Рішення № 86695770, 28.12.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1543/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

за участю

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3 .С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення заборгованості із заробітної плати

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд з позовом до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 14892 грн. звернувся ОСОБА_1 , мотивуючи позов невиплатою відповідачем йому заробітної плати за виконання обов`язків працівника філії Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі за період з 01.04.2018 по 31.07.2018.

Відповідач позов не визнав. Не заперечуючи укладення з позивачем договору за яким він мав виконувати роботи в філії Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, зазначив, що у зв`язку з вчиненням позивачем шахрайських дій по підміні поросят, відгодівлею яких мала займатися філія Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (надалі Фонд), про це було повідомлено правоохоронні органи.

Зазначаючи про те, що на виконання вказаних робіт з позивачем було укладено цивільно-правовий договір і оплата праці Фондом, у зв`язку з такими діями відповідача, була припинена в односторонньому порядку, а роботи по догляду за тваринами виконувались позивачем на власний розсуд.

Ухвалою суду від 30.11.2018 року було відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення заборгованості із заробітної плати, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив, встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року за клопотанням відповідача було зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення заборгованості із заробітної плати до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративних справах №460/2559/18 та №460/2845/18 за позовами Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування припису, постанов. Провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 20.12.2019.

За клопотанням позивача суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення заборгованості із заробітної плати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що 01.01.2018 року між ним та Фондом було укладено цивільно-правовий договір, який за своєю суттю є трудовим договором, за яким він виконував обов`язки свинаря філії Фонду. Зазначив, що з 01.04.2018 року по 31.07.2018 року Фонд не виплачував йому заробітну плату, мінімальний розмір якої становив 3723 грн. та у зв`язку з цим просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 14892 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, підтвердив укладення з позивачем договору за яким він мав виконувати обов`язки робітника філії Фонду, але вчинив шахрайські дії, провівши підміну поросят, відгодівлею яких мала займатися філія Фонду, про що Фонд повідомив правоохоронні органи.

Зазначаючи про те, що на виконання вказаних робіт з позивачем було укладено цивільно-правовий договір і оплата праці Фондом у зв`язку з такими діями відповідача була припинена в односторонньому порядку, а роботи по догляду за тваринами виконувались позивачем на власний розсуд.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01.04.2018 року до 31.07.2018 року між Фондом та позивачем фактично діяв укладено трудовий договір за яким позивач зобов`язався виконувати обов`язки робітника філії Фонду, а Фонд зобов`язався забезпечити його умови праці, необхідні для виконання роботи та виплатити винагороду за виконану роботу.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КЗпП, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частиною першою статті 3 КЗпП визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Статтею 21 КЗпП визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено в ст.626 ЦК України. Зазначеною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як встановлено в судовому засіданні за договором, укладеним відповідачем з ОСОБА_1 , предметом є виконання роботи в філії Фонду, що полягає в роботі, пов`язаній з вирощуванням поголів`я свиней.

Отже, предметом укладеної угоди є процес праці, а не її кінцевий результат. За цією угодою позивач повинен був виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір, укладений відповідачем з ОСОБА_1 має ознаки трудового договору.

Зазначений висновок відповідає позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач уник укладення письмового трудового договору з працівником ОСОБА_1 , за яким працівник зобов`язався виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідачем не оформлено наказ чи розпорядження /трудовий договір/ про прийняття на роботу ОСОБА_1 .

Водночас, при вирішенні спору суд виходить з того, що підстав для укладення строкового трудового договору у спірних правовідносинах не було.

Зазначене знайшло своє підтвердження під час інспекційного відвідування Фонду Управлінням Держпраці у Рівненській області за заявою ОСОБА_1 , за результатами якого стосовно Фонду винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17.09.2018 року №РВ 214/1122/000368/ТД-ФС, №РВ 214/1122/000369/МГ-ФС і від 25.10.2018 року №РВ 32611122/000402/ЗП-ФС, №РВ 32611122/000403ПД-ФС та видано припис про усунення виявлених порушень, які є чинними, оскільки адміністративний позов Фонду до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування зазначеного припису та постанов рішенням Рівненського окружного адміністративного суду залишено без задоволення.

Статтею 94 КЗпП визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Норму аналогічного змісту містить і Закону України “Про оплату праці”.

В статті 95 КЗпП зазначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Таким чином, встановлено, що відповідачем не проведено виплату заробітної плати працівнику ОСОБА_1 за виконану ним роботу за період з 01 квітня 2018 року по 31 липня 2018 року. Відповідачем під час судового розгляду справи не заперечувався факт не виплати заробітної плати ОСОБА_1 .

При цьому, суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що в актах приймання передачі виконаних робіт не вказано фактичний об`єм робіт, що виконувались позивачем, оскільки, як вже зазначалось судом позивачу належало укласти з ОСОБА_1 трудовий договір та оформити всі належні документи, в тому числі для виплати заробітної плати.

Одночасно, при вирішенні спору суд не вважає обґрунтованими покликання Фонду на вчинення позивачем кримінального правопорушення, як на підставу невиплати йому заробітної плати, оскільки жодними належними та допустимими доказами це не доведено, як і не доведено покладення на позивача Фондом матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну Фонду.

Таким чином, оскільки в період з 01 квітня 2018 року по 31 липня 2018 року, відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2018 рік” мінімальна заробітна плата становила 3723 грн., то за вказаний період з відповідача на користь позивача слід стягнути 14892 грн. невиплаченої заробітної плати.

Оскільки позов ОСОБА_1 , який відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" задоволено повністю, то відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

На підставі ст. 2, 3, 21 ,24, 94, 95 КЗпП, ст.626, 901, 902 ЦК України, керуючись ст.76-83, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити.

Стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Словацького, 1, ЄДРПОУ 25323032) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 14892 грн. невиплаченої заробітної плати.

Стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Словацького, 1, ЄДРПОУ 25323032) на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.12.2019.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.