Рішення № 86715948, 23.12.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1094/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І

за участю представників сторін:

від позивача: Орел С.С.- дов № 14-258 від 05.06.2019

від відповідача: Тодорович Л.М. - директор (наказ № 168 П від 27.06.2018)

Кармазін Г.А.- дов. № 1149 від 11.11.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго"

про стягнення 173869,52 грн.

Процесуальні дії по справі.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 74591,93 грн пені та 99277,59 грн 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 12.11.2019.

06.11.2019 відповідач, в порядку ст. 165 ГПК, подав відзив (а.с. 3-9т.2).

Ухвалою господарського суду від 12.11.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 28.11.2019.

18.11.2019 на адресу суду від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив (а.с.47-52 т.2 ).

25.11.2019 на адресу суду від Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" надійшли заперечення щодо відповіді на відзив (а.с. 63-72 т.2).

Ухвалою від 28.11.2019 суд оголосив в судовому засіданні перерву до 16.12.2019.

В судовому засіданні від 16.12.2019 оголошено перерву до 23.12.2019.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 5035/1718-ТЕ-10 від 06.09.2017 щодо своєчасної оплати отриманого природного газу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на виконання умов укладеного договору, передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 41981159,27грн.

Відповідач в порушення своїх зобов`язань оплатив отриманий природний газ з порушенням строків, визначених у п. 6.1 договору.

За порушення строків проведення розрахунків позивачем на підставі п. 8.2 договору заявлено до стягнення з відповідача 74591,93грн пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 99277,59грн 3% річних.

Правовою підставою заявлених позовних вимог позивач зазначає статті 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 231, 364-265 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях щодо відповіді на відзив.

Вказує, що природний газ, що постачався за договором використовувся підприємством виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідач посилаючись на норми постанов Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, № 256 від 04.03.2002, № 217 від 18.06.2014 просить суд врахувати, що відповідач є комунальним підприємством, створеним з метою задоволення потреб територіальної громади у послугах з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Наголошує, що споживачі несвоєчасно оплачують надані послуги.

Водночас зазначає, що оплата за отриманий природний газ за договором від 06.09.2017 здійснювались шляхом перерахунку сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до постанови КМУ від 16.06.2014 № 217 та за рахунок фінансування пільг і субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 № 256.

Звертає увагу, що між ПАТ "Державний ощадний банк України" та КП Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" укладено договір банківського рахунку № 196282, згідно з умовами якого для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від категорії споживачів "населення" та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів теплопостачальних організацій, було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Вказує, що усі кошти, що сплачуються споживачами КП НВМР "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком (ПАТ Державний ощадний банк України) щодня до 12 годин згідно з визначеними нормативами.

Таким чином державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунок НАК "Нафтогаз України" за визначеними нормативами.

Відповідач вказує, що грошові зобов`язання між сторонами договору в частині розрахунків за поставлений природний газ регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежать від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Водночас відповідач вказує, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюються з Державного бюджету України за спеціальною процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 № 256.

Елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету є підписання Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (форма № 3-пільга затверджена наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83 за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом) між відповідачем та головним розпорядником коштів місцевого бюджету - Департаментом праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області.

За період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року між відповідачем та Департаментом праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області підписано ряд Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги. За спірний період державою профінансовано пільг та субсидій на суму 30716093,54грн, які спрямовано НАК "Нафтогаз України" на проведення розрахунків за спожитий природний газ за договором постачання природного газу № 5035/1718-ТЕ10 від 06.09.2017.

Враховуючи викладені обставини, оскільки державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до Порядку № 256 від 04.03.2002 та № 117 від 18.06.2014, то відповідача фактично усунуто від процесу розподілу грошових коштів на свій розсуд, що виключає підстави для нарахування 3% річних та пені відповідачу у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 5035/1718-ТЕ10 від 06.09.2017.

Водночас згідно письмового відзиву на позовну заяву та клопотання від 06.11.2019 відповідач просив зменшити розмір пені.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було досліджено письмові докази у справі, пояснення, викладені в заяві по суті справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 23.12.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (відповідач, споживач) укладено договір № 5035/1718-ТЕ-10 постачання природного газу (а.с. 21-30 т.1).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 1.2 договору, природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 8220,0 тис. куб. метрів.

Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою (п. 3.2. Договору).

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором .

Згідно з п. 6.3 договору оплата за природний газ здійснюється, зокрема, таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30вересня 2015 року поширювалася дія ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання;

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку,-у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, грошова сума, яка надійшла від споживача погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування. Відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Згідно з п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

В п. 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

У пп 4 п. 11.3. договору визначено, що будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20,протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей , листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису печаткою і діє в частині реалізації природного газу до з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1).

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2018 укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 06.09.2017 №5035/1718-ТЕ-10, якою викладено пункт 3.4 договору наступного змісту: "Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи . Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення.

При цьому, сторони домовилися, що при визначенні рівня розрахунків споживача за використаний природний газ суми нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій х державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256 , враховуються виключно за умови надання споживачем постачальнику оригіналу Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги та житлові субсидії, між виробником теплової енергії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на перше число місяця, що передує місяцю, що передує місяцю постачання природного газу".

Сторони також погодили п. 6.1 договору викласти в наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків , а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не и профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Даною додатковою угодою сторони також погодили викласти п. 8.2 та п. 8.2 у наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

"8.3. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення та за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором" (а.с. 31-32 т.1).

Додатковою угодою №2 до договору постачання природного газу від 06.09.2017 №5035/1718-ТЕ-10 сторони погодили п. 2.1 викласти у новій редакції. У даному пункті сторони дійшли згоди щодо обсягів поставки природного газу в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) (а.с. 33 т.1).

Додатковою угодою № 3 від 01.04.2018 до договору сторони погодили обсяги поставки природного газу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 та погодили строк дії договору (а.с. 34 т.2).

На виконання умов договору, позивач здійснив відповідачу поставку природного газу на загальну суму 41981159,27 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму3151960,15 грн, від 30.11.2017 на суму 5963491,63грн, від 31.12.2017 на суму 7129722,59 грн, від 31.01.2018 на суму 8531034,59грн, від 28.02.2018 на суму 8360494,08 грн, від 31.03.2019 на суму 7932236,17 грн, від 30.04.2018 на суму 912220,06 грн (а.с. 35-41 т.1).

В період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року між відповідачем та Департаментом праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області підписані акти звіряння розрахунків за надані пільги та субсидії на загальну суму 30716093,54 грн (а.с. 76-89 т.2).

Згідно довідки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про операції за договором № 5035/1718-ТЕ-10 КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" за період з 01.10.2017 по 30.04.2019, заборгованість відповідача перед позивачем була погашено в повному обсязі 30.11.2018 (а.с. 43-44 т.2)

Враховуючи, що платежі здійснювалися з порушенням термінів оплати, які визначені у п. 6.1 договору, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на підставі п. 8.2 договору 74591,93грн пені; 99277,59грн 3% річних; 173869,52грн інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до п. 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Положеннями ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що 06.09.2017 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" укладено договір постачання природного газу №5035/1718-ТЕ-10, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах договору. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку природного газу на загальну суму 41981159,27 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що містяться в матеріалах справи (а.с. 35-41 т.1).

Згідно довідки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про операції за договором № 5035/1718-ТЕ-10 КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" за період з 01.10.2017 по 30.04.2019, заборгованість відповідача перед позивачем була погашено в повному обсязі 30.11.2018 (а.с. 43-44 т.2).

Предметом спору у даній справі є матеріально правова вимога позивача до відповідача про стягнення 74591,93 грн. пені та 99277,59 грн 3% річних.

Як видно з розрахунку позивача (а.с. 15-20 т.1) позивач нарахував пеню за зобов`язаннями з жовтня 2017 року по квітень 2018 року на суми несвоєчасно виконаних зобов`язань щодо оплати природного газу без врахувань сум оплат, проведених відповідно до постанови КМУ від 04.03.02 № 256. Разом з тим 3 % річних позивачем нараховано на всю суму несвоєчасно виконаних грошових зобов`язань відповідача за поставлений природний газ в межах укладеного між сторонами договору.

В обґрунтування підстав для стягнення пені та 3% річних позивач посилається на здійснення відповідачем платежів з порушенням термінів оплати, визначених п. 6.1 договору.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов`язання саме відповідачем.

Як слідує зі змісту п. 1.2. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

В п. 6.3. договору визначено порядок оплати. Зокрема, пп. 1 п. 6.3 договору передбачено, що споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 поширюється дія ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання.

Враховуючи, що відповідач придбавав природний газ для виробництва теплової енергії та її подальшого постачання споживачам (надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню), на відповідача, як споживача за договором №5035/1718-ТЕ-10 від 06.09.2017 поширюється ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання" та застосовується порядок оплати, визначений в пп. 1 п. 6.3. договору.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами розрахунки за поставлений природний газ за договором постачання природного газу № 5035/1718-ТЕ-10 від 06.09.2017 відповідачем здійснювались шляхом:

- за рахунок фінансування пільг і субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 № 256;

- шляхом перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів, затверджених відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Як вказує відповідач та не заперечує позивач, поставлений на підставі укладеного між сторонами договору природний газ на загальну суму 41981159,27 грн був оплачений у період з 10.11.2017 по 30.11.2018, у тому числі:

- 4612049,96грн. - згідно постанови КМУ від 16.06.2014 (з розподільчого рахунку);

- 30716093,54 грн - згідно постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 (за рахунок відшкодування з державного бюджету пільг та субсидій);

- 6653015,77 грн - з розрахункового рахунка (коштами підтаприємства).

Суд зазначає, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 БК України).

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 БК України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок № 256).

Згідно з п. 4 Порядку № 256, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Аналіз змісту Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами на підставі постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій, зокрема таким актом є постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

На виконання зазначеної вище постанови за період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року між відповідачем та Департаментом праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області підписано ряд Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги , на які надаються пільги.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Суд встановив, що за спірний період державою профінансовано пільг та субсидій на суму 30716093,54грн, які спрямовано НАК "Нафтогаз України" на проведення розрахунків за спожитий природний газ за договором постачання природного газу № 5035/1718-ТЕ10 від 06.09.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (а.с. 76-89 т.2).

Суд враховує, що підписання актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, на підставі яких здійснювалось погашення вартості поставленого природного газу позивачу, є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права.

Покладення обов`язків щодо оформлення та підписання відповідних документів, у даному випадку, на органи державної влади, позбавило відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу стосовно виконання обов`язку з оплати обсягів природного газу.

З аналізу положень Порядку № 256 убачається, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу сплати за поставлений природний газ та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів за рахунок державних субвенцій.

Аналогічні правові висновки міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.05.2019р. у справі №924/296/18 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.04.2019р. №906/278/18, постанові Верховного суду від 09.09.19 у справі № 908/885/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 922/932/19.

Водночас суд встановив, що природний газ поставлений позивачем на підставі договору 5035/1718-ТЕ10 від 06.09.2017 на суму 11265065,73 грн мав бути сплачений за рахунок коштів споживачів природного газу.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок:

- гарантованого постачальника;

- теплогенеруючої організації;

- теплопостачальної організації;

- теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217).

Згідно з п. 3 Порядку № 217, теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Відповідно до п. 7 Порядку № 217, теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

За приписами п. 8 Порядку № 217, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно з п. 9 Порядку № 217, уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Як зазначено у пункті 12 Порядку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:

1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:

- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації;

- на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками);

- на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);

- на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);

- на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями;

2) затверджує реєстр нормативів;

3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи;

4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

На підставі пункту 13 Порядку, уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме:

- до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня;

- до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Судом встановлено, що на виконання вищевказаних норм 28.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (Банк) та Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської Ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (Клієнт, відповідач) укладено типовий договір банківського рахунку № 196282 (у національній валюті), укладений на виконання постанови КМУ від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження порядку розподілу коштів , що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (а.с. 90-93 т.2).

Розрахунки між відповідачем та позивачем за Договором № 5035/1718/ТЕ-10 від 06.09.2017 за поставлений природний газ в сумі 4612049,96 грн проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов пп 1 п. 6.3 Договору, що підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.

Крім того відповідач провів розрахунки за отриманий від позивача природний газ в сумі 6653015,77 грн за рахунок коштів підприємства, оскільки, як підтверджується довідкою відповідача, в цій частині споживачі не провели розрахунки за надані послуги з централізованого опалення.

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Згідно зі ст. 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За приписами ст. 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

На підставі ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З огляду на викладені обставини, оскільки оплата поставленого позивачем природного газу на підставі укладеного між сторонами договору здійснювалась в порядку та на умовах визначених Постановою КМУ від 18.06.2014 № 217 та Постановою КМУ № 256 від 04.03.2002, суд дійшов висновку, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.

З наведених вище обставин суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені та 3 % річних .

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №918/553/18 та від 17.12.2019 у справі № 922/932/19.

Водночас судом не приймаються доводи позивача щодо того, що відповідач мав передбачену умовами договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, однак не сплатив за поставлений природний газ у строк встановлений п. 6.1 договору, оскільки як вже встановлено судом, у правовідносиних, які склались між сторонами державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків, який фактично усуває відповідача від процесу розподілу коштів на свій розсуд.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про відмову в позові.

Разом з тим клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягає розгляду, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У позові відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.12.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)