Рішення № 86699783, 28.12.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 р. м. Чернівці Справа № 727/6437/19

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправним та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач), просить суд:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців періоди роботи з 02.03.1987 року по 01.12.1991 року, з 23.09.1996 року по 16.06.1998 року, з 25.09.2006 року по 30.09.2009 року, а саме 9 років 5 місяців 28 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців періоди роботи з 02.03.1987 року по 01.12.1991 року, з 23.09.1996 року по 16.06.1998 року, з 25.09.2006 року по 30.09.2009 року, а саме 9 років 5 місяців 28 днів, що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення його з пенсії, призначеної за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 30.01.2019 року звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії, призначено за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак 18.02.2019 року відповідача листом № 217/02-14 відмовив йому у переведенні на пенсію за віком відповідно до закону України «Про державну службу», зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області неправомірною, а тому звернувся до суду.

05.08.2019 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому зазначив, що згідно записів трудової книжки позивача у період з 02.03.1987 року по 01.12.1991 рік позивач працював редактором головної редакції підготовки передач по радіо та спеціальним кореспондентом в комітеті по телебаченню та радіомовленню виконкому Чернівецької обласної ради народних депутатів, з 23.09.1996 року по 16.06.1998 рік редактором в Чернівецькій обласній держтелерадіо компанії, з 23.09.2006 року по 30.09.2009 року керівником групи, редактором, коментатором в Чернівецькій обласній держтелерадіо компанії. Тобто, у періоди з 02.03.1987 року по 01.12.1991 рік, з 23.09.1996 року по 16.06.1998 рік, з 23.09.2006 року по 30.09.2009 року позивач був працівником засобів масової інформації. Поряд з цим, стаття 16 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» передбачає, що пенсійне забезпечення працівників засобів масової інформації здійснюється відповідно до Закону України № 1058. Водночас дія Закону України «Про державну службу» не поширюється на працівників засобів масової інформації, а тому немає підстав для зарахування вказаного стажу для переведення позивача з пенсії, призначеної за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

У судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи було зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 18.03.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Пенсію позивачу призначено за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.01.2014 року, довічно. (а. с. 63).

30.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив відповідача перерахувати пенсію. Із змісту заяви вбачається, що позивач до заяви додав: заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт/посвідка, трудова книжка або документи про стаж, без зазначення номера документа, кількості документів. (а. с. 121-122).

18.02.2019 року відповідача листом № 217/02-14 відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, оскільки сфера дії ЗУ «Про державну службу» не поширюється на працівників засобів масової інформації. Дослідженням вказаної відмови судом вставлено, що відповідач надаючи відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу» не врахував того, що позивач звертався з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив відповідача перерахувати пенсію. (а. с. 15, 123-124).

Дослідженням письмових доказів встановлено наступне.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 дата заповнення, якої значиться 06.09.1976 року та 23.09.1996 року видно, що позивач розпочав трудову діяльність з 06.09.1976 року і працював до 30.09.2009 року, в тому числі:

- з 02.03.1987 року по 01.12.1991 рік працював редактором головної редакції підготовки передач по радіо та спеціальним кореспондентом в комітеті по телебаченню та радіомовленню виконкому Чернівецької обласної ради народних депутатів;

- з 23.09.1996 року по 16.06.1998 рік старшим редактором головної редакції підготовки радіопередач в Чернівецькій обласній держтелерадіо компанії;

- з 25.09.2006 року по 30.09.2009 року керівник групи, редактор, коментатор в Чернівецькій обласній держтелерадіо компанії. (а. с. 10-14).

Відповідно до роз`яснення Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань Державної служби у Чернівецькій, Івано-Франківській та Тернопільській областях від 07.05.2019 року № 95/ТО7015-19 видно, що періоди роботи позивача в засобах масової інформації може бути включений до стажу державної служби. (а. с. 16-17).

Згідно довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 . Філії публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Чернівецька регіональна дирекція» вбачається, що за періоди березень 1987 року по грудень 1991 року, з вересня 1996 року по червень 1998 року, з вересня 2006 року по вересень 2009 року позивачу нараховувалась заробітна плата. (а. с. 88-89).

14.08.2003 року розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації № 93-ос призначено з 14 серпня 2003 року ОСОБА_1 на посаду начальника відділу з питань взаємодії з засобами масової інформації та зав`язків з громадськістю апарату обласної державної адміністрації. Присвоєно ОСОБА_2 А.М. 8 ранг державного службовця. Стаж для виплати надбавки за вислугу років в органах виконавчої влади, станом на 14 серпня 2003 року, становить 19 років 10 місяців 27 днів.(а. с. 104).

27.10.2003 року розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації № 174-ос Томківу А.М. – начальнику відділу з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв`язків з громадськістю апарату обласної державної адміністрації встановлено щомісячну надбавку за вислугу років до посадового окладу з урахуванням за ранг державної службовця в розмірі 30 відсотків, стаж державної служби станом на 17.09.2003 року складає 20 років. (а. с. 106).

Відповідно до атестаційного листа від 20.12.2004 року загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 3 місяці 19 днів, в тому числі на державній службі 16 років 9 днів. (а. с. 105).

21.09.2006 року наказом Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії № 116-к прийнято ОСОБА_1 на посаду керівника групи-старшого редактора групи інформаційних програм радіомовлення з 25 вересня 2006 року з посадовим окладом 910 грн. (а. с. 96).

23.10.2007 року наказом Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії № 154-к ОСОБА_1 переведено на посаду редактора відділу інформаційних та інформаційно-аналітичних програм. (а. с. 97).

31.12.2008 року наказом Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії № 190-к ОСОБА_1 , редактора переведено з 01.12.2008 року у відділ суспільно-політичних програм на посаду коментатора. (а. с. 101).

23.09.2009 року наказом Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії № 139-к звільнено коментатора ОСОБА_1 з 23 вересня 2009 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 101 зворотній бік).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Згідно положень ч. ч. 1-2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно статті 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 Стаття 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі – Порядок № 229).

Згідно п. 4 Порядку № 229 стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон).

Відповідно п. 6 Порядку № 229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII).

Відповідно п. 8 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

До набрання чинності Закону № 889-VII стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі – Порядок № 283).

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Згідно п. 3 Порядок № 283 до стажу державної служби включається також стаж роботи журналіста в державних і комунальних засобах масової інформації, обчислений відповідно до Порядку обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та державних інформаційних агентств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року № 377.

Порядок обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та державних інформаційних агентств затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року № 377 (далі – Порядок № 377).

Згідно п. 1 Порядку № 377 до стажу роботи, що дає право на встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації, зараховується стаж роботи на посадах, зазначених у переліку, затвердженому цією постановою, а також на посадах журналістів державних інформаційних агентств, зазначених у додатку 1, а саме:

- до 1 серпня 1990 р. - у засобах масової інформації, засновниками яких були партійні, комсомольські та профспілкові організації;

- до 23 серпня 1991 р. - у засобах масової інформації, засновниками яких були органи державної влади колишньої УРСР та інших республік СРСР, а також органи державної влади та військові формування колишнього СРСР (додаток 2);

з 24 серпня 1991 р. - у засобах масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є (були) органи державної влади або органи місцевого самоврядування.

Додатком 1 Порядку № 377 визначений перелік посад журналістів державних інформаційних агентств, стаж роботи на яких зараховується для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій, а саме: керівник (генеральний директор, директор), заступник керівника, головний редактор, головний редактор відділення, заступник головного редактора, відповідальний секретар, завідуючий відділом (редакцією, відділенням), начальник відділу, головний випусковий, відповідальний випусковий, випусковий, політичний оглядач, оглядач, власний кореспондент, спеціальний кореспондент, кореспондент, фотокореспондент, редактор.

Додатком 2 Порядку № 377 передбачений перелік колишніх органів державної влади, що були засновниками (співзасновниками) засобів масової інформації, стаж роботи в яких зараховується журналістам для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій, а саме: Верховна Рада УРСР, Президія Верховної Ради УРСР, Рада Міністрів УРСР, Верховна Рада СРСР, Президія Верховної Ради СРСР, верховні ради республік СРСР та їх президії, Рада Міністрів СРСР, ради міністрів республік СРСР, Міністерства і відомства СРСР, міністерства і відомства республік СРСР, Міністерства і відомства УРСР, місцеві ради депутатів трудящих, ради народних депутатів та їх виконавчі комітети, раднаргоспи, Комітети народного контролю СРСР, УРСР та інших республік СРСР, військові округи, групи військ, флоти, армії.

В розділі Теле- і радіомовні та телерадіомовні організації, засновниками (співзасновниками) яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні, Київська та Севастопольська міські ради Порядку № 377 визначено перелік посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів секретаріату (апарату) відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, зокрема редактор, спеціальний кореспондент, старший редактор, керівник групи, комендатур.

З аналізу вказаних нормативних актів, суд приходить до висновку, що посади на яких працював ОСОБА_1 , а саме: з 02.03.1987 року по 01.12.1991 рік редактор головної редакції підготовки передач по радіо та спеціальним кореспондентом в комітеті по телебаченню та радіомовленню виконкому Чернівецької обласної ради народних депутатів; з 23.09.1996 року по 16.06.1998 рік старшим редактором головної редакції підготовки радіопередач в Чернівецькій обласній держтелерадіо компанії; з 25.09.2006 року по 30.09.2009 року керівник групи, редактор, коментатор в Чернівецькій обласній держтелерадіо компанії, дають право на отримання пенсії за віком за нормами Закону України «Про державну службу».

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно статті 65 Закону № 1788-ХІІ видно, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 66 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно з абзацом першим пункту 4.1 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" атвердженого Правлінням Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (Далі Порядок N 22-1) визначено, що приймання, оформлення і розгляд документів органом, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку N 22-1 визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку N 22-1).

Відповідно з абзацом 6 пункту 4.3 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку N 22-1 визначено, що рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку N 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Проте, відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомивши ОСОБА_1 відмовив йому у переведенні на пенсію за віком відповідно до закону України «Про державну службу» не обґрунтував вказані мотиви, не зазначив чому не врахував періоди роботи позивача в засобах масової інформації, не зазначив об`єктивних причин цієї відмови.

Як судом встановлено, 30.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив відповідача перерахувати пенсію. Із змісту заяви вбачається, що позивач до заяви додав: заява про призначення/перерахунок пенсії, паспорт/посвідка, трудова книжка або документи про стаж. (а. с. 121-122).

18.02.2019 року відповідача листом № 217/02-14 відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, оскільки сфера дії Закону України «Про державну службу» не поширюється на працівників засобів масової інформації. (а. с. 15, 123-124).

Дослідженням вказаної відмови судом вставлено, що відповідач надаючи відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не врахував того, що позивач звертався з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив відповідача перерахувати пенсію.

Стосовно вимог позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців періоди роботи з 02.03.1987 року по 01.12.1991 року, з 23.09.1996 року по 16.06.1998 року, з 25.09.2006 року по 30.09.2009 року, а саме 9 років 5 місяців 28 днів, що дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення його з пенсії, призначеної за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, суд зазначає наступне.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, про зобов`язання зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2019 року про переведення його з пенсії, призначеної за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, оскільки це належить до дискреційних повноважень відповідача.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою захисту порушених прав позивача, суд зобов`язує Головне управління пенсійного Фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2019 року про призначення/перерахунок пенсії, з урахуванням встановлених обставин у справі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. ч. 2-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано:

- договір про надання правничої допомоги від 01.06.2019 року. (а. с.114 );

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ТР № 000288 від 27.04.2018 року (а. с. 7);

- акт здачі-прийняття наданих послуг від 26.11.2019 року згідно якого видно, що відповідно до замовлення на надання правничих послуг від 01.06.2019 року адвокат здійснив ряд необхідних дій: зустріч та усна консультація клієнта – 400,00 грн., підготовка позовної зави – 3000,00 грн., заява про усунення недоліків позову – 1000,00 грн., представництво в суді (за одне судове засідання – 1000,00 грн.) – 2000,00 грн., ознайомлення з матеріалами справи – 1000,00 грн., клопотання про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатам – 500,00 грн., разом 7900,00 грн. (а. с. 112).

- квитанція до прибуткового касового ордера від 26.11.2019 року згідно якої позивачем сплачено 7900,00 грн. за правову допомогу. (а. с. 113).

Водночас, суд зазначає, що клопотання про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатам, що зазначене в акті здачі-прийняття наданих послуг від 26.11.2019 року не є гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою. Крім того, вказане клопотання не мало впливу на хід розгляду справи. А тому, в цій частині позову, суд відмовляє в його задоволенні.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи складають 7400,00 грн. (7900,00 грн. – 500,00 грн.)

Крім того, з матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією № 105 від 15.07.2018 року. (а. с. 40).

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн. (1536,80 грн/2) та витрати на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи у сумі 3700,00 грн. (7400,00 грн/2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо призначення/перерахунку пенсії ОСОБА_1 оформленої листом від 18.02.2019 року № 217/02-14.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2019 року про призначення/перерахунок пенсії, з урахуванням встановлених обставин у справі.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3700,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 . судовий збір у розмірі 768,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, будинок 3, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя П.Д. Дембіцький