Постанова № 8671695, 28.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 5997/09/1470

м. Миколаїв

16:31

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства «Туван»

(провулок Крізний, 11-а, м. Миколаїв, 54024) до відповідачаДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (вул. Гмирьова, 1, корп.1 м. Миколаїв, 54028) за участю представників: від позивача: Шимко В.П., Голубятніков Ю.В.

від відповідача: Віляйкіна А.В. про скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача про нарахування недоїмки з податку на прибуток в сумі 58263 гривень та штрафних санкцій на суму 21014 гривень, які були нараховані у зв’язку з невизнанням податковим органом витрат, понесених підприємством на транспортування продукції, як таких, що відносяться до господарської діяльності.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним чином.

          - підприємство займається виробництвом граніту, а також його наступною реалізацією. У зв’язку з цим витрати на транспортування граніту з місця видобування до покупця повинні відноситися до господарської діяльності;

          - у підприємства є весь комплекс документів на здійснення цих витрат на транспортування (договори, акти виконаних робіт, рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні), але податкова безпідставно зазначила відсутність у підприємства товарно-транспортних накладних;

          Відповідач позов не визнав, обґрунтував свою позицію тим, що під час перевірки підприємство не надало товарно-транспортні накладні, тому податкова інспекція правомірно зняла з валових витрат суми коштів, витрачених на транспортування.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази, свідчення свідків) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

          Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Туван»зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 15.12.94 (арк.спр.22).

          Основним видом діяльності ТОВ ВТП «Туван»є виробництво граніту, який постачається позивачу підприємством Казанківської виправної колонії №93 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Миколаївській області (т.1 арк.спр.196), після цього дробиться на обладнанні підприємства, яке розташоване в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області, та продається кінцевим споживачам-будівельним підприємствам, переважна більшість яких знаходиться у м. Миколаєві (т.1 арк.спр.204).

          Відповідно до умов договорів поставка здійснюється за правилами Інкотермс-2000 СРТ –Миколаїв («фрахт/перевезення оплачено до…»). Зазначені умови поставки СРТ передбачають оплачуване перевезення постачальником до місцепризначення, зазначеного в договорі. Тобто, витрати пов’язанні з транспортуванням товарів до місця їх передачі споживачеві, відповідно до умов поставки, включені до контрактної ціни товару.

          Для здійснення транспортування гранітних виробів, від міста видобування та дроблення (с. Новоданилівка) до покупця (м. Миколаїв), позивач уклав договори на надання транспортних послуг з ТОВ «Діонісій VN»та ТОВ «ВВ», які мають відповідні ліцензії на здійснення вантажних перевезень (т. 1 арк.спр.242, 243).

          Всього протягом 2008 року ТОВ ВТП «Туван»сплатив зазначеним підприємствам за надані транспортні послуги 279662,3 гривень, з яких 233052 гривень позивач відніс до валових витрат підприємства.

          В період з 30.03.09 по 17.04.09 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку ТОВ ВТП «Туван»з питань дотримання вимог податкового законодавства. Актом зазначеної перевірки №1536/23-300-22427236 від 23.04.09, дії позивача по віднесенню сум, сплачених за перевезення граніту, на валові витрати кваліфіковані як порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з тих підстав, що ці витрати не пов’язанні з господарською діяльністю підприємства та не підтверджені первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними (т.1 арк.спр.21).

          15.05.09 уповноваженою особою ДПІ у Ленінському районні м. Миколаєва на підставі цього акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000532301/0 про донарахування ТОВ ВТП «Туван»недоїмки з податку на прибуток у сумі 58263 гривень та штрафу у сумі 21014 гривень, а всього 79277 гривень (т.1 арк.спр.83).

          За результатами адміністративного оскарження цього рішення воно залишено без змін (т.1 арк.спр.100, 122, 156).

          Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Відповідно до пункту 5.2. цього Закону до складу валових витрат включаються: 5.2.1. суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          Відповідно до пункту 5.3.9 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          В судовому засіданні представники позивача зазначили, що факт здійснення цих витрат підтверджується наявними у підприємства договорами з перевізниками, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та товарно-транспортними накладними.

          Представник відповідача підтвердив наявність всіх зазначених у позивача документів, за виключенням товарно-транспортних накладних, на підставі чого і базуються висновки інспектора, який безпосередньо здійснював перевірку.

          На підтвердження своєї позиції позивач надав в судове засідання оригінали та копії товарно-транспортних накладних на зазначені витрати (т.2).

Окрім цього, дослідивши листування позивача та відповідача з приводу акту перевірки, суд дійшов висновку, що ще на той час підприємство пропонувало надати для перевірки товарно-транспортні накладні, але податковий орган цього не враховував.

Враховуючи характер виробничого процесу ТОВ ВПТ «Туван»та умови поставки продукції, яку виготовляє позивач, витрати, понесені у зв’язку з її транспортуванням, безперечно пов’язані з господарською діяльністю підприємства та повинні включатися до валових витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 15.05.09 №0000532301/0, від 28.07.09 №0000532301/1, від 25.08.09 №0000532301/2, від 10.11.09 №0000532301/3.

2. Судові витрати: сплату судового збору у сумі 3,4 гривень, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

3. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 31.12.09

          Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

28 грудня 2009р.                                                             Справа № 2а –5997/09/1470

м. Миколаїв

16:31

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Туван»

(провулок Крізний, 11-а, м. Миколаїв, 54024) до відповідачаДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (вул. Гмирьова, 1, корп.1 м. Миколаїв, 54028) за участю представників: від позивача: Шимко В.П., Голубятніков Ю.В.

від відповідача: Віляйкіна А.В. про скасування податкових повідомлень-рішень На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, - П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 15.05.09 №0000532301/0, від 28.07.09 №0000532301/1, від 25.08.09 №0000532301/2, від 10.11.09 №0000532301/3.

2. Судові витрати: сплату судового збору у сумі 3,4 гривень, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

3. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко