Рішення № 86700329, 27.12.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2373/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ "Росвен Інвест Україна", в якому просить:

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. щодо відкриття виконавчого провадження за номером № 59705641 - незаконними;

- визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження № 59705641 та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП 59705641 від 05.08.2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчиком В.В. від 16.07.2019 р. за номером 1428, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості у розмірі 25451,34 грн. Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем проживання чи знаходження майна боржника, оскільки майна та коштів в м. Києві вона не має. Наявність рахунку в банку, не є підставою для відкриття провадження в м. Києві. Позивач наголошує на тому, що постанову про відкриття виконавчого провадження вона не отримувала. Крім того, 17.10.2019 року відповідачем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника згідно якої, постановлено здійснювати відрахування із доходів позивача у розмірі 20 відсотків, відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів суму боргу, виконавчих витрат та основної винагороди приватного виконавця. Зазначену постанову позивачеві також вручено не було, про її наявність вона дізналась за місцем своєї роботи. Разом із тим, ОСОБА_1 повідомляє про відсутність будь-яких фінансових зобов`язань перед ТОВ «Росвен Інвест Україна». Оскаржувані постанови вважає протиправними та просить їх скасувати.

За змістом відзиву, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач є власником карткового рахунку та наявних на ньому коштів, відкритого в ТОВ «Росвен Інвест Україна», розташованого у місті Києві, що в розумінні ст. 190 ЦК України є її майном. Відповідно, в даному випадку порушення з боку відповідача відсутні, оскільки майно боржника перебуває у м. Києві, тому виконавче провадження було відкрите за місцезнаходженням майна. Постанова про звернення стягнення була винесена на підставі заяви стягувача про примусове виконання рішення, тому цей документ також прийнятий у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження», а стягнення із заробітної плати боржника є правомірними. Відповідач вважає свої дії щодо винесення оскаржуваних постанов правомірними, у зв`язку із чим, у задоволенні позову просить відмовити.

13.11.2019 року позовна заява була залишена без руху, позивач недоліки усунула, у зв`язку із чим, 28.11.2019 року у справі було відкрито провадження та призначено судове засідання на 05.12.2019 року.

25.11.2019 року позивач звернулась із заявою про забезпечення позову.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні, заява була перерозподілена на суддю Херсонського окружного адміністративного суду Пекного А.С.

26.11.2019 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У судове засідання 05.12.2019 року належним чином повідомлені учасники справи не з`явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, від відповідача та третьої особи жодних заяв не надходило, у зв`язку із чим, розгляд справи було відкладено на 23.12.2019 року.

23.12.2019 року у судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Від відповідача надійшов відзив. Третя особа не забезпечила участь свого представника у судовому засіданні, правом подати пояснення з приводу заявлених вимог не скористалась.

Із урахуванням викладеного, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні за наявними матеріалами, що не суперечить ч. 5 ст. 205 КАС України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 1428 виданого приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчиком В.В. від 16.07.2019 р., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості у розмірі 25451,34 грн.

В ході проведення виконавчого провадження № 59705641 відповідачем також винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17.10.2019 року, якою звернуто стягнення на доходи боржника.

Підставою для винесення цієї постанови стала заява стягувача про примусове виконання, в якій зазначено рахунки на які необхідно перераховувати стягнуті кошти.

Вважаючи винесені постанови незаконними, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд керувався наступним.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

За правилами частин 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, серед іншого, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до копії паспорту позивача, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що також було відомо відповідачеві виходячи зі змісту відзиву та копії виконавчого провадження.

Згідно довідки № 2868 від 04.11.2019 року виданої Горностаївською селищною радою Горностаївського району Херсонської області, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 в.

До матеріалів справи позивачем наданий Інформаційний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 187733753 від 06.11.2019 року, згідно якого у позивача відсутнє будь-яке майно, яке розташовано у м. Києві.

Відповідно до заяви стягувача про примусове виконання рішення та довідки виданої ТОВ «Росвен Інвест Україна» позивач має картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритого в АТ "ОТП Банк", яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43.

З матеріалів виконавчого провадження та відзиву, судом встановлено, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувалася тим, що картковий рахунок та кошти, які знаходяться на ньому, відкритому в АТ "ОТП Банк", є майном позивача, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи (м. Київ, вул. Жилянська, 43).

Суд не погоджується із такою позицією відповідача та вважає її хибною виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно статті 3 наведеного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.

Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку в якому відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів Однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень ст. 190 ЦК України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 цього ж Кодексу).

Пунктами 3.1, 3.2 ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05 квітня 2001 року (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.

Поняття “картковий рахунок” було передбачено Постановою НБУ від 19 жовтня 2005 року “Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням” №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ №223 від 30 квітня 2010 року.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що “картковий рахунок” є майном в розумінні ст. 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження “карткового рахунку” за місцем знаходження будь-якого банку.

Згідно інформації наявної в матеріалах справи, позивач має рахунок в АТ "ОТП Банк". При цьому, відсутні будь-які докази того, що на ньому знаходяться грошові кошти, що давало би підстави вважати їх майном боржника, відповідно до положення статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не додержано вимоги ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі. Відповідач протиправно всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 59705641 незаконними.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акта індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, вимога про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни ВП № 59705641 про відкриття виконавчого провадження є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що судом позовну вимогу про визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження задоволено, відповідно позовні вимоги щодо скасування постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 59705641 від 05.08.2019 року про звернення стягнення на майно боржника від 17.10.2019 року, також підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що є похідними та залежними від відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів щодо підтвердження правомірності своїх дій.

У зв`язку із цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілені відповідно до ст. 139 КАС України.

Разом із тим, суд враховує, що відповідач у справі змінила прізвище з ОСОБА_2 , тому судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 242 - 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження № 59705641.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 05.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59705641.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни від 17.10.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , винесену у виконавчому провадженні № 59705641.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (РНОКПП 3223901456, м. Київ, 02094, вул. Юрія Поправки, 6, оф.15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 10500000