Постанова № 8670855, 10.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 6033/09/1470

м. Миколаїв

15:05

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Аперитив»

(вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030)

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

(вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

за участю представників:

від позивача: Домарацька Л.А.

від відповідача: Єрошкіна Л.В. про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідача на загальну суму 2438 гривень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:

- перевірка проведена без дотримання вимог, передбачених ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а таким чином одержані під час перевірки відомості не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій;

- сума в 114 гривень була оприбуткована позивачем у Касовій книзі підприємства прибутковим ордером, а тому податківці безпідставно вважали цю суму не оприбуткованою;

- діючим законодавством не передбачено порядку ведення обліку товарів за місцем зберігання та/або реалізації, а тому підприємство не може нести за це відповідальність.

Відповідач позов не визнав надав заперечення:

- ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується лише позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). А тому на перевірки щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо патентування підприємницької діяльності, порядку проведення розрахунків за товари (послуги), здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового або безготівкового обігу, реалізації напоїв та тютюнових виробів, вимог з регулювання обігу готівки вона не розповсюджується.

- 17.02.09 позивачем використовувалася незареєстрована в податковій інспекції Книга обліку розрахункових операцій (КОРО), а тому всі суму записані до неї вважаються не оприбуткованими;

- обов’язок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивача Закон не передбачає.

- факти правопорушень ЗАТ «Аперитив»не потребує доказування на підставі ст.72 КАС України, оскільки вони встановлені постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.07.09.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази, свідчення свідків) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

Закрите акціонерне товариство «Аперитив»зареєстровано в якості суб’єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 09.08.95 (арк.спр.24).

Окрім іншого, ЗАТ «Аперитив»здійснює роздрібну торгівлю продовольчими товарами та алкогольними напоями у кафе-закусочній «5 хвилин»за адресою м. Миколаїв, вул. Червоних Майовщиків, 11.

14.05.09 працівниками ДПА у Миколаївській області, відповідно до плану на травень 2009 року, здійснено перевірки кафе позивача на предмет дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За наслідками перевірки було складено акт №0508/14/00/23/23407916 щодо перевірки кафе (арк.спр.12).

Податковими інспекторами зафіксовані наступні правопорушення: 1) неоприбутковання готівкових коштів на суму 114 гривень; 2) неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку на суму 934 гривень.

На підставі цього 26.05.09 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийняти рішення №012272350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ЗАТ «Аперитив»на суму 1868 гривень (арк.спр.14) та рішення №01282350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ЗАТ «Аперитив»на суму 570 гривень (арк.спр.15).

Аргументи позивача про протиправність проведення перевірки та застосування штрафних санкцій у зв’язку з недотриманням перевіряючими вимог ст.ст.9, 10, 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»серед повноважень податкової служби окремо розрізняє повноваження щодо перевірок пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (п.1 ст.11) та контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону (п.2 ст.11).

          Відповідно до ст.ст.8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»перевірка правильності нарахування і сплати податків і зборів та контроль за порядком проведення готівкових розрахунків також віднесені до різних функцій податкових органів.

          Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а тому обмеження, встановлені в цій статті, стосуються лише саме цих перевірок.

          Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

          Обов’язку податкового органу попередньо попереджати суб’єкта підприємницької діяльності про проведення перевірки щодо порядку проведення готівкових розрахунків, обігу готівки, та наявності торгових патентів та ліцензій, не передбачено ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні»ні Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що державні податкові адміністрації в областях виконують функції, передбачені статтею 8 Закону.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону державні податкові адміністрації в областях виконують безпосередньо, а також організовують роботу державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

          Таким чином, посилання позивача на відсутність у податкових інспекторів ДПА повноважень на здійснення перевірок є безпідставним.

          Також судом не приймається до уваги і аргумент відповідача про те, що факт скоєння спірних правопорушень ЗАТ «Аперитив»не потребує доказування відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, оскільки він встановлений постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.07.09 (арк.спр.58).

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду.

Постанова суду, на яку посилається відповідач, ухвалена не стосовно ЗАТ «Аперитив», а стосовно іншої особи. Окрім цього, це не справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, а справа про оскарження рішень суб’єкта владних повноважень.

Тому обставини встановленні постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.07.09 не є обов’язковими для цього адміністративного суду.

Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

1. Дата реєстрації Книги обліку розрахункових операцій №1404001461 закінчилася 16.02.09.

Нову КОРО позивач зареєстрував лише 18.02.09 (арк.спр.49).

За 17.02.09 позивачем здійснено розрахункових операцій на 114 гривень, які були записані в КОРО, строк дії якої закінчився 16.02.09.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що кошти в 114 гривень за 17.02.09 були оприбутковані за прибутковим касовим ордером до Касової книзі підприємства, що підтверджується копією (арк.спр.17).

Разом з тим, вимогу суду надати в судове засідання оригінал Касової книги та прибуткового касового ордеру, позивач виконати був неспроможний.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оприбуткування зазначених коштів через Касову книгу підприємства прибутковим касовим ордером не підтверджено.

Відповідно до абзацу 3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

          Штрафні санкції податковим органом обраховані правильно.

          Суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в цій частині.

2. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

          За таких обставин, на думку суду, обов’язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.

Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу та асортименту документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обов’язковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Натомність, у зазначеному випадку податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним суб’єктивним критерієм, а також «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України №184 від 09.04.09.

Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обов’язковим.

Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавленні будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.

Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.

Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» неможливо.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що на весь товар в нього є документи, але податківці їх не дослідили та не врахували у своїх висновках.

          Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється в першу чергу поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.

          Фактично податківці обмежилися лише перевіркою торгового залу кафе позивача. Зазначена перевірка тривала всього 2 години (арк.спр.42). За юридичною адресою підприємства податківці не виходили, безпосередньо бухгалтерський облік підприємства не перевіряли. Хоча, відповідно до направлень на перевірку, в них для цього було достатньо часу –«термін перевірки 5 днів»(арк.спр.46-47).

До речі, такої ж позиції раніше дотримувалися і ДПА України в своєму листі від 21.02.02 №3187/7/23-3117 (арк.спр.59). Зміна позиції ДПА України в 2009 році (арк.спр.61) не пов’язана зі зміною законодавства чи судової практики. Суд вважає, що лише кон’юнктурною необхідністю наповнення бюджету не можливо виправдати застосування необґрунтованих штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а рішення відповідача №0001272350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ЗАТ «Аперитив»від 26.05.09 необхідно скасувати.

Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.

Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача (арк.спр.3).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 26.05.09 №0001272350/0.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати: сплату судового збору - 3,40 гривень покласти на позивача.

5. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11.12.09

Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України (вступна та резолютивна частини) 10 грудня 2009р.                                                             Справа № 2а –6033/09/1470 м. Миколаїв 15:05 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомЗакритого акціонерного товариства «Аперитив» (вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030) до відповідачаДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029) за участю представників: від позивача: Домарацька Л.А. від відповідача: Єрошкіна Л.В. про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 26.05.09 №0001272350/0. 3. В решті позовних вимог відмовити. 4. Судові витрати: сплату судового збору - 3,40 гривень покласти на позивача. 5. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                     В.В. Біоносенко