Рішення № 86705332, 17.10.2019, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/5752/18

Номер провадження 2/676/190/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Швець О.Д.

з участю секретаря Чекашкіної О.Л.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янець-Подільському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Слобідсько-Кульчиєвецької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Слобідсько-Кульчиєвецької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вона є спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину після смерті батька. Звернувшись в нотаріальну контору за видачею свідоцтва про право на спадщину на зазначене домоволодіння, отримала відмову у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно та роз`яснено нотаріусом порядок вирішення даного питання в суді. Просить визнати за нею право власності на домоволодіння з належною земельною ділянкою площею 0,47 га по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.10.2019 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Представник ОСОБА_4 адвокат Підлісний О.В. в суді позов підтримав, просить задовольнити.

Представник ОСОБА_4 адвокат Мішалова М.І. в суді позов визнала, не заперечила проти його задоволення

Представник Слобідсько-Кульчиєвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає, не заперечує проти його задоволення.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі письмових доказів.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи в повному обсязі, встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно 03.07.2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого повторно 06 вересня 2016 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_5 , ОСОБА_6

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданого повторно 03 липня 2018 р.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням дванадцятої сесії Врубловецької сільської ради № 2 від 22 березня 1993 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділнку площею 0,47 га на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року.

Згідно довідки Слобідсько-Кульчиєвецької сільської ради № 417 від 19 червня 2018 р., № 606 від 5 листопада 2018 року, ОСОБА_5 дійсно був зареєстрований і проживав в будинку АДРЕСА_1 один. Після смерті ОСОБА_5 фактично прийняли спадщину син ОСОБА_4 , 1948 року народження та донька ОСОБА_4 , 1959 року народження, які вступили в управління майном, але своїх спадкових прав не оформили.

Звернувшись до приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Дубовської Р.Б., ОСОБА_4 отримав відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджується листом № 119/01-16 від 03.07.2018 р.

Звернувшись до приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Дубовської Р.Б., ОСОБА_4 отримала відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджується листом № 78/01-16 від 04.04.2019 р.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру 54388143 від 06.12.2018 р., після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкова справа не заводилась.

Відповідно до заповіту, посвідченого головою виконавчого комітету Врублівецької сільської ради Кам`янець-Подільського району 16.01.1987 року, ОСОБА_5 заповів належне йому майно де б воно не було і з чого б не складалось, на що за законом матиме право, що знаходиться в нього в с. Врублівці, Кам`янець-Подільського району ОСОБА_3 .

Згідно Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) 57936786 від 16.10.2019 заповіт, посвідчений Врубовецькою сільською радою 16.01.1987 р. від імені ОСОБА_5 є чинний.

Статтею 524 ЦК України (в редакції 1963 року) визначено, що спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли воно не змінено заповітом.

Згідно із ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.(ст. 548 ЦК УРСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. (ст. 549 ЦК УРСР).

Згідно ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Згідно ст. 548 ЦК УРСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року правовстановлюючим документом є свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості,в тому числі житловий будинок,інші споруди,земельну ділянкує набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в Державних будівельних нормах А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року №12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється, що по об`єктах, які збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається Бюро технічної інвентаризації.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх до експлуатації відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Оскільки державна реєстрація нерухомого майна в сільській місцевості в період чинності Інструкції від 31.01.1966 не проводилась, то документами, що підтверджують право спадкодавця на будинки, збудовані після видання Указу від 26.08.1948 та в період дії Інструкції від 31.01.1966, можуть бути довідки виконавчого комітету відповідної місцевої ради, виписки з погосподарської книги відповідної місцевої ради щодо належності будинку, ухвалені органом місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічні паспорти на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо, що відповідало діючому на той час законодавству.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі № 6-137цс13, постанові Верховного Суду України від 28.02.2018 у справі № 3466/996/16-ц, інформаційному листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

З 19.01.1996 по 16.07.1998 діяли Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 № 56, які передбачали здійснення реєстрації об`єктів нерухомого майна у бюро технічної інвентаризації місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування на підставі відповідних правовстановлювальних документів.

Відповідно до п. 1.6 Правил № 56 державній реєстрації підлягали тільки ті об`єкти, які закінчені будівництвом та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування та при наявності матеріалів інвентаризації.

Відповідно до п. 4.1 Правил № 56 оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводилось із видачею свідоцтва про право власності: фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна; власникам спільних будівель, які на законних підставах здійснили перебудову, прибудову, внаслідок чого змінились належні їм частки; членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески, та в інших випадках.

Відповідно до Правил № 56 правовстановлювальними документами, на підставі яких провадилась державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, у вказаний період були в тому числі рішення місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування щодо права власності на об`єкти нерухомого майна.

Згідно записів по господарської книги № 2 за 1996-2000 р. за ОСОБА_5 рахувався житловий будинок з надвірними будівлями біля нього по АДРЕСА_1 , який складався з 2 жилих кімнат.

Згідно технічного паспорта на домоволодіння АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку (А-1) загальною площею 53,6 кв. м. в тому числі житловою 31,2 кв. м., який складається з 2 жилих кімнат, сходи (літ.а), сарай (літ.Б), вхід в підвал (літ.б), підвал ( літ.б1), вбиральня (літ.В), огорожа ( літ N), ворота ( літ N 1).

З урахуванням наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_5 за життя виникло право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , але не оформив належним чином, відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння не позбавляє спадкоємця права власності на спадкове майно.

Як вбачається із витягу з рішення дванадцятої сесії Врубловецької сільської ради № 2 від 22 березня 1993 року ОСОБА_5 передано увласність земельну ділнку площею 0,47 га на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент передачі земельної ділянки ОСОБА_5 ) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у сільських населених пунктах у розмірі не більше 0,25 га.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (стаття 6 ЗК України 1990 року).

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» .

Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Порядок виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку було визначено в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року №43.

Так, згідно п. 2.1 вказаної Інструкції роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою повинні були виконуватися в такій послідовності: підготовчі роботи (підготовку виписки з рішення відповідної ради або державної адміністрації про передачу у власність або надання у постійне користування земельної ділянки; аналіз матеріалів проекту відведення земельної ділянки); встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Законом України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 1 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до статті 12 ЗК України 2001 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, зокрема, організація землеустрою.

За змістом п. 3 Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року №844, у разі прийняття органом місцевого самоврядування до 15.08.2009 року рішення щодо приватизації земельних ділянок, які перебували у користуванні громадян до набрання чинності Земельним кодексом України, на підставі ст. 118 цього Кодексу без попереднього виготовлення технічної документації, такий орган місцевого самоврядування за відповідною заявою громадянина приймає рішення відповідно до абзацу другого цього пункту.

У вказаному абзаці зазначено, що відповідний орган місцевого самоврядування чи районна держадміністрація невідкладно приймає рішення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації (виготовляється для громадян безоплатно, за рахунок коштів державного бюджету) з наступним затвердженням зазначеної документації та наданням земельної ділянки у власність відповідно до вимог ч. 2 ст. 118 та в межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Після прийняття Врубловецькою сільською радою рішення «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» державний акт на право приватної власності не видавався, не приймалось рішення про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку документації із землеустрою.

Враховуючи, що право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право, однак, такий документ спадкодавцю не видавався, тому суд вважає, що зазначена земельна ділянка не належить до спадкового майна, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом, фактично прийняла спадщину, що сторонами не заперечується, інших спадкоємців немає, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1268, 1270, 1223, 1296, 1297 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Слобідсько-Кульчиєвецької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом право власності на домоволодінняАДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Врублівці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.

ОСОБА_3 у задоволенні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 – відмовити.

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада, ЄДРПОУ 04407276, юридична адреса вул. Механізаторів, 45, с. Слобідка Кульчієвецька, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.