Рішення № 86697135, 24.12.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7760/14-ц

Провадження № 2/487/1169/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді Притуляк І.О.

при секретарі Янковець Г.А.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

01.08.2014 року Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (далі – ПАТ «Імексбанк») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №999-00041846/1 від 29.05.2013 року у сумі 72417,99 грн., а також судових витрат, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання по виплаті кредиту, який їй було надано позивачем. В подальшому уточнивши позовні вимоги, просили стягнути також судові витрати за розміщення оголошення про виклик відповідача у розмірі 220,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що відповідач звернулась до ПАТ «Імексбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Договір №999-00041846/1 від 29.05.2013 року про надання кредиту, на підставі якого їй було надано овердрафт з максимальною сумою заборгованості 50000,00 гривень. Окрім того 29.05.2013 року між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_2 укладений Договір №999-00041846 про відкриття та обслуговування поточного рахунку.

У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 18.07.2014 року має заборгованість в розмірі 72417,99 грн. Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язання за вищевказаним правочином, просили заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.10.2014 року позов ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Імексбанк» суму боргу за Кредитним договором №999-00041846/1 від 29.05.2013 року в розмірі 72 417,99 грн., яка складається з 49712,02 грн. – заборгованість за кредитом; 7865,97 грн. – заборгованість по сплаті відсотків, 8640,00 грн. – комісія за розрахункове обслуговування поточного рахунку, 6200,00 грн. – штраф та судові витрати у розмірі 944,18 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.02.2019 року вищенаведене заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

12.02.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, яким він заперечував проти заявлених позовних вимог в повному обсязі з посиланням на те, що кредитний договір №999-00041846/1 від 29.05.2013 року ОСОБА_1 не підписувався, що свідчить про нікчемність даного договору у відповідності до ст. 207, 1055 ЦК України.

03.04.2019 року представником відповідача подано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що кредитний договір №999-00041846/1 від 29.05.2013 року був укладений ОСОБА_1 особисто, про що свідчить її підпис.

13.11.2019 року в підготовчому судовому засіданні було оглянуто оригінал кредитного договору №999-00041846/1 від 29.05.2013 року, при цьому представник відповідача зазначив, що на даний час ОСОБА_1 не оскаржується факт укладання даного договору.

11.12.2019 року представником відповідача подано до суду письмові пояснення. Виходячи зі змісту, яких представник відповідача позовні вимоги визнав частково. Заперечував щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 8640,00 грн., оскільки стягнення комісії є незаконним та не відповідає вимогам справедливості, як наслідок, суперечить положенням ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». У задоволенні вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 6200,00 грн. штрафу просив відмовити, застосувавши спеціальну позовну давність в один рік, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦПК України.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, надав до суду заяву, якою просив проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідача, в задоволені заявлених позовних вимог в частині стягнення комісії та штрафу просив відмовити.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.05.2013 року між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладений Договір №999-00041846/1 про надання кредиту (далі за текстом - Договір кредиту), на підставі якого Банком наданий Позичальникові овердрафт за допомогою платіжної картки Visa Electron, з максимальною сумою заборгованості 50000,00 гривень, зі сплатою 19% річних від суми заборгованості, та з встановленням дати остаточного повернення овердрафту до 28.05.2016 року.

Також 29.05.2013 року між ПАТ «Імексбанк» та відповідачем укладений Договір №999-00041846 про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів з видачею платіжної картки VISA для фізичної особи.

Відповідно до п. 1.1 умов Договору кредиту, Банк зобов`язується надати для власних потреб Позичальника за допомогою платіжної картки Visa Electron у готівковій чи безготівковій формі шляхом сплати з поточного рахунку № НОМЕР_1 коштів понад кредитовий залишок коштів на рахунку, в межах встановленого строку та ліміту овердрафту.

Банк свої зобов`язання за Договором кредиту щодо видачі кредиту виконав в повному обсязі, що підтверджується виписками з особового рахунку № НОМЕР_1 за період з 29.05.2013 року по 18.07.2014 року.

Згідно п. 3.3.5 Договору кредиту, Позичальник зобов`язаний повернути в повному обсязі овердрафт з нарахованими процентами за фактичний час його використання, штрафними санкціями у терміни, визначені Договором.

В п.1.4 договору кредиту встановлено, що зменшення ліміту овердрафту та платежі з повернення овердрафту здійснюються згідно додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору, та відповідно до якого погашення основної суму кредиту має здійснюватись щомісячно.

Виходячи зі змісту п. 2.4. договору кредиту, повернення овердрафту та процентів за користування ним здійснюється за рахунок готівкових та безготівкових надходжень на відкритий позичальником рахунок №999-00041846, код банку 328384. У першу чергу підлягають сплаті проценти за користування овердрафтом, а потім сума кредиту.

Пунктом 2.6 договору кредиту встановлено, що сплата відсотків Позичальником здійснюється щомісячно за фактичний термін користування кредитом не пізніше 29 числа, починаючи з червня 2013 року, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Імексбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи те, що судом встановлено, що 29.05.2013 року між сторонами укладено Договір №999-00041846/1 про надання кредиту та Договір №999-00041846 про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використання спеціальних платіжних засобів з видачею платіжної картки VISA для фізичних осіб, за яким АТ «Імексбанк» взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі. В зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань по поверненню грошових коштів за договором про надання кредиту станом на 18.07.2014 року у відповідача виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 49712,02 грн. та 7865,97 грн. заборгованості зі сплати процентів, які і підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

При вирішенні заявленої вимоги, щодо стягнення з відповідача 6200 грн. штрафу за порушення умов виконання договору, у задоволекні якої представник відповідача просить відмовити за пропуском строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Так, статтями 546, 549 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За умовами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 4.9 договору кредиту встановлена відповідальність Позичальника за повне або часткове прострочення повернення кредиту (овердрафту) та/або сплати процентів за користування ним та/або інших платежів за договором у вигляді обов`язку сплатити Банку штраф у розмірі - 200,00 гривень за перший прострочений платіж, та 500,00 гривень за кожний наступний прострочений поспіль платіж.

Окрім того, п. 2.8. договору кредиту встановлено, що у випадку, якщо банком застосована до позичальника пеня, остання нараховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно. Штраф та пеня сплачуються позичальником протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги банка. Строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки – 5 років. Зазначене застереження згідно ст. 259 ЦК України є договором про збільшення позовної давності.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, сторони у випадку додержання письмової форми договору, можуть за своєю домовленості збільшити строк позовної давності, однак не можуть скорочувати законодавчо встановлені строки.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зі змісту ст. 260 ЦК України вбачається, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22.10.1996; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29.01.2013).

З матеріалів справи вбачається, що останнє погашення за кредитним договором №999-00041846/1 від 29.05.2013 року, було здійснено відповідачем 01.10.2013 року шляхом готівкового поповнення рахунку на суму 1000,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по контакту №999-00041846 за період з 29.05.2013 року по 18.07.2014 року, а з позовом до суду АТ «Імексбанк» звернулися 01.08.2014.

Отже, вимога АТ «Імексбанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 6200,00 грн. заявлена позивачем без пропуску узгодженого сторонами п`ятирічного строку позовної давності, являється обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги АТ «Імексбанк» щодо стягнення з відповідача 8640,00 грн. комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку, суд приходить до наступних висновків.

Так, п. 1.4. кредитного договору передбачено, що зменшення ліміту Офердрафту та платежі з повернення Овердрафту здійснюються у терміни та періоди вказані в Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Зі змісту даного додатку вбачається обов`язок ОСОБА_1 по сплаті комісії в сумі 720,00 грн. на місяць.

До того, ж п. 4.12 договору кредиту встановлено строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування Кредитом, неустойки тривалістю в 50 років.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року по справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що вимога АТ «Імексбанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 8640,00 грн. комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 637,28 грн. (63777,99 грн. - сума задоволених вимог х100% : 72417,99 грн. – сума заявлених вимог = 88 %; 88% х сума заявлених вимог х 724,18 грн.: 100% = 637,28 грн.).

Також на підставі п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім інші судові витрати, що являють собою витрати, сплачені за розміщення оголошення в газеті про виклик відповідача в сумі 193,60 грн. (220 грн. х 88% :100% = 193,60 грн.)

Керуючись ст.ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 352, 354, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» суму боргу за Кредитним договором №999-00041846/1 від 29.05.2013 року в розмірі 63777,99 грн., яка складається з 49712,02 грн. – заборгованості за кредитом; 7865,97 грн. – заборгованості по сплаті відсотків, 6200,00 грн. – штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 637,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» інші судові витрати в сумі 193,60 грн.

У задоволенні вимоги Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про стягнення з ОСОБА_1 комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Імексбанк», ЄДРПОУ 20971504, місцезнаходження: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-а.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 28.12.2019 року.

СУДДЯ І.О. ПРИТУЛЯК