Ухвала суду № 86700907, 26.12.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/3000/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лобана Д.В.,

за участю секретаря - Вершняк Л.Л.,

позивача - ОСОБА_1 .,

представника відповідача - Кравченка С.В.,

розглянувши заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС про корегуванні митної вартості від 03.10.2019 UA102000/2019/00096/2, зобов`язати митницю продовжити митне оформлення автомобіля Mazda Demio згідно поданої ним 20.09.2019 митної декларацією № UА102230.2019.637260 за митною вартістю, заявленою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за основним методом згідно цієї декларації на підставі поданих до митного оформлення документів.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів. Ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "26" грудня 2019 року об 10:00 год. у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду.

У судовому засіданні позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зобов`язання Чернігівської митниці Державної фіскальної служби продовжити (відтермінувати) строки визначені ч. 3 ст. 263 МКУ до остаточного рішення суду у справі, або ж зупиненння дії рішення рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.10.2019 UA102000/2019/000095/2.

Вказана заява обґрунтована тим, що процесуальні строки визначені КАС України для оскарження рішення суду 1-ї інстанції, прийняття рішення апеляційною інстанцією та розгляд справи в судовому провадженні виходить далеко за межі 30 днів встановлених ч. 3 ст. 263 МК України, у відповідності до якої товари, які протягом 30 днів з дня доставления їх у орган доходів і зборів призначення не поміщені у митний режим або не розміщені на складі тимчасового зберігання чи складі органу доходів і зборів, набувають статусу таких, що зберігаються на складі органу доходів і зборів, що унеможливлює відповідно за 30 днів прийняття остаточного рішення за апеляційним оскарженням митниці, до якого митниця вдається у 100% випадках у разі негативного для них рішення суду 1-ї інстанції.

У судовому засіданні позивач підтримав заяву про забезпечення позову та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заяви про забезпечення позову та просив суд у її задоволенні відмовити, оскільки позивачу не заборонено звернутись із відповідною заявою про продовження строків зберігання товару на складі, а також з тих підстав, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості вже фактично виконане.

Розглянувши заяву позивача та матеріали адміністративного позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Відповідно до роз`ясень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Судом також враховується, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18, зокрема, зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову по справі № 620/3000/19 та виходячи із завдань адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У даному випадку зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, діями та рішеннями відповідача до ухвалення рішення по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача, а також те, що є ознаки очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

При цьому, позивачем не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.

Суд зазначає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку відповідача вчиняти певні дії або зупинення дії рішення, фактично за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, водночас, зазначене не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд вказує, що заявником не надано доказів того, що захист прав позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, у разі постановлення на його користь судового рішення, як і того, що встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії або зупинення дію рішення в усуне небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, через що у задоволенні заяви про забезпечення позову позивача належить відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 150, 151, 154, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня оголошення повного судового рішення.

Суддя Д.В. Лобан