Рішення № 86700000, 12.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

12 листопада 2019 року м. Київ № 640/4638/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не формування та не подання до органу казначейської служби подання про повернення надміру сплачених коштів, зобов`язати відповідача сформувати і подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 18643,55 грн., встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2019 позов задоволено частково.

Представником позивача 06.11.2019 до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій адвокат Валько І.В. просить ухвалити додаткове рішення про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 5900,00 грн.

В обґрунтування даної заяви представником позивача зазначено, що судом при ухваленні рішення не вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Згідно із частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положеннями частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень частин 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що разом із позовною заявою представником позивача надано копію договору №153/19 від 12.02.2019 про надання правової (правничої) допомоги. Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору, вартість послуг (гонорар) та порядок їх оплати визначені у додатку до договору.

У додатку №1 від 12.02.2019 до договору №153/19 від 12.02.2019 про надання правової (правничої) допомоги визначено:

найменування послуги: Здійснення представництва та/або захисту інтересів Замовника у судах всіх інстанцій та органах казначейства з питання повернення з ГУ ПФУ у м. Києві 1% пенсійного внеску в зв`язку з придбанням житла вперше;

вартість: 5900,00 грн.;

об`єм: 5 годин;

періодичність: одноразово;

дата початку надання: 12.02.2019.

Оплата гонорару Виконавця та інших платежів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця, зазначений в Договору протягом 5 робочих днів з дати підписання акту-рахунку або пред`явлення рахунку до сплати.

Однак, позивачем до ухвалення рішення від 23.10.2019 у даній справі не надано до суду акта-рахунку відповідно до наведених умов договору про надання правової допомоги, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги ОСОБА_1 у справі №640/4638/19, а також платіжних документів про оплату вартості наданих послуг.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у додатку до договору №1 від 12.02.2019 передбачено, що гонорар 5900,00 грн. сплачується за здійснення представництва та/або захисту інтересів Замовника у судах всіх інстанцій та органах казначейства.

Позивачем не надано детального розрахунку витрат за надані адвокатом послуги на підтвердження витрат на правову допомогу саме в суді першої інстанції, а з умов договору таку суму встановити неможливо.

Разом з тим, після ухвалення рішення у даній справі, із заявою про ухвалення додаткового рішення представником позивача додано копії акта-рахунку №2 прийому-передачі послуг від 31.10.2019 та платіжного доручення №1 від 12.02.2019. Про наявність поважних причин неподання копії вказаного платіжного доручення до ухвалення рішення у справі не повідомлено. Також суд вказує на те, що до ухвалення рішення у справі позивачем не було подано заяву про те, що відповідні докази будуть надані після ухвалення рішення у справі.

Стосовно наданої позивачем разом із заявою про ухвалення додаткового рішення копії акта-рахунку №2 прийому-передачі послуг від 31.10.2019, суд зазначає, що даний акт суперечить положенням договору №153/19 від 12.02.2019 про надання правової (правничої) допомоги.

Так, як було вказано вище, у додатку до договору передбачено, що сума гонорару 5900,00 грн. сплачується за здійснення представництва та/або захисту інтересів Замовника у судах всіх інстанцій та органах казначейства.

Водночас, в акті-рахунку №2 прийому-передачі послуг від 31.10.2019 зазначено, що сума 5900,00 грн. є вартістю послуг з підготовки позовної заяви та інших документів до Окружного адміністративного суду м. Києва до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо повернення сплаченого Замовником згідно квитанції №95 від 07.06.2017 року збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 18 643,55 грн. При цьому, в акті-рахунку вказано, що на вказані послуги витрачено 5 годин вартістю 1180,00 грн. за годину.

Досліджуючи наданий позивачем опис наданих послуг, суд вбачає, що в ньому не міститься детальної інформації про надання послуг правничої допомоги по справі №640/4638/19 саме в суді першої інстанції.

Відтак, не визначення змісту та обсягу конкретної діяльності представника позивача унеможливлює прийняття акта-рахунку №2 прийому-передачі послуг від 31.10.2019 та платіжного доручення №1 від 12.02.2019, як доказів які підтверджують витрати на правничу допомогу по цій адміністративній справі на стадії супроводження справи у суді першої інстанції.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція Верховним судом викладена в постановах від 08.05.2018 у справі №810/2823/17, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 22.05.2018 у справі №826/8107/16, від 24.01.2019 у справі № 716/155/17, від 22.04.2019 №806/2143/18.

Інші підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись положеннями статей 139, 143, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Валька Ігоря Вікторовича про ухвалення додаткового судового рішення відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.М. Клименчук