Рішення № 86694903, 16.12.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7306/19 2/335/2151/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Каравайко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про розірвання договору,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до АТ «Комерційний Банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору №SAMDN0000005952173 від 27.02.2006 року, укладеного між ЗАТ «Комерційний Банк «Приватбанк», на даний час АТ Комерційний Банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 , з 03.07.2019 року, в обґрунтування якого зазначив наступне.

27.02.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір №SAMDN0000005952173, в межах якого відповідачем відкрито для позивача банківський картковий рахунок, видано картку Visa «Універсальна» № НОМЕР_1 . За умовами цього договору відповідач зобов`язався зберігати кошти позивача, здійснювати для нього розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

27.02.2006 року відповідач в межах вищевказаного договору забезпечив надання позивачу кредитної лінії (кредиту) на суму 500 грн. на умовах договору. Впродовж обслуговування, належні позивачу кошти із походженням «кредит», відповідачем було збільшено до суми 8000 грн., які знаходились на вищевказаному банківському картковому рахунку. Також на цьому рахунку знаходились належні позивачу кошти, не пов`язані з «кредитним походженням», у сумі 2190 грн. Всього на рахунку розміщувались грошові кошти позивача у сумі 10190 грн.

21.10.2014 року з вищевказаного рахунку без згоди позивача здійснено списання коштів на загальну суму 10146,16 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою щодо несанкціонованого списання грошових коштів.

Крім цього, 22.10.2014 року позивач звернувся до Орджонікідзевського РВ УМВС України в Запорізькій області із заявою, щодо заволодіння шахрайським способом належними йому грошовими коштами, за результатами розгляду якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080060004681 внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 2190 грн. та пеню у розмірі 5678,21 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10.03.2016 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 року, ухвалу апеляційного Запорізької області від 10 березня 2016 року скасовано в частині вирішення питання про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року скасовано згідно рішення Апеляційного суду Запорізької області від 24.11.2016 в частині відмови позивачу у стягненні витрат на правову допомогу. 26.12.2016 у допуску до провадження Верховного Суду України справи відповідачу відмовлено.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про відшкодування суми та стягнення моральної шкоди задоволено частково, з відповідача стягнуто 3% річних у розмірі 197,1 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 938,37 грн., а всього: 2 135,47 грн. Відмовлено у частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 7 956,16 гривень, відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,0 гривень, стягнення пені за період з 22.10.2014 по 21.10.2017 в розмірі 8 716,20 грн., пені за період з 08.07.2015 по 21.10.2017 в розмірі 1 830,84 грн., 3% річних за період з 22.10.2014 по 21.10.2017 в розмірі 711,75 грн., інфляційних витрат за період з 22.10.2014 по 21.10.2017 в розмірі 8 051,63 грн.

На цей час кошти, отримані позивачем у власність за результатами видачі кредиту у сумі 7 956,16 грн. на рахунку не відновлено, їх відшкодування банком не здійснено. Крім того, у відповідь на звернення позивача до відповідача з питання поза судового відновлення коштів у вищевказаному розмірі, останній 06.10.2017 надав на адресу позивача листа, в якому навіть не приділив уваги питанню відшкодування суми 7 956,16 грн. та лише зазначив, що на сьогодні з відповідача на користь позивача відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” здійснюється стягнення суми 2 757,21 грн.

У зв`язку з тим, що не відновлення суми несанкціонованого переказу, призвело до інших негативних наслідків, - безпідставне нарахування відповідачем великої суми штрафів, пені на кошти, якими позивач не скористався, та станом на 03.07.2019 року нарахування заборгованості складає суму 366 482,7 грн., тому позивач звернувся до суду з позовом про розірвання кредитного договору.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

13.08.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з підстав необґрунтованості, посилаючись на недоведеність позивачем вимоги про порушення банком умов договору, що призвело до істотних порушень прав позивача.

04.10.2019 року ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову на підставах викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.02.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір №SAMDN0000005952173, в межах якого відповідачем відкрито для позивача банківський картковий рахунок, видано картку Visa «Універсальна» № НОМЕР_1 . За умовами цього договору відповідач зобов`язався зберігати кошти позивача, здійснювати для нього розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (а.с. 12).

21.10.2014 року з вищевказаного рахунку без згоди позивача здійснено списання коштів на загальну суму 10146,16 грн., що вимусило останнього звернутися до відповідача із заявою щодо несанкціонованого списання грошових коштів.

Крім цього, 22.10.2014 позивач звернувся до Орджонікідзевського РВ УМВС України в Запорізькій області із заявою щодо заволодіння шахрайським способом належними йому грошовими коштами, за результатами розгляду якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080060004681 внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 2190 грн., пеню 5678,21 грн.(а.с. 15-26).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10.03.2016 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2015 року залишено без змін (а.с.27-41).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 року, ухвалу апеляційного Запорізької області від 10 березня 2016 року скасовано в частині вирішення питання про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року скасовано згідно рішення Апеляційного суду Запорізької області від 24.11.2016 в частині відмови позивачу у стягненні витрат на правову допомогу. 26.12.2016 у допуску до провадження Верховного Суду України справи відповідачу відмовлено.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про відшкодування суми та стягнення моральної шкоди задоволено частково, з відповідача стягнуто 3% річних у розмірі 197,1 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 938,37 грн., а всього: 2 135,47 грн. Відмовлено у частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 7 956,16 гривень, відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,0 гривень, стягнення пені за період з 22.10.2014 по 21.10.2017 в розмірі 8 716,20 грн., пені за період з 08.07.2015 по 21.10.2017 в розмірі 1 830,84 грн., 3% річних за період з 22.10.2014 по 21.10.2017 в розмірі 711,75 грн., інфляційних витрат за період з 22.10.2014 по 21.10.2017 в розмірі 8 051,63 грн. (а.с. 42-48).

Відповідно до пункту 8 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 р. № 705, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ОСОБА_4 або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно статті 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно пунктам 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2010 № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1054 ЦК України, встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ж до ст. 37 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» подібні обставини призводять до виникнення у банку обов`язку щодо відновлення тієї самої суми коштів, яку несанкціоновано переказано відповідачем.

Параграфом 1 розділу 72 Цивільного кодексу (ст. ст. 1066, 1068, 1069, 1071) за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»).

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 651 ЦК України).

Закон України «Про захист прав споживачів», який регулює регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Кредитна лінія - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування. При цьому може бути передбачено право споживача отримати кредит у межах встановленого кредитного ліміту у разі часткового або повного погашення кредиту протягом строку кредитування, визначеного в договорі про споживчий кредит. Споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит. Споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту. Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

В постанові Пленуму Верховного Суду України N 5, від 12.04.96, «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

На час розгляду справи кошти, отримані позивачем у власність за результатами видачі кредиту (7 956,16 грн.) на рахунок позивача не надійшли, їх відшкодування банком не здійснено, позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Відповідно до змісту ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення.

За вимогами ч. 2, 3 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зважаючи на доводи позивача про покладення банком на боржника додаткових фінансових обтяжень у вигляді збільшення розміру кредитного ліміту, що потягло істотну зміну обставин, за сукупності чотирьох умов за ст.652 ЦК (в момент укладення кредитного договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які позичальник не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позичальника того, на що він розраховував при укладенні договору; із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе позичальник), суд прийшов до переконання про задоволення вимог позивача про розірвання оспорюваного договору, що не спростовано належними доказами стороною відповідача, яка не бажала доводити відсутність підстав для розірвання.

Крім того, кредитор не позбавлений права пред`явлення вимоги про стягнення тієї частини боргу, яка буде наявна на час розірвання договору, у разі набрання рішення суду щодо такого розірвання законної сили.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про розірвання договору - задовольнити.

Розірвати договір, укладений 27.02.2006 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Приватбанк» № samdn 20000005952173 з 03.07.2019 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2019 року.

Суддя: В.В. Калюжна