Рішення № 86699965, 26.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 грудня 2019 року № 826/11400/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- визнання протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладене у листі від 20.06.2018 №9295/0-5581/0/17-18 щодо відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області у відповідь на клопотання від 22.05.2018 щодо розробки документації із землеустрою надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 17.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) виклику сторін, надано час сторонам для подання заяв по суті.

Позов обґрунтовано протиправністю відмови відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, оскільки подане позивачем клопотання відповідає вимогам частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України.

Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог:

- рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області 2018 року щодо відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою визнати протиправним;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області у відповідь на клопотання від 22 травня 2018 року щодо розробки документації із землеустрою надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладене у листі № 13792/0-7976/0/17-18 від 05 вересня 2018 року щодо відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою визнати протиправним;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області у відповідь на клопотання від 06 серпня 2018 року щодо розробки документації із землеустрою надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Також позивачем подано заява про зміну предмета спору від 16.08.2019:

- рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладене у листі №9626/0-6645/0/17-19 від 01 серпня 2019 року щодо відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою визнати протиправним;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у відповідь на клопотання від 02 липня 2019 року щодо розробки документації із землеустрою надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

На думку суду наведеними заявами позивач змінює як підстави позову, оскільки ним подавались нові заяви з додатками про отримання дозволу на розробку документації так і предмет спору, позаяк позивач просить скасувати рішення, які прийняті за наслідками розгляду такої заяви, тому судом відмовлено в прийнятті вказаних заяв до розгляду.

Відповідачем подано відзив, в якому виловлені заперечення на позовну заяву та зазначено, що підставою для відмови в задоволенні клопотання слугувала постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07.06.2017 №413. На думку представника відповідача, відмова позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є правомірною, позаяк на момент звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем не сформовані переліки земельних ділянок, які передаються у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням від 17.05.2018, в якому відповідно до статей 118, 121 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1 (один) га, яка розташована на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області, до якого додано копії паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічні матеріали щодо орієнтовного місця розташування земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області 20.06.2018 прийняло рішення №9295/0-5581/0/17-18, яким відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Дане рішення відповідач обґрунтовує тим, що постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07.06.2017 №413 визначено систему організації процесу виконання заходів щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема:

- надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до сформованих переліків, які будуть оприлюднені на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, насамперед учасникам антитерористичної операції;

- врахування позиції відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність визначається у розмірі 25% від площі земельних ділянок, права оренди на які були продані у кварталі, що передував поточному кварталу.

Незгода позивача із рішенням відповідача від 20.06.2018 №9295/0-5581/0/17-18 стала підставою для звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом; г) координація проведення земельної реформи; ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель; д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою; е) встановлення порядку проведення моніторингу земель; е-1) внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з "Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1). Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7).

Відповідно до "Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області", затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 Головне управління Держгеокадастру у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області.

Отже, повноваження з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах Київської області покладені на Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №806/3095/17.

Судом встановлено, що відповідач надав позивачу відповідь, відповідно до якої не було встановлено невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством.

Така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як включення/не включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області (в даному випадку Київської області), Земельним кодексом України або іншим законом не передбачена.

У Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07.06.2017 №413 передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: - формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області за такою формулою: Sбп = Sаук х 0,25, де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області; Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; - надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; - враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Проте Земельним кодексом України не передбачено надання земельної ділянки у власність в залежності від площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу, або інших кількісно-якісних показників правовідносин у сфері забезпечення права на землю громадян.

На думку суду, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений саме Земельним кодексом України і не може бути змінений постановою Кабінету Міністрів України.

На думку суду, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07.06.2017 №413 не встановлено заборони надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивач та відповідач мають ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача та наявність підстав для скасування рішення відповідача, оформленого листом від 20.06.2018 № 9295/0-5581/0/17-18, як протиправного та прийнятого за відсутності законних підстав.

Судом також установлено, що Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 №8-р/2019 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07.06.2017 №413 не відповідає Конституції України (є неконституційною). У цьому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, зокрема, що положення Стратегії, а саме її розділу "Система організації процесу виконання Стратегії", мають цілісний характер та перебувають у системному зв`язку між собою, фактично врегульовують порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації, а також порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування (оренда, емфітевзис). Наведеними положеннями Стратегії запроваджено додатковий, не передбачений Земельним кодексом України чи іншими законами України, механізм визначення за певною формулою площі земельних ділянок, які належить передавати безоплатно на території відповідної області у власність громадянам. Крім того, Стратегією установлено додаткові особливості проведення земельних торгів, укладення, продовження строку дії та розірвання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування (оренда, емфітевзис), що не передбачено ні Земельним Кодексом України, ні іншими законами України.

Оскільки зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області, від 20.06.2018 №9295/0-5581/0/17-18 вбачається, що єдиною підставою відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою слугувала постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07.06.2017 №413, щодо якої суд дійшов висновку про необґрунтованість такої підстави, вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області у відповідь на клопотання від 22.05.2018 щодо розробки документації із землеустрою надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. (квитанція від 06.08.2018 №0.0.1101319063.1). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Київські області.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області, оформлене листом від 20 червня 2018 року №9295/0-5581/0/17-18 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1 га на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1 га, яка розташована на території Калиновецької сільської ради Таращанського району Київської області відповідно до клопотання від 17 травня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних аситгнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Київські області (ідентифікаційний код 39817550, місцезнаходження 03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець