Рішення № 86701096, 23.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 грудня 2019 року справа №826/4146/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-Жил-Буд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Позняки-Жил-Буд")доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 березня 2017 року №157/26-15-14-01-03 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 857 060,00 грн. і застосування штрафних санкцій на суму 385 706,00 грн. податку на додану вартість, від 10 березня 2017 року №156/26-15-14-01-03 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 19 285 300,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 857 060,00 грн. і застосування штрафних санкцій на суму 385 706,00 грн. податку на додану вартість та в частині завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 19 285 300,00 грн., у зв`язку із правомірним віднесенням відповідних сум по господарським операціям з ТОВ "Строй Вектор Плюс". При цьому позивачем визнається виявлене у ході проведення перевірки порушення по взаємовідносинам з ТОВ "Рада 7" за договором від 11 лютого 2011 року №11/-02011 на суму 341 277,00 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ "Строй Вектор Плюс" на суму 185 338,95 грн. щодо наявності безнадійної кредиторської заборгованості. Позивач оскаржує виявлені в ході проведення перевірки порушення щодо операцій з продажу у 2015 році цільових облігацій ТОВ "КУА "Ваш інвестиційний партнер" на загальну суму 19 285 300,00 грн., які визнані нереальними, внаслідок чого відповідач дійшов висновку що операції на зазначену суму є безповоротною фінансовою допомогою, а також господарські операції з ТОВ "Строй Вектор Плюс" за лютий, березень 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4146/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в акті перевірки.

У відповіді на заперечення позивачем зазначено, що відповідачем не наведено жодних нових доводів або доказів, що підтверджували б законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

У судовому засіданні 11 червня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 10 березня 2017 року №156/26-15-14-01-03 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року №88, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 811 916,00 грн. за три квартали 2016 року відповідно до податкової декларації від 22 жовтня 2016 року №9199793152.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 10 березня 2017 року №157/26-15-14-01-03 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 1874, пункту 189.3 статті 189, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 887 950,00 грн. за вересень 2016 року згідно податкової декларації від 18 жовтня 2016 року №9195600356 та згідно з пунктом 41 підрозділу 2 розділу Перехідних положень Податкового кодексу України застосовано суму штрафних санкцій 388 795,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 16 лютого 2017 року №51/26-15-14-01-03/24089818 "Про результати документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" (код 24089818) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24 травня 1995 року №88, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", в результаті чого підприємством встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування всього на загальну суму 19 811 916,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2016 року на суму 19 811 916,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 1874, пункту 189.3 статті 189, пункту 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 3 887 950,00 грн., а саме, за вересень 2016 року.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані наступним:

- безпідставним заниженням позивачем суми безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 341 277,00 грн. за 2014 рік по взаємовідносинам з ТОВ "Рада-7", оскільки станом на 31 грудня 2014 року за позивачем обліковується кредиторська заборгованість за отриману безвідсоткову поворотну фінансову допомогу щодо якої минув строк позовної давності (дата виникнення кредиторської заборгованості - 28 лютого 2011 року); відповідно до наданого договору безвідсоткової фінансової поворотної допомоги від 11 лютого 2011 року №11/-02-11, термін погашення - 31 грудня 2011 року; безпідставним заниженням позивачем суми безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 185 338,95 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Строй Вектор Плюс" - перевіркою встановлено, що кредиторська заборгованість виникла протягом 2015 року, але, враховуючи, що ТОВ "Строй Вектор Плюс" припинено підприємницьку діяльність та 15 жовтня 2015 року виключено з ЄДР (причина зняття з обліку - припинення за рішенням власника (власників) - заборгованість є безнадійною; вказані порушення призвели до заниження податку на додану вартість: за перевіряємий період встановлено продаж цільових облігацій ТОВ "КУА "Ваш Інвестиційний Партнер" для АТ "Позняки-Жил-Буд" фізичним та юридичним особам за адресою м. Київ, вул. Ревуцького, 9, а саме, отримано грошові кошти позивачем від ТОВ "КУА "Ваш Інвестиційний Партнер" за продані цільові облігації; у 2015 році від продажу цільових облігацій позивачем отримано 19 285 300,00 грн. за операцію, яка визнана нереальною, чим занижено інші доходи рядок 2120 Звіту про фінансові результати. Зазначену суму позивач повинен віднести до складу Інших операційних доходів рядок 2120 Звіту про фінансові результати, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, а саме, за 2015 рік у сумі 19 285 300,00 грн.; перевіркою відображеного показника за перевіряємий період 2015, 2016 роки встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2050 Звіту "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" на загальну суму 19 285 300,00 грн. за 2015 рік за результатами взаємовідносин з ТОВ "Строй Вектор Плюс" з виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті вул. Ревуцького, 9: оскільки надані до перевірки первинні документи не розкривають зміст та обсяг здійснених господарських операцій, позивачем завищено собівартість придбаних послуг на завищено собівартість придбаних послуг на загальну суму 19 285 300,00 грн. за 2015 рік; оскільки перевіркою встановлено факт перерахування у 2015 році ТОВ "Строй Вектор Плюс" грошових коштів на загальну суму 19 285 300,00 грн. за господарську операцію, фактичне здійснення якої перевіркою не підтверджено, а отже вказані операції є безповоротною фінансовою допомогою, яку позивач надав ТОВ "Строй Вектор Плюс", а отже до складу "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" рядок 2050 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, безпідставно віднесено витрати з придбання послуг, без належного документального підтвердження, в результаті чого позивачем завищено на загальну суму 19 285 300,00 грн.; до складу "Інших операційних витрат" рядок 2180 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, не віднесено безповоротну фінансову допомогу (грошові кошти, сплачені на рахунок ТОВ "Строй Вектор Плюс" в результаті чого позивачем занижено інші операційні витрати на загальну суму 19 285 300,00 грн.; до складу "Інші операційні доходи" рядок 2120 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, не віднесено безповоротну фінансову допомогу, в результаті чого позивач занизив доходи на загальну суму19 285 300,00 грн. Таким чином, позивачем завищено витрати на суму 19 285 300,00 грн. за 2015 рік;

- позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 3 887 950,00 грн. (за лютий 2015 року - 1 108 970,00 грн., за березень 2015 року - 2 748 090,00 грн., за жовтень 2015 року - 30 890,00 грн.) по взаємовідносинам з ТОВ "Строй Вектор Плюс" за вказаний період.

Позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2017 року №156/26-15-14-01-03, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 811 916,00 грн. за три квартали 2016 року, в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 285 300,00 грн. та від 10 березня 2017 року №157/26-15-14-01-03, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 887 950,00 грн. за вересень 2016 року та застосовано суму штрафних санкцій 388 795,00 грн., в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 857 060,00 грн. і застосування штрафних санкцій на суму 385 706,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування даних податкового обліку за операціями ТОВ "Строй Вектор Плюс", суд звертає увагу, що згідно з усталеною судовою практикою при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, суду належить встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивача із його контрагентами - ТОВ "Строй Вектор Плюс"; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Між позивачем (замовник) та ТОВ "Строй Вектор Плюс" (генпідрядник) укладено договір генерального підряду на будівництво від 28 листопада 2012 року №28/11Р-12, предметом якого є будівництво об`єкту "Житловий будинок з об`єктами громадського обслуговування, офісними приміщеннями і підземною автостоянкою на вул. Ревуцького, 9 у Дарницькому районі м. Києва" згідно проектної та робочої документації. Ціна та перелік робіт за кожним етапом робіт та порядок розрахунків за їх виконання визначаються додатковими угодами за договором на підставі проектної документації.

На підтвердження виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ "Строй Вектор Плюс" позивачем долучено до матеріалів справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, протоколи узгодження договірної ціни, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Матеріали справи містять копію договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2007 року, договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16 грудня 2011 року укладений між позивачем (орендар) та Київською міською радою (орендодавець), яким позивачу передано в оренду земельну ділянку по вул. Ревуцького,9 у Дарницькому району м. Києва розміром 5 034 кв. м. для будівництва житлового будинку з об`єктами громадського обслуговування, офісними приміщеннями та підземною автостоянкою, яку передано актом приймання-передачі земельної ділянки від 15 травня 2007 року

ТОВ "Строй Вектор Плюс" виписало на адресу позивача податкові накладні на будівельно-монтажні роботи на загальну суму 23 142 361,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 857 060,00 грн.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення з відмітками банку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно положень підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, та витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З акту перевірки вбачається, що позивач відображав у складі витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств суми по господарським операціям sз ТОВ "Строй Вектор Плюс".

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи видно, що основним видом діяльності позивача є організація будівництва будівель.

При цьому, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2007 року, договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16 грудня 2011 року, укладеного між позивачем (орендар) та Київською міською радою (орендодавець), позивачу передано в оренду земельну ділянку по вул. Ревуцького ,9 у Дарницькому району м . Києва розміром 5 034 кв. м. для будівництва житлового будинку з об`єктами громадського обслуговування, офісними приміщеннями та підземною автостоянкою, яку передано актом приймання-передачі земельної ділянки від 15 травня 2007 року.

Тобто, укладений з ТОВ "Строй Вектор Плюс" договір генерального підряду на будівництво від 28 листопада 2012 року №28/11Р-12, предметом якого є будівництво об`єкту "Житловий будинок з об`єктами громадського обслуговування, офісними приміщеннями і підземною автостоянкою на вул. Ревуцького, 9 у Дарницькому районі м. Києва" укладено позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності для отримання економічного ефекту.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у запереченнях та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Строй Вектор Плюс".

При цьому, в спростування доводів відповідача, викладених в акті перевірки, щодо того, що первинні документи за перевіряємий період не розкривають зміст та обсяг здійснених господарських операцій, а саме, не містять інформацію щодо фактичної передачі та отримання ТМЦ, акт ТОВ "Строй Вектор Плюс" від 11 вересня 2015 року №5260/26-51-22-05/37788764 останнім не оскаржувався, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт містять детальних перелік робіт і витрат, їх обґрунтування та кількість.

Доводи відповідача стосовно не встановлення придбання ТОВ "Строй Вектор Плюс" послуг та товарів по ланцюгам постачання та, як наслідок, віднесення отриманих товарів та послуг до безоплатно отриманих є безпідставними та не підтверджуються наявними у праві доказами.

Таким чином, на думку суду, господарські операції позивача із ТОВ "Строй Вектор Плюс" здійснювалися з метою здійснення власної господарської діяльності із організації будівництва будівель, що безпосередньо пов`язано із його господарською діяльністю; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

У свою чергу, ТОВ "Строй Вектор Плюс" на момент здійснення господарських операцій мало дозвіл на виконання будівельних робіт від 21 грудня 2012 року на будівництво житлового будинку з об`єктами громадського обслуговуванні, офісними приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Ревуцького, 9 у Дарницькому районі м. Києва; діючі ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов`язаної sз створенням об`єктів архітектури з переліком робіт серії АЕ №526108 від 01 серпня 2014 року, серії АВ №588684 від 30 серпня 2011 року, що вказує про наявність у нього достатньої матеріально-технічної бази та можливостей на здійснення даного виду діяльності.

Крім того, відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації №1/14 від 01 грудня 2014 року та сертифікатом серії ІУ №164143600393 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво житлового будинку з об`єктами громадського обслуговування, офісними приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Ревуцького, 9 у Дарницькому районі м. Києва. Секція 1.1 та підземно-наземна автостоянка житлового будинку (ІІ та ІІІ черги)". Розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 04 червня 2015 року №334 вказаному об`єкту присвоєно поштову адресу.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-постачальником не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цим постачальником.

Інших підстав про порушення вимог податкового законодавства, ніж наявність відритої кримінальної справи щодо контрагента позивача, відповідачем в акті перевірки не наведено.

Щодо заниження позивачем інших доходів внаслідок продажу цільових облігацій ТОВ "КУА "Ваш інвестиційний партнер" для АТ "Позняки-Жил-Буд" фізичним та юридичним особам за адресою вул. Ревуцького, 9 у 2015 році, внаслідок чого позивачем отримано дохід у розмірі 19 285 300,00 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що у 2015 році позивачем отримано від продажу ТОВ "КУА "Ваш інвестиційний партнер" цільових облігацій суму 19 285 300,00 грн. за операцію, яка визнана нереальною, чим занижено інші доходи рядок 2120 звіту про фінансові результати, що описано в пункті 3.1.2.2 акта перевірки.

Проте, в пункті 3.1.2.2 акта перевірки відсутній опис порушень за вказаною операцією, внаслідок чого вона визнана нереальною та відповідачем зроблено висновок про наявність підстав для визнання її безоплатно отриманими послугами та віднесення до інших доходів, що, в свою чергу, унеможливлює дослідження судом правомірності висновку відповідача про порушення позивачем вимог законодавства у цій частині.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження правомірності віднесення господарської операції позивача з ТОВ "КУА "Ваш інвестиційний партнер" з продажу цільових облігацій до безоплатно отриманих послуг.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині безпідставного формування витрат по відносинам із ТОВ "Строй Вектор Плюс" та ТОВ "КУА "Ваш інвестиційний партнер" та заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Строй Вектор Плюс" та ТОВ "КУА "Ваш інвестиційний партнер" - протиправним.

Отже, на думку суду, позивачем правомірно сформовано витрати за перевіряємий період; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку в межах заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Строй Вектор Плюс".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Строй Вектор Плюс", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем будівельно-монтажних робіт безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Крім того, відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ "Позняки-Жил-Буд" правомірно включало до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Строй Вектор Плюс", а тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 10 березня 2017 року №157/26-15-14-01-03 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 857 060,00 грн. і застосування штрафних санкцій на суму 385 706,00 грн. податку на додану вартість, від 10 березня 2017 року №156/26-15-14-01-03 в частині завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 19 285 300,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Позняки-Жил-Буд" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-Жил-Буд" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 10 березня 2017 року №157/26-15-14-01-03 в частині завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 857 060,00 грн. і застосування штрафних санкцій на суму 385 706,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 10 березня 2017 року №156/26-15-14-01-03 в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 19 285 300,00 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Позняки-Жил-Буд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 920,99 (триста п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять гривень дев`яносто дев`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Позняки-Жил-Буд" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13-Б, оф. 30; ідентифікаційний код 24089818);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко