Постанова № 8670856, 09.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 4743/09/1470

м. Миколаїв

17:42

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Мидосо»

(вул. Васляєва, 8-б, м. Миколаїв, 54000)

до відповідача 1

до відповідача 2Державної податкової адміністрації у Миколаївській області

(вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001)

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

(вул. Гмирьова, 1/, м. Миколаїв, 54028) за участю представників: від позивача: Вавілов А.Є.

від відповідача 1: Бойко О.В.

від відповідача 2: Бойко О.В. про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами про скасування акту перевірки від 06.08.09 №0870/14/00/23/13871506, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.08.09 на суму 3949 гривень, рішення про застосування фінансових санкцій від 26.08.09 на суму 1700 гривень (арк.спр.62). Під час судового розгляду позивач зменшив позовні вимоги та просив частково скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.08.09 щодо застосування санкцій за не ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 3424 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:

- діючим законодавством не передбачено порядку ведення обліку товарів за місцем зберігання та/або реалізації, а тому підприємство не може нести за це відповідальність.

Відповідач позов не визнав надав заперечення:

- обов’язок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивача Закон не передбачає.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази, свідчення свідків) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мидосо»зареєстровано в якості суб’єкта підприємницької діяльності 16.11.92 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (арк.спр.12).

Окрім іншого, ТОВ «Мидосо»займається реалізацію продовольчих товарів в кафе розташованому в парку відпочинку імені Ленінського комсомолу за адресою вул. Васляєва,8-а, м. Миколаїв.

06.08.09 працівниками ДПА у Миколаївській області, відповідно до плану на серпень 2009 року (арк.спр.38), здійснено перевірки кафе позивача на предмет дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За наслідками перевірки було складено акт №0870/14/00/23/13871506 щодо перевірки кафе (арк.спр.17).

Податковими інспекторами зафіксовані наступні правопорушення: 1) не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій; 2) здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії; 3) неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку на суму 1503 гривень; 4) порушено порядок придбання торгових патентів (арк.спр.17).

На підставі цього 20.08.09 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято рішення №0001692303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Мидосо»на суму 3949 гривень (арк.спр.21), а Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Миколаївській області рішення про застосування фінансових санкцій від 26.08.09 на суму 1700 гривень (арк.спр.22).

Під час судового засідання, позивач визнав факт торгівлі алкогольними напоями без ліцензії, здійснення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та порушення придбання торгового патенту. У зв’язку щодо оскарження застосування санкцій в цій частині позивач відмовився (арк.спр.62).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

          За таких обставин, на думку суду, обов’язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.

Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу та асортименту документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обов’язковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Натомність, у зазначеному випадку податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним суб’єктивним критерієм, а також «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України №184 від 09.04.09.

Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обов’язковим.

Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавленні будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.

Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.

Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» неможливо.

В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів (арк.спр.49-51) на товар, який зазначений в описі, за виключенням коньяку та вина (на суму 70 гривень).

          Тобто, на зазначений у Акті перевірки товар у позивача маються накладні.

          Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється в першу чергу поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.

          Фактично податківці обмежилися лише перевіркою торгового залу кафе позивача. Зазначена перевірка тривала всього 1 годину (арк.спр.17-19). Безпосередньо бухгалтерський облік підприємства податківці не перевіряли. Хоча, відповідно до направлень на перевірку, в них для цього було достатньо часу –«термін перевірки 6 дні»(арк.спр.16-17).

До речі, такої ж позиції раніше дотримувалися і ДПА України в своєму листі від 21.02.02 №3187/7/23-3117 (арк.спр.64). Зміна позиції ДПА України в 2009 році (арк.спр.65) не пов’язана зі зміною законодавства чи судової практики. Суд вважає, що лише кон’юнктурною необхідністю наповнення бюджету не можливо виправдати застосування необґрунтованих штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а рішення відповідача №0001692303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Мидосо»від 20.08.09 необхідно скасувати в частині застосування штрафних санкцій на суму 3424 гривень за не ведення обліку товарних запасів на місці реалізації, за виключенням коньяку та вина.

Судом не приймається до уваги і аргумент відповідача про те, що факт скоєння спірних правопорушень ТОВ «Мидосо»не потребує доказування відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, оскільки він встановлений постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.11.09 (арк.спр.59).

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду.

Постанова суду, на яку посилається відповідач, ухвалена не стосовно ТОВ «Мидосо», а стосовно іншої особи. Окрім цього, це не справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, а справа про оскарження рішень суб’єкта владних повноважень.

Тому обставини встановленні постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.11.09 не є обов’язковими для цього адміністративного суду.

Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.

Судові витрати: сплату судового збору 6,8 гривень стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати частково протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 20.08.09 №0001692303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Мидосо» за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 3424 гривень.

5. Судові витрати: сплату судового збору 6,8 гривень стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

6. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11.12.09

Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України (вступна та резолютивна частини) 9 грудня 2009р.                                                             Справа № 2а –4743/09/1470 м. Миколаїв 17:42 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Мидосо» (вул. Васляєва, 8-б, м. Миколаїв, 54000) до відповідача 1 до відповідача 2Державної податкової адміністрації у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (вул. Гмирьова, 1/, м. Миколаїв, 54028) за участю представників: від позивача: Вавілов А.Є. від відповідача 1: Бойко О.В. від відповідача 2: Бойко О.В. про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Визнати частково протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 20.08.09 №0001692303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Мидосо»за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 3424 гривень. 5. Судові витрати: сплату судового збору 6,8 гривень стягнути з Державного бюджету України на користь позивача. 6. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                               В.В. Біоносенко