Рішення № 86698483, 28.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6233/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді, Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання надати подання про повернення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати подання до управління Державної казначейської служби України в м. Одесі про повернення позивачці безпідставно сплачених коштів у розмірі 16324,29 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 10.04.2018 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріусом Адамець О.І. та зареєстровано в реєстрі за № 406, згідно якого позивачка придбала квартиру АДРЕСА_1 . При укладанні зазначеного договору, позивачка сплатив у відповідності до ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 16324,29 грн. Оскільки вказане житло придбане позивачем вперше, на нього поширюються винятки, передбачені п. 9 ст. 1 ЗУ «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачка звернулася до Центрального ОУПФУ в м. Одесі з вимогою надати подання до Управління Державної казначейської служби України про повернення їй безпідставно сплачених коштів. Листом від 24.04.2019 року управління відмовило позивачці у задоволенні заяви з посиланням на те, що ПФУ не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а надана позивачкою інформаційна довідка № 135522196 містить інформацію про виникнення у позивачки 07.08.2003 року права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачка з відмовою не погоджується та вважає її протиправною та зазначає, що право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 у позивачки виникло на підставі безоплатної приватизації.

Ухвалою суду від 01.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 28.11.2019 року.

13.11.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який ГУ ПФУ в Одеській області не погоджується з вимогами, викладеними в адміністративному позові, вважає їх необґрунтованими та незаконними. Представник відповідача зазначає, що правочин з придбавання житла шляхом приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, здійснений згідно норм ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» до придбавання житла вперше на загальних підставах, за своєю суттю є придбаванням житла вперше, а відтак будь-які наступні правочини щодо придбавання житла підлягають оподаткуванню

20.11.2019 року від позивачки надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, з огляду на яку, ОСОБА_1 вважає, що ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає безоплатну приватизацію як «безоплатну передачу», а не придбання майна.

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, 17.12.2019 року від позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Відповідно до рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. № 40551381 від 10.04.2018 року, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 406 від 10.04.2018 року.

Відповідно до квитанції № 340 від 10.04.2018 року ОСОБА_1 сплачено 16324,29 грн. збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна.

16.04.2019 року позивачка звернулася до Центрального ОУПФУ в м. Одесі із заявою № 3642, за результатом розгляду якої Центральне ОУПФУ в м. Одесі надало відповідь № 8373/07 від 24.04.2019 року, з огляду на яку відповідач повідомив, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно. Надана позивачкою Інформаційна довідка № 135522196 від 27.08.2018 року, свідчить про виникнення у неї 07.08.2003 року права власності на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд встановив, що згідно з свідоцтвом про право власної від 07.08.2003 року, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_3 , що приватизована згідно з ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України;

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740.

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787.

Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, з огляду на наведені норми законодавства, громадяни які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше звільнені від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» ( в редакції чинній станом на 07.08.2003 року), приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» ( в редакції чинній станом на 07.08.2003 року), приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Суд встановив, що з огляду на відомості, що вказані на стор. 16 паспорту ОСОБА_1 , позивачка використала право на безоплатну приватизацію частини квартири, тобто держава відчужила, а позивачка безоплатно отримала у власність частини квартири.

На думку суду, безоплатне отримання особою від держави у власність житла не є придбанням житла у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із чим, суд вважає помилковими доводи представника відповідача з приводу того, що позивач вперше придбала житло 07.08.2003 року на підставі безоплатної приватизації.

З огляду на наявну в матеріалах справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , не встановлено наявності у позивачки у власності іншого нерухомого майна, окрім квартири за адресою: АДРЕСА_4 , та відчуженої у 2010 році долі приватизованої частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Інших відомостей, зокрема, про наявність у власності позивача іншого нерухомого майна (житла) чи про придбання ним такого майна, немає.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Суд зазначає, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. У зв`язку із чим, суд вважає, що саме держава/, в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що наведені у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 819/657/17, від 20 березня 2018 року у справі № 819/1249/17, від 19 червня 2018 року у справі № 819/1554/16.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за звернення до суду із вказаним позовом сплатив 768,40 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією № 44827 від 21.10.2019 року, який має бути стягнутий на її користь з відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання надати подання про повернення коштів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 16 324,29 (шістнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні двадцять дев`ять копійок) грн. згідно з квитанцією від 10 квітня 2018 року № 340.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ: 20987385).

Повний текст постанови виготовлений та підписаний судом 28.12.2019 року.

Суддя Н.В.Бжассо

.