Рішення № 86699338, 16.12.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2019 року м. Рівне №460/3155/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу з 23.07.2019 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він є потерпілим він Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням 3 категорії серії НОМЕР_1 від 17.08.1994 та в період з 01.01.1986 по 20.09.1998 він був зареєстрований та постійно проживала в селі Балаховичі Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою від 07.10.2019 № 85. З огляду на зазначене, позивач вважає, що він має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного на 6 років, однак відповідач відмовив йому в призначенні пенсії. Причиною відмови стало твердження відповідача, що в період з 16.01.1986 по 20.04.1993 позивач працював не на території радіоактивного забруднення та ним не надано документи, що підтверджують роботу у забрудненій зоні. Однак, з такою позицією позивач не погоджується, оскільки вона не відповідає дійсності. Позивач вважає оскаржувану відмову протиправною, тому просить у судовому порядку зобов`язати відповідача призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку.

Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначив, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Відповідач вказує, що права на пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач не має, так як документально не підтверджено факт постійного проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив в якому з посиланням на норми чинного законодавства наводить аргументи, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач, заперечень на відповідь на відзив не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.08.1994, виданим Рівненською облдержадміністрацією.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Балаховицької сільської ради від 07.10.2019 №851 ОСОБА_1 з 01.01.1986 по 20.09.1998 був зареєстрований та проживав в с.Балаховичі Володимирецького району Рівненської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, позивач 22.10.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 23.10.2019 №265/М-121 позивачу було відмовлено у призначені пенсії. Підставою для відмови було те, що позивачем надано копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та копію довідки №851 від 07.10.2019 видану Виконавчим комітетом Балаховицької сільської ради Володимирецького району про період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 01.01.1986 по 20.09.1998. Відповідно до копії трудової книжки позивач працював в МЕХ.КОЛОНІ №35 з 16.01.1986 по 20.04.1993, тобто не на території радіоактивного забруднення та не надані документи що підтверджують роботу у забрудненій зоні. Отже право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як потерпілому 3 категорії позивач не маєте.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до абзацу 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про призначення пенсії позивач додав: копію паспорту, копію ідентифікаційного коду, копію трудової книжки, копію довідки виконавчого комітету Балаховицької сільської ради від 07.10.2019 №851, а також посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б НОМЕР_2 від 17.08.1994.

Згідно зі ст. 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), до яких належать особи, які:

- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51, передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Таким чином, наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) надає йому право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-ХІІ, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.

Зі змісту листа відповідача від 23.10.2019 №265/М-121 судом було встановлено та не заперечувалось сторонами, що на підтвердження факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення було надано копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) та довідку виконавчого комітету Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 07.10.2019 №851, в якій вказано, що в період з 01.01.1986 по 20.09.1998 позивач був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , Володимирецького району, Рівненської області, а також копію трудової книжки.

Водночас, до позовної заяви на підтвердження факту постійного проживання позивачем було надано довідку виконавчого комітету Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 07.10.2019 №851, в якій зазначено, що позивач дійсно був зареєстрований та проживав в селі Балаховичі Володимирецького району Рівненської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Дана довідка видана на підставі записів у по господарській книзі 1986-1990 №4, особовий рахунок №210, по господарській книзі 1981-1995 №7, особовий рахунок №204, по господарській книзі 1996-2000 №5, особовий рахунок №199).

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991"Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", село Балаховичі Володимирецького району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

В свою чергу посилання відповідача на факт роботи позивача в періоди з 16.01.1986 по 20.04.1993 в МЕХ.КОЛОНІ №35, тобто не на території радіоактивного забруднення у вказаний період, суд оцінює критично та відхиляє з наступних підстав.

Так, з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії БТ НОМЕР_3 від 01.08.1983 дійсно вбачається, що в періоди з 16.01.1986 по 20.04.1993 позивач працював в МЕХ.КОЛОНІ №35.

Відповідно до ч. 1ст. 48 Кодексу законів про працю трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Проте, трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують чи спростовують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення.

Окрім цього, надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

За таких обставин суд вважає, що дані трудової книжки позивача про періоди роботи позивача в МЕХ.КОЛОНІ №35 не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою виконавчого комітету Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 07.10.2019 №851, а також посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б НОМЕР_2 від 17.08.1994.

Крім того, довідка виконавчого комітету Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 07.10.2019 №851 про період проживання позивача в селі Балаховичі Володимирецького району Рівненської області скасована не була та не визнавались судом такою, що не відповідає первинним документам чи фактичним обставинам. Відповідальність за достовірність таких довідок несе орган, який видав такі довідки, недостовірність цих довідок повинна бути доведена відповідачем, а не навпаки.

Інших доказів, які б підтверджували недостовірність вказаної довідки, відповідачем не надано, відсутні будь-які судові рішення про її скасування, визнання недійсною або ж визнання дій сільської ради, що полягають у видачі цієї довідки неправомірними, а тому зазначена в довідці інформація відповідає дійсності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.01.1993 позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, а загальний строк її проживання у вказані зоні, згідно довідки виконавчого комітету Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 07.10.2019 №851, становить 12 років 8 місяців 19 днів (з 01.01.1986 по 20.09.1998).

Як наслідок, відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ, позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 6 років (за проживання в зоні понад 12 років).

Оскільки позивачу 54 роки виповнилося 22.07.2019, а звернувся він з заявою про призначення пенсії 22.10.2019, то пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна бути призначена позивачу з 23.07.2019.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення пенсії та зобов`язати призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не з моменту подання заяви, а з наступного дня за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 23.07.2019.

Посилання відповідача на дані трудової книжки (робота не в зоні гарантованого добровільного відселення) не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні добровільного відселення, що встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані та не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо призначення пенсії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Оцінюючи клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням відповідачем судового рішення, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, застосування судового контролю є правом суду, яким він може скористатися після ухвалення судового рішення.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування заходів судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короденка,7, код ЄДРПОУ 21084076) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.07.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короденка,7, код ЄДРПОУ 21084076).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28 грудня 2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.