Рішення № 86706526, 24.12.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2265/19

Провадження № 2/345/1563/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2019 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суду Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Миговича О.М.

секретаря судового засідання Бабійчук Л.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представник третьої особи Ясінець ОСОБА_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Ільчишин Дмитра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності,суд –

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду із вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 12.09.2014 року Державним реєстратором реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Ільчишин Д.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15763670.

15.08.2014 року даним держаним реєстратором було проведено державну реєстрацію та внесено відомості про право власності на чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: мирова угода, яка була затверджена ухвалою Калуського міськрайонного суду 22.07.2014 року у справі №345/2745/14-ц.

21.11.2018 року позивач дізналась про те, що державним реєстратором було незаконно зареєстроване (внесено зміни) у право власності на об`єк нерухомості, а саме на чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 143,4 кв.м, житловою площею 90,7 кв.м. Оскільки в Державному реєстрі прав та в Договорі дарування №4530 від 11.12.2004 року містяться відомості про квартиру АДРЕСА_2 з відповідними характеристиками, державний реєстратор ОСОБА_5 ознайомившись з новим технічними паспортом повинен був встановити невідповідність площ, кількість кімнат та здійснити реконструкцію об`єкту. У державного реєстратора виник обов`язок зупинити розгляд даної заяви та витребувати у заявника додаткові документи або витребувати у компетентних органів інформацію, необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_4 повинен був надати додаткові документи для реєстрації права власності, а оскільки в нього відсутні документи, як документ, що відповідно до вимог чинного законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку та письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку то державний реєстратор зобов`язаний був відмовити у проведенні державної реєстрації.

Прийняття рішення про державну реєстрацію також здійснене з порушенням положень ЗУ «Про архітектурну діяльність», ЗУ «Про планування і забудову територій», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки жодних дозвільних документів на будівництво чи реконструкцію квартири АДРЕСА_2 , як суміжного приміщення з квартирою позивачки у встановлено законом порядку ОСОБА_4 не надалось.

Вважає, що в ухвалі Калуського міськрайонного суду від 22.07.2014 року, як документі на підставі якого набувається право власності не вказано жодних характеристик на об`єкт державний нотаріус повинен був витребувати додаткові документи на підставі яких проведено реконструкцію, тому з даним позовом змушена звернутися до суду.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просять позов задоволити з наведених в позові підстав.

Відповідач державний реєстратор Ільчишин Д.В. 22.10.2019 року подав відзив. У відзиві зазначив, що 15.08.2014 року ОСОБА_4 було подано заяву про державну реєстрацію права власності за №7804915, щодо майна в АДРЕСА_3 та разом із заявою було подано мирову угоду, затверджену ухвалою Калуського міськрайонного суду від 22.07.2014 року. Стаття 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент реєстрації) передбачено підстави для державної реєстрації права власності, одна із підстав це: ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди. Оскільки в ухвалі суду від 22.07.2014 року не було вказано технічних характеристик квартири, то заявник подав технічний паспорт від 15.08.2014 року №506 виданий ОСОБА_6 , так як це передбаченоп.42 постанови №868 від 17.10.2013 року про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Для проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на таких об`єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики (в даному випадку, це ухвала суду від 22.07.2014 року), заявник подає технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. Враховуючи вищенаведені норми законодавства ним, як державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №157636 та зареєстровано право власності 6982279 на вищевказану квартиру. Також зазначив, що позивач просить скасувати право власності 6982279 на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , але дана квартира належить іншому суб`єкту на праві власності за іншим номером, тобто право власності 6982278 – є припинено, тобто скасування неактуального запису є неможливим. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 суду пояснив, що реєстрація права власності була проведена законно, а відповідно жодних підстав для її скасування немає. Окрім цього, на сьогоднішній день оскаржуване рішення державного реєстратора вже є неактуальним, оскільки право власності за ОСОБА_4 не зареєстровано, у зв`язку із тим, що 13.08.2019р. він подарував належну йому квартиру АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_8 .

Фактично ОСОБА_3 вже багато років постійно проживає за межами України (що нею ж зазначено в своєму позові), то ж належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_4 їй не потрібна, та вона зверталась до ОСОБА_4 із пропозицією викупити у неї її квартиру для покращення своїх житлових умов – щоб фактично він став власником обох квартир у будинку, тобто фактично власником багатоквартирного будинку. Проте, він не захотів купляти її частину квартиру, у зв`язку із чим вона сказала, що якщо він не куплю її квартиру, то вона не дасть мені користуватись своєю квартирою. Тому розцінюю цей позов виключно як шантаж з метою змусити ОСОБА_4 купити її квартиру.

Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його користуванні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні свої прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які б порушити прав інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

12.09.2014 року Державним реєстратором реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Ільчишин Д.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15763670.

15.08.2014 року даним держаним реєстратором було проведено державну реєстрацію та внесено відомості про право власності на чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: мирова угода, яка була затверджена ухвалою Калуського міськрайонного суду 22.07.2014 року у справі №345/2745/14-ц.

З ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області про закриття провадження у справі у зв`язку з визнання мирової угоди від 22.07.2014 року у справі №345/2745/14-ц вбачається, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладено мирову угоду, згідно умов якої визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 дана квартира належить на законній підставі, а саме на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди. Дана ухвала набрала законної сили та не оскаржувалася сторонами або іншими особами, про права свободи, інтереси або обов`язки яких суд вирішив питання. Зокрема, дана ухвала не оскаржувалася позивачем.

Позивач зазначає, що оскільки в Державному реєстрі прав та в Договорі дарування №4530 від 11.12.2004 року містяться відомості про квартиру АДРЕСА_2 з відповідними характеристиками, державний реєстратор ОСОБА_5 ознайомившись з новим технічними паспортом повинен був встановити невідповідність площ, кількість кімнат та здійснити реконструкцію об`єкту.

Суд, дане твердження позивача розцінює критично, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 допущено самовільне переобладнання чи перепланування квартири.

Щодо покликань позивача про порушення Державних будівельних норм, суд зазначає, що він не володіє спеціальними знаннями та навичками для дослідження поданої технічної документації та встановлення порушення ДБН.

При цьому факти порушення ДБН можуть бути встановлені відповідним спеціалістом або експертом. Проте, позивач не надав суду висновку експерта про порушення ДБН та не клопотав про виклик спеціаліста для надання ним відповідної інформації, в тому числі про призначення і проведення відповідних експертиз.

За ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Однак, позивач не скористався своїм правом на проведення експертизи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В позовній заяві позивач не вказує, як реєстрація права власності на кв. АДРЕСА_1 впливає на її права як власника квартири АДРЕСА_4 . Адже це два різні об`єкти права власності, і позивач не являється співласником квартири, яка належала мені.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Яким чином реєстрація права власності (предмет спору) порушує права позивачки, та які саме права – незрозуміло.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» (надалі – Постанова), правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч. 1. 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб.

Згідно п. 2 Постанови рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини. Проте, жодного свого права позивач не захищає, а намагається порушити право власності на майно інших осіб.

З приводу посилання позивача на ч. 1 ст. 358 ЦК України щодо здійснення права спільної часткової власності за згодою співвласників, то судом встановлено, що ОСОБА_4 не являвся і не являєтьсь співвласником будь-якого майна із ОСОБА_3 , тому жодних прав позивачки ОСОБА_3 не порушено.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

За ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України та керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд –

р і ш и в :

У задоволення позову ОСОБА_3 до Державного реєстратора реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Ільчишин Дмитра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: