № 1 до Договору.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_13 за Кредитними договорами та Договорами іпотеки.

Відповідач, в свою чергу, зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути АТ «ОТП Банк» вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема, в п. 1.6. Кредитних договорів, з підпунктами), а також сплатити відповідну платню за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в Кредитних договорах (зокрема, в п.п. 1.4., 1.5. Кредитних договорів, з підпунктами). Згідно з п. 1.5.1. Кредитних договорів погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватися Відповідачем щомісяця у розмірі та строки визначені Кредитних договорах.

У зв`язку із невиконанням позичальником ОСОБА_3 умов кредитних договорів банк звернувся з позовними заявами про стягнення коштів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2010 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ПП «Карат-2000» про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача 955730,76 грн.

Також, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2010 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , ПП «Карат-2000» про стягнення заборгованості, задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 731 724,94 грн.

29.10.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис № 910139 про звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі вищезазначеного виконавчого напису 21 листопада 2012 року відбулися прилюдні торги, на яких було реалізовано предмет іпотеки.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2013 року, виконавчий напис, який став підставою проведення прилюдних торгів було скасовано.

У зв`язку із скасуванням виконавчого напису нотаріуса відповідач звернулася до суду з позовною заявою про визнання протоколу з прилюдних торгів та свідоцтва недійсними, рішенням Соснівського районного суду в задоволенні позову ОСОБА_6 було відмовлено. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10.12.2014 року скасовано рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.10.2014 року. Постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсними: торги з продажу нерухомого майна, яке належало ОСОБА_6 та знаходиться у АДРЕСА_1 , які проводилися 21 листопада 2014 року; визнано незаконними протокол про проведення прилюдних торгів, виданий ОСОБА_7 , № 23-0110/12 від 21.11.2012 року та акт від 06.12.2012 року про проведення прилюдних торгів, складений старшим державним виконавцем Фесенко Я.М.; визнано недійсним свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_7 , видане на підставі акту про проведення прилюдних торгів, посвідчене 13.02.2013 року, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Плаха Т.І., зареєстроване в реєстрі № 205. Стягнуто з ОСОБА_7 , товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт Сервіс», Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на користь ОСОБА_3 365,40 грн. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду Черкаської області від 23.02.2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_8 та зобов`язано реєстраційну службу Черкаського МУЮ Черкаської області скасувати рішення № 420355 від 18.02.2013 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , податковий номер: НОМЕР_1 . Зобов`язано реєстраційну службу Черкаського МУЮ Черкаської області скасувати запис № 9 161693 від 18.02.2013 року про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_9 .

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 вересня 2016 року витребувано у ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

В рахунок добровільного виконання рішення суду по справі №712/5903/16-ц ОСОБА_10 в особі її представника ОСОБА_11 було передано ОСОБА_3 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт державного виконавця від 21.12.2016 року.

На підставі укладених між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 Кредитних договорів № СМ- SMEF00/014/2007 від 05.03.2007, № CM-SMEF00/042/2007 від 12.07.2007, № CM-SMEF00/015/2008 від 18.03.2008 виникли кредитні зобов`язання, виконання яких було забезпечено іпотекою нерухомого майна згідно укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 Договору іпотеки № PM –SMEF00/014/2007 від 18 березня 2008 року.

ОСОБА_3 умови кредитних договорів щодо своєчасного поверненя коштів банку не виконувались, у зв`язку з чим банк звертався до суду та заборгованість по них стягнута на підставі рішень Сосніського районного суду міста Черкаси від 29.10.2010 року (стягнуто 955730,76 грн) та 29.10.2013 року (стягнуто заборгованість в сумі 731724, 94 грн.).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним із способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону) судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого надпису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотеко держателя у договорі про задоволення вимог іпотеко держателя або в іпотечному застереженні, якеприрівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту. (Постанова Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 29 травня 2019 року у справі 310/11024/15-ц)

Частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині другій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37,38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодежрателю застосувати: судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: 1) передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодерджателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

В даному випадку, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права товариству як іпотекодержателю від імені ОСОБА_3 (фактично від свого імені) продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За змістом Договору іпотеки № PM–SMEF00/014/2007 від 18 березня 2008 року укладеного між банком та ОСОБА_3 сторони Договору визначили, що жодне положення цього Договору не може тлумачитись як таке, що обмежує, зокрема, права сторін встановити договірний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (п.6.3).

Так, у Договорі іпотеки від 18 березня 2018 року сторони передбачили позасудове врегулювання, відповідно до якого «сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання (п.6.4): п.6.4.1 іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. п.6.4.2 при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобовязань та граничний строк погашення боргових зобовязань. У випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов`язань у строк, передбачений в іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобовязань, вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому іпотекодержатель зобовязаний реалізувати предмет іпотеки протягом 1 року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобовязань та інших фактичних вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, після погашення боргових зобовязань, інших фактичних вимог та відшкодування всіх витрат іпотекодержателя, повертається іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства України;

Застереження: сторони встановлюють, що положення пункту 6.4 з підпунктами цього Договору, разом з іншими положеннями цього Договору, являють собою повний укладений договір між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки».

В матеріалах справи міститься вимога ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» від 10 серпня 2015 року (т. 1 а.с.106) направлена боржнику ОСОБА_3 про добровільне виконання кредитних договорів та звільнення нежитлової будівлі, яка є предметом іпотеки, а також посилання на те, що у разі невиконання вказаної вимоги банк буде зверталися до суду про примусове виселення, яка за своїм змістом не є іпотечним повідомленням.

Таким чином, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» сторони Договору іпотеки № PM–SMEF00/014/2007 від 18 березня 2008 року віднесли до позасудового врегулювання. Встановлений сторонами договірний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за обумовленим сторонами порядком як визначення ціни, так і надіслання іпотечних повідомлень з вказівкою боргових зобовязань та граничним строком погашення таких, вчинення інших направлених на реалізацію предмета іпотеки дій тощо.

Підписавши іпотечний договір, сторони обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про надання іпотекодержателю права продажу предмета іпотеки. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» належне йому як іпотекодержателю право на продаж предмета іпотеки має реалізовувати шляхом позасудового врегулювання, передбаченого пунктом 6.4 Договору іпотеки № PM–SMEF00/014/2007 від 18 березня 2008 року відтак, правові підстави для надання такого права судовим рішенням відсутні.

Ураховуючи викладене, оскільки умовами спірного договору іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (в даному випадку позивач просить суд застосувати спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» від імені ОСОБА_3 із застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а саме з правом укладення договору купівлі-продажу з іншою будь-якою особою покупцем та наданням ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всіх повноважено продавця, що є ідентичним поняттям здійснення продажу від імені банку) відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в обраний ТОВ «ОТП Факторинг Україна» спосіб, оскільки такий спосіб захисту порушених прав є позасудовим способом захисту.

Що стосується вимог позивача про визнання предметом іпотеки нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 , а іпотеко- держателем ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» та зобов`язання реєстраційної служби внести запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою даного приміщення, внести в Єдиний реєстр заборон відчудження об`єктів нерухомого майна про обтяження вказаного приміщення, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, позивачем не надано суду доказів про порушення його прав відповідачем Реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції, оскільки матеріали справи не містять ні звернень позивача щодо реєстрації іпотечного майна, ні відмови реєстраційної служби у вчиненні такої реєстраційної дії.

В той же час, відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленого Законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у сатті 593 ЦК України.

Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не віновив її, з інших підстав, передбачених цим законом.

Положення статтей 526,599ЦК України передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватись і є діючими до його повного виконання.

Будь-які охоронні зобов`язання, які випливають із основного зобов`язання , не повинні припинити свою дію зобов`язань, які забезпечують основне, що залишилось невиконаним. (Правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Постанова від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц).

З вказаних підстав, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що на даний час майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_3 необхідно визнавати предметом іпотеки, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» визнавати іпотекодержателем, оскільки договір іпотеки від 18.03.2008 року не припинився та є чинним.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу від імені іпотекодавця, а фактично від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду , що є свободою договору (стаття 6, 27 ЦК України)

Аргументи відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 про те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є неналежним позивачем у справі, так як у Державному реєстрі іпотек відсутні відомості про реєстрацію такого обтяження за ним, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до договору про відступлення права вимоги від 18.03.2011 року, який є чинним, ПАТ «ОТП Банк» передало право вимоги ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і за кредитними договором та договором іпотеки від 18 березня 2008 року, укладеними між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (а.с. 168)

Щодо заяви відповідача про застосування до даних правовідносин спливу строку позовної давності (а.с. 181) у зв`язку із направленням банком досудової вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дати, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосвуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статях 252-255 ЦК України. При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії договору), як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок строку перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Як встановлено в судовому засіданні , рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 23 вересня 2013 року задоволено позов ОСОБА_3 до ПАТ «ОТП Банк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

В подальшому, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року було визнано недійсними торги з продажу нерухомого майна, яке належало ОСОБА_3 та знаходиться у АДРЕСА_1 . Однією з підстав для визнання торгів недійсними стало рішення суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Тобто, право на позов у банку виникло після визнання недійсними в судовому порядку торгів з продажу нерухомого майна, яке належало ОСОБА_3 та перебувало в іпотеці банку, тобто з 23 вересня 2013 року. Банк звернувся до суду з даним позовом 28.08.2015 року, а тому строк на звернення до суду банком не пропущений.

Ураховуючи викладене, оскільки умовами спірного договору іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем, від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, то відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в обраний ТОВ «ОТП Факторинг Україна» спосіб, оскільки такий спосіб захисту порушених прав є позасудовим способом захисту, а тому у задоволенні позову слід відмовити саме із вказаних підстав.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512, 526, 575 , 599,626 ЦК України, ст..ст. 12, 36,38,39 Закону України «Про іпотеку», суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

Повний текст рішення суду складено 26 грудня 2019 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ :

Позивач: Публічне акціонерне товариство «ОТП Факторинг Україна», м. Черкаси, вул. Лазарєва, 6, ЄДРПОУ: 21685166.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_2