Рішення № 86697137, 24.12.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1337/19

Провадження № 2/487/1212/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Притуляк І.О.,

за участю: - секретаря судового засідання – Янковець Г.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

20 лютого 2019 року АТ «Мегабанк» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №34-006-850-2-18-Г від 18.04.2018 року на загальну суму 20941,75 грн. Окрім того, просили стягнути з відповідача на їх користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтовування позовних вимог зазначили, що 18.04.2018 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір №34-006-850-2-18-Г, згідно умов якого позичальнику було надано кредит в сумі 14008,62 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 15% річних, строком з 18 квітня 2018 року по 17 жовтня 2019 року включно. Однак, ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 20941,75 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 12602,16 грн., прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року в сумі 634,83 грн.; комісійної винагороди за період з 01.07.2018 року по 31.10.2018 року в сумі 1400,88 грн.; штрафу в розмірі 6303,88 грн. Вказані обставини послугували підставою для їх звернення до суду з відповідною позовною заявою.

12 липня 2019 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем необґрунтовано нараховано прострочені проценти та комісійні винагороди за вдвічі більший період – шість місяців – з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року, що суперечить вимогам п. 4.4 укладеного між сторонами кредитного договору. Окрім того, зазначив, що з наданого представником відповідача розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування заборгованості за тілом кредиту та відсотками кожного місяця здійснювалося на завищену суму, ніж передбачено графіком платежів, що в сукупності призвело до необґрунтованого завищення боргових зобов`язань ОСОБА_1 . Наголосив на тому, що розмір нарахованої неустойки значно перевищує розмір збитків. За такого, наявні підстави для зменшення її розміру на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. Стосовного заявленої позовної вимоги, щодо стягнення комісійної винагороди повідомив, що дана вимога банку є несправедливою, що суперечить принципу добросовісності та ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та не підлягає задоволенню.

01 серпня 2019 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, якою заперечував проти доводів представника відповідача про несправедливість нарахування комісійної винагороди з огляду на те, що кредитний договір №34-006-850-18-Г від 18.04.2018 року було укладено у відповідності до вимог Закону України «Про споживче кредитування», який не містить жодних заборон щодо встановлення кредитодавцем комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та сукупні послуги кредитодавця, а лише зобов`язує надати інформацію щодо загальних витрат споживача за споживчим кредитом. При укладенні вищезазначеного кредитного договору ними було виконано всі вимоги про сповіщення клієнта, про що свідчить графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у тому числі погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, підписаний ОСОБА_1 . Окрім того, наголосив на тому, що з 30.10.2018 року було встановлено процентну ставку у розмірі 0,1% річних у відповідності до вимог п. 4.4 кредитного договору. В порушення вимог якого, ОСОБА_1 не сплачені в повному обсязі проценти за користування кредитом за період з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року включно в розмірі 634,83 грн. Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору починаючи з 01.08.2018 року (строк сплати ануїтетного платежу за липень 2018 року – останній робочий день липня 2018 року (п. 2.9. Кредитного договору), банк керуючись п.4.4 встановив процентну ставку в розмірі 0,1% річних та нарахував штраф в розмірі передбаченому п. 6.3 Договору. Повідомив, що розмір нарахованої та несплаченої комісійної винагороди визначений за період з 01.07.2018 року по 30.10.2018 року. Починаючи з 30.10.2018 року комісійна винагорода не нараховувалась. За такого, посилання представника відповідача на безпідставне нарахування банком комісійної винагороди за шість місяців є необгрунтованими. Окрім того зазначив, що посилання представника відповідача на необхідність зменшення розміруштрафу у відповідності до ч. 3 ст. 551ЦК України є безпідставними, з огляду на те, що розмір штрафних санкцій нарахованих банком не суперечить вимогам закону. Враховуючи вищенаведене, просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, якою просив проводити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач та його представник в призначене судове засідання не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Таким чином судом встановлено, що між ПАТ «МЕГАБАНК» в особі директора Миколаївського ЦРВ ПАТ «МЕГАБАНК» Волошиної В.М. та відповідачем було укладено кредитний договір №34-006-850-2-18-Г від 18.04.2018 року (з ануїтетними платежами), згідно п.1 якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 14008,62 гривень, а позичальник зобов`язався на умовах, передбачених договором, повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 15,00% річних за користування кредитом, комісійні винагороди та виконати всі інші зобов`язання згідно з умовами договору. Кредит надавався на строк з 18 квітня 2018 року по 17 жовтня 2019 року включно. Повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячно ануїтетними платежами передбаченими договором. Визначення сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, а також графік платежів наведено у Додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована.

Розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, складає 1228,63 грн. (п. 2.9 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, позичальник зобов`язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16:00 години 17 жовтня 2019 року. Своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених умовах. У день підписання договору і не менше ніж на строк його дії застрахувати своє життя на користь кредитодавця. Страхування може здійснюватися в декілька етапів в залежності від максимального строку страхування, встановленого договором про страхування.

Пунктом 4.1-4.2 передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором. Платіжний період – календарний місяць. Перший платіжний період – перший місяць користування кредитом, який починається з дня надання Кредиту та закінчується останнім днем календарного місяця. Розмір першого ануїтетного платежу дорівнює розміру нарахованих процентів за користування Кредитом у перший платіжний період. Останній платіжний період – останній місяць користування Кредитом, який починається першого дня цього календарного місяця та закінчується в термін, вказаний в п. 2.2 Договору. Розмір останнього ануїтетного платежу визначається рівним повному фактичному об`єму зобов`язань Позичальника на дату вказаного платежу.

Згідно п. 4.3 договору, нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

Пунктом 4.4. регламентовано, що у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів, кредитодавець обліковує заборгованість за Кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини сторін за цим Договором не втрачаються своєї чинності та діють протягом строку дії Договору. З цього моменту Кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі встановленому п. 2.11 цього Договору (процента ставка за користування кредитом понад строк договору – 0,1% річних), а за невиконання прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійних винагород позичальник сплачує штраф в розмірі передбаченому п. 6.3 Цього договору.

Відповідно до п. 5.5. договору своїм підписом позичальник підтверджує, що з Правилами, які розміщені на офіційному сайті кредитодавця www.megabank.ua та/або відділеннях Кредитодавця, а також умовами Договору, ознайомлений і згодний. Окрім того, укладення цього договору відповідає його інтересам, внутрішній волі та волевиявленню, а також підтверджує відсутність будь-якої умови чи обставини, які б позичальник вважав незрозумілими, обтяжливими для нього та такими, що порушують та позбавляють його прав, які він звичайно мав до укладення цього Договору.

Виконання своїх зобов`язань за договором, банком підтверджено квитанцією на заяву про видачу готівки №TR.1763308.2691.46 та випискою з рахунку № НОМЕР_1 за період з 18.04.2018 року по 29.01.2019 року, згідно якої ОСОБА_1 18.04.2018 року отримав через касу за паспортом грошові кошти у розмірі 14008,62 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №34-006-850-2-18-Г від 18 квітня 2018 року, станом на 01 січня 2019 року наявна заборгованість на загальну суму 20941,75, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 12602,16 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 634,83 грн.; заборгованості по комісійній винагороді в сумі 1400,88 грн.; суми штрафу за порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 (дев`яносто) календарних днів – 6303,88 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України 23 вересня 2015 року при розгляді справи № 6-37цс15, яка є обов`язковою для застосування судами України при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Статтями 1054 – 1057 цього ж Кодексу регулюються правила виконання зобов`язань по кредитному договору. Зокрема:

- за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти;

- розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно положень ч.4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем зазначені зобов`язання виконано в повному обсязі, однак відповідач кредитне зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 12602,16 грн. та прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року включно в розмірі 634,83 грн. При чому, нарахування відсотків було здійснено у відповідності до п. 4.4. Кредитного договору, а саме зі зменшенням встановленої процентної ставки до 0,1 % річних, що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 за період з 18.04.2018 року по 29.01.2019 року та розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 01.01.2019 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягання з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 12602,16 грн. та прострочених процентів в сумі 634,83 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6303,88 грн. суми штрафу, нарахованого відповідно до п.6.3 розділу 6 кредитного договору, суд виходить з наступного.

Так, статтями 546, 549 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 договору передбачено, що за несвоєчасне погашення ануїтетних платежів позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі потрійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми, при цьому розмір пені не може перевищувати 15 процентів суми простроченого платежу.

Позичальник сплачує кредитодавцеві штраф у наступних випадках: за невиконання прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди - у розмірі 10 процентів від несвоєчасно сплаченої суми; за невиконання п. 3.2.1 договору - у розмірі 45 процентів від суми кредиту; за використання кредиту не за цільовим призначенням - у розмірі 25 процентів від суми кредиту, що використано не за цільовим призначенням ; за невиконання будь-яких інших прийнятих на себе зобов`язань за договором - у розмірі 10 процентів від суми отриманого кредиту.

Згідно п. 6.3 у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 календарних днів, позичальник сплачує кредитодавцеві штраф у розмірі 45 процентів від суми кредиту.

За такого, умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається одноразово, в даному випадку в зв`язку з порушенням ОСОБА_1 строків сплати ануїтетних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 календарних днів та складає 45 процентів від суми кредиту, 6303,88 грн.

Крім того, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Враховуюче викладене, суд критично сприймає посилання представника відповідача на необхідність зменшення розміру штрафу у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України. Оскільки сума штрафу не перевищує розміру збитків. Окрім того, дане твердження не узгоджується з правовою позицією висловленою у Постанові Верховного Суду від 03.09.2014 року по справі №6-100цс14, оскільки в даній справі розмір стягнутої з відповідача неустойки становив 523% від суми позики, і як зазначив Верховний Суд, значно перевищував суму позики з нарахованою індексацією та трьома відсотками річних.

Стосовно вимоги АТ «Мегабанк» щодо стягнення з відповідача 1400,88 грн. комісійної винагороди суд приходить до переконання, що відсутні підстави для задоволення даної вимоги з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У свою чергу зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними.

Згідно із ч.1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Окремою умовою недійсності правочину є навмисне введення стороною правочину другої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.230 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживача» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Сторони досягли згоди з вказаних істотних умов, що вбачається із підписаного договору кредитного договору №34-006-850-2-18-Г від 18.04.2018 року.

Однак, відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов`язано кредитодавця перед укладенням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

В розумінні положень чинного законодавства України, зокрема, ст. 1056 ЦК України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

Згідно постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Однак, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому сплата комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідач, що є незаконною.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 1786,53грн. (19540.87 грн. - сума задоволених вимог х 100% : 20941,75 – сума заявлених вимог = 93%; 93% х сума заявлених вимог х 1921,00 грн.: 100% = 1786,53 грн.).

Керуючись ст.ст. 10,18,23,76,279,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» заборгованість за кредитним договором №34-006-850-2-18-Г від 18.04.2018 року станом на 01.01.2019 року становить – 19540.87 грн. з яких: 12602,16 грн. – тіло кредиту; 634,83 грн. – відсотків за користування кредитом; 6303,88 грн. – штраф.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1786,53 грн.

У задоволенні вимоги Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 комісійної винагороди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «МЕГАБАНК», ЄДРПОУ 09804119, юридична адреса: м. Харків, вул. Алчевських, 30, адреса для листування: м. Херсон, вул. Гірського, 19.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 28.12.2019 року.

СУДДЯ: І.О. ПРИТУЛЯК