Рішення № 86698482, 28.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6334/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді, Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання виплатити пенсію

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

Визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ЄДРПОУ: 20987385 (адреса: 65107, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) у припинення виплат пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за період з липня 2018 року по жовтень 2019 рік – протиправною;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області ЄДРПОУ: 20987385 (адреса: 65107, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за період з липня 2018 року по жовтень 2019 року на загальну суму 15036,52 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивачка зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою. З липня 2018 року по жовтень 2019 року Чорноморське ОУПФУ Одеської області припинило виплачувати пенсію позивачу. На письмове звернення позивачки з цього приводу, управління повідомило, що сума пенсії за період з липня 2018 року по жовтень 2019 року буде виплачуватися в окремому порядку. Позивачка зазначає, що зупинення виплати Чорноморським ОУПФУ Одеської області (правонаступником якого є ГУ ПФУ в Одеській області) пенсії та невиплата в подальшому боргу ОСОБА_1 є порушення її прав як власника пенсії. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на рішення Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18.

Відповідно до ухвали суду від 11.11.2019 року, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.12.2019 року.

25.11.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, управління не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що з 01.06.2014 року по 30.09.2017 року ОСОБА_1 не отримала за попереднім місцем проживання нараховану пенсію, тому при виплаті суми боргу застосовано вимоги ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що нараховані суми пенсії, які пенсіонер не отримав з власної вини, виплачуються за минулий період, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. При цьому, частина пенсії за 12 місяців виплачується одночасно, а решта суми виплачується рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Сума недоотриманої позивачкою пенсії з 03.10.2014 року по 30.09.2017 року становила 36165,47 грн., з якої одноразово в грудні 2017 року було виплачено за 12 місяців суму 12011,87 грн. Для подальшої виплати заборгованості рівними частинами розрахункова сума, що не перевищує місячного розміру пенсії позивача становить 941,47 грн. В період з грудня 2017 року по червень 2018 року позивач разом з щомісячною пенсійною виплатою отримала невиплачену суму боргу в розмірі 9090,08 грн. Самохвалова має статус внутрішньо переміщеної особи, тому при виплаті боргу до неї застосовуються вимоги постанови КМУ від 25.04.20418 року № 335, де вказано, що суми виплат невиплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку.

Позивачка до судового засідання не з`явилася, 10.12.2019 року від позивачки надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач до судового засідання не з`явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки від 03.10.2017 року № 5136-606380 взята на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , позивачка отримує пенсію за віком.

04.10.2017 року позивачка звернулася до Чорноморського ОУПФУ Одеської області із заявою, в якій просила запросити її пенсійну справу з Сніжного управління Пенсійного фонду Донецької області. В заяві вказано, що пенсією позивачка забезпечена до 31.07.2014 року включно.

20.11.2017 року розпорядженням Чорноморського ОУПФУ Одеської області № 563 позивачці призначена виплата пенсії за віком.

Відповідно до протоколу від 27.11.2017 року управлінням розраховано борг з невиплаченої позивачці за період з жовтня 2014 року по листопад 2017 року пенсії.

Суд встановив, що Чорноморське ОУПФУ Одеської області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Одеській області, з грудня 2017 року виплачує пенсію позивачці. У грудні 2017 року ОСОБА_1 , також, виплачено суму пенсійного боргу у розмірі 12011,87 грн. за 12 місяців. Подальша виплата заборгованості відбувалася рівними частинами по 941,47 грн. кожного місяця у період з грудня 2017 року по червень 2018 року та була припинена у червні 2018 року у відповідності до приписів Порядку № 335 від 25.04.2018 року.

Сума боргу за період з 01.07.2018 року по 31.10.2019 року становить 15063,52 грн. та обліковується в ГУ ПФУ в Одеській області.

Суд зазначає, що Верховним Судом розглянуто зразкову справу № 805/402/18, ознаками якої є: 1) позивачем у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою; 2) відповідачем є територіальний орган ПФУ, на пенсійному обліку якого перебуває позивач; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з припиненням територіальними органами ПФУ виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені пунктами 1, 3-5 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов`язати відповідача відновити виплату пенсії).

Справа № 420/6334/19 не є типовою, оскільки у даній справі відповідач не припиняв виплату пенсії позивачки, а припинив виплату пенсійного боргу за період, коли позивачка перебувала на обліку у Сніжному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та не отримувала нараховані суми пенсії.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено вище судом, позивачка у період з серпня 2014 року по жовтень 2017 року не отримувала нараховану їй пенсію, у зв`язку із чим Чорноморське ОУПФУ Одеської області, взявши позивачку на облік у листопаді 2017 року, розрахувало суму пенсійного боргу, у грудні 2018 року здійснило виплату боргу за 12 місяців на суму 12011,887 грн., а інша частина боргу була розділена на рівні частини та виплачувалася позивачці до червня 2018 року, згідно з вимогами ст. 46 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 зі змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 335, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи окремого порядку, на умовах якого має бути виплачена сума пенсійної заборгованості позивача не прийнято.

За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Під час розгляду справи суд встановив, що право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується, однак зазначене право було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законам України.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії, оскілки право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено.

Таким чином, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1512641651 від 04.11.2019 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання виплатити пенсію.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення виплати пенсійної заборгованості ОСОБА_1 у період з липня 2018 року по жовтень 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за період з липня 2018 року по жовтень 2019 року на загальну суму 15036 (п`ятнадцять тисяч тридцять шість) грн. 52 копійки.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385).

Повний текст постанови виготовлений та підписаний судом 28.12.2019 року.

Суддя Н.В.Бжассо

.