Ухвала суду № 86705106, 27.12.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1176/17

2/214/33/19

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

27 грудня 2019 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гриня Н.Г.,

при секретарі судового засідання Печарник З.І.

розглянувши заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотеки з моменту їх укладення та за зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом 15.02.2017 року, в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в якому просять суд: визнати недійсними з моменту укладення кредитний договір, укладений 07.06.2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» в особі Відділення №12 Криворізької філії та ОСОБА_4 , договір іпотеки та договір поруки, укладений 07.06.2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» в особі Відділення №12 Криворізької філії (том 1 а.с.1-7).

17.10.2017 року ПАТ «УкрСиббанк» пред`явлено зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення з них на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №ОД12И8295Д від 07.06.2006 року станом на 05.10.2017 року по кредиту – 2612 доларів США 78 центів та пеню – 469 грн. 42 коп.; стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку по 800 грн. судового збору (том 2 а.с.53-54).

В порядку забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 звернулись до суду з заявою в якій просять: припинити дію Додаткової угоди №1 від 05.01.2007 року до договору про надання споживчого кредиту №0Д12И8295Д від 07.06.2006 року, як нікчемного правочину з застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину. Окрім того, позивачі та представник просять зобов`язати відповідача ПАТ «УкрСиббанк» вчинити певну дію – повернути позивачам за первісним позовом, шляхом відшкодування матеріальної шкоди – грошові кошти, які було неправомірно одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування у розмірі 104779,83 грн.

В обґрунтування своїх вимог заявники та представник посилалися на те, що, як видно з Додаткової угоди, вона була укладена 15.01.2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення №12 Криворізької філії АКІБ «УкрСиббанк» Зіменс ОСОБА_5 . Проте, відповідь в.о. директора Департаменту ліцензування НБУ Савчук С.С. №27-0006/66291 від 27.09.2017 року на запит ОСОБА_1 щодо створення та повноважень відділення №12 Криворізької філії АКІБ «УкрСиббанк» засвідчує факт того, що станом на 08.12.2006 року до Державного реєстру банків був внесений запис про припинення діяльності відділення №12 у зв`язку з переведенням операцій з балансу філії на баланс Головного банку та зміною назви з відділення №12 Криворізької філії АКІБ «УкрСиббанк» на відділення №795 АКІБ «УкрСиббанк» в м. Кривий Ріг». Також, відповідно до вказаної Додаткової угоди, вона була укладена між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» в особі начальника відділення №12 Криворізької філії АКІБ «УкрСиббанк» Зіменс ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності від 03.01.2006 року, наданої у порядку передовіри директором Криворізької філії АКІБ «УкрСиббанк» Шеєвим В.М. Таким чином, позивачі та представник вважають, що на момент укладення Додаткової угоди 15.01.2007 року, відділення №12 Криворізької філії АКІБ «УкрСиббанк» припинило свою діяльність, а тому і довіреність від 03.01.2006 року, видана начальнику відділення також, припинила свою дію. Разом з цим, правочин завірено печаткою саме відділення №12, а не №795 та особистим підписом начальника відділення №12, а не №795 ОСОБА_7 , який, на думку заявників, перевищив свої повноваження. Також, позивачі та представник вказують, що п.1.1 Додаткової угоди було змінено номер рахунку, передбаченого кредитним договором і зобов`язано позичальника повертати суму кредиту на рахунок № НОМЕР_1 . Разом з цим, відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, єдиним можливим та законним шляхом повернення фізичною особою-резидентом кредиту в готівковій іноземній валюті є зарахування коштів на його поточний рахунок – 2620 або 2630, а не на рахунок 3739. Згідно з цією ж Інструкцією, рахунок 3739 є транзитним, тобто використовується для обліку платежів на час до перерахування їх за призначенням. Заявники вважають, що переведення коштів на такий рахунок не надає можливості від слідкувати, які суми на які рахунки зараховуються, що є несправедливими умовами відносно споживача, оскільки дає право банку проводити зарахування коштів на свій власний розсуд. Окрім того, позивачі та представник вважають, що відсотки за кредитним договором були штучно збільшені на 1,39% чи 1,67% у високосний рік. Отже, вищевикладені обставини, свідчать про те, що з боку банку відбувається ведення нечесної підприємницької діяльності щодо споживачів фінансових послуг, та вказують не тільки на нікчемність правочину – Додаткової угоди №1 від 15.01.2007 року, а й умов кредитного договору в цілому. Отже, у зв`язку з зазначеним, позичальник ОСОБА_1 має право на проведення перерахунку або повернення зайво сплачених коштів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову – це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч.1 ст.150 ЦПК України, одним з видів забезпечення позову є встановлення обов`язку вчинити певні дії.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, ч.10 ст.150 ЦПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Разом з цим, подаючи заяву про забезпечення позову, позивачі просять припинити дію Додаткової угоди №1 від 05.01.2007 року до договору про надання споживчого кредиту №0Д12И8295Д від 07.06.2006 року, як нікчемного правочину з застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язати ПАТ «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , шляхом відшкодування матеріальної шкоди – грошові кошти, які було неправомірно одержано у розмірі 104779,83 грн.

При цьому, згідно з заявленими позовними вимогами позивачі просять суд: визнати недійсними з моменту укладення кредитний договір, укладений 07.06.2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» в особі Відділення №12 Криворізької філії та ОСОБА_4 , договір іпотеки та договір поруки, укладений 07.06.2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» в особі Відділення №12 Криворізької філії.

Таким чином, аналізуючи заявлені позовні вимоги та вимоги викладені в заяві про забезпечення доказів, суд приходить до висновку, що вони є тотожними за змістом та такими, що випливають одна із одної, адже у разі визнання недійсним кредитного договору, додаткова угода до нього, також буде вважатися припиненою. При цьому, суд наголошує, що на теперішній стадії розгляду цивільної справи, спір між сторонами по суті не вирішується.

Також, суд зазначає, що позивачами та представником в обґрунтування поданої заяви не подано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність порушення їх прав та інтересів, зокрема не вказано, які саме права та інтереси можуть бути порушені; не зазначено, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Окрім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову про які заявляють позивачі та представник, може ускладнити захист їх інтересів, за захистом яких вони звернулись до суду, та відповідно виконання рішення, якщо під час ухвалення рішення суд дійде до висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та приймаючи до уваги тотожність заявлених заходів забезпечення позову позовним вимогам, у разі задоволення яких спор буде вирішений по суті, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст.149-157 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та іпотеки з моменту їх укладення та за зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом 15 днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду.

Суддя Н.Г. Гринь