Рішення № 86694825, 27.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6449/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 16 травня 2019 року № 0083515-5207-1502 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) в розмірі 14804,51 грн. за 2018 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при зверненні до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з метою ознайомлення з розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (18010200), позивачу повідомлено, що при визначені вказаного податку враховано площу 1301,4 кв. м. При цьому, відповідно до ст. 266.2.1. ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 належить на праві власності 11/45 частки нежитлової будівлі літ. «А» загальної площі 658,3 кв. м., нежитлової будівлі літ. «Д» загальної площі 645,0 кв.м., які складаються із будівлі літ. «А» приміщення: 2 - санвузол, 3 - роздягальня, 5 - торговельний зал, 37 - виставочний зал, 38 - кабінет загальної площею 182,8 кв.м. За таких обставин, з урахуванням наявності в права власності лише на 11/45 частин об`єкту оподаткування, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , які складають 182,8 кв.м., є незаконним визначення відповідачем при розрахунку податку базою оподаткування площі всього об`єкта нерухомості, що складає 1301,4 кв.м. та визначення розміру частки у справі спільної часткової власності у розмірі 318,12 кв.м.

Ухвалою суду від 04.11.2019 р відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.10.2019 року за вх. № 44292/19 відповідачем подано відзив на адміністративний позов. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктами оподаткування податком є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ). Рішенням Ізмаїльської міської ради встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1,5% розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду. Позивачу нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік за наявності права власності на нерухомість за адресою, Одеська область, Ізмаїл, вул. Тульчинівська (вулиця АДРЕСА_2 ), буд. АДРЕСА_2 , загальна плаща 1301,4 кв. м. За таких обставин вищезазначене нерухоме майно є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №862 від 14.07.2009 року ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 11/45 частина крамниці промислових товарів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а/с. 19).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №862

Тип об`єкта: крамниця промислових товарів

Адреса об`єкта: АДРЕСА_2

Власник - ОСОБА_1 ,

Форма власності - приватна спільна часткова

Частка – 11/45

Опис об`єкта: нежитлова будівля (крамниця промислових товарів) складається з літери «А» загальною площею - 658,3 кв.м, літери «Д» загальною площею – 645, 0 кв. м., та надвірних споруд 1-8.

11/45 частки складаються із будівля літ. «А» приміщення:2 – санвузол, 3 - роздягальня, 5 – торгівельний зал, 37 – виставочний зал, 38 - кабінет, загальною площею 182,8 кв.м.

Підстава: рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради

Дата: 09.07.2009 р.

Номер: 900

Згідно довідки № 422 від 12.12.2018 року виданої позивачу комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а/с.22) ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності № 862 від 14.07.2009 належить частка 11/45 нежитлової будівлі (крамниці), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно опису об`єкту:

1. літ. А – нежитлова будівля (загальна площа 658,3 м2);

2. літ. Д – нежитлова будівля (загальна площа 645,0 м2);

3. №1-8 – надвірні споруди.

16.05.2019 року головним управлінням ДФС у Одеській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України на вищезазначений об`єкт нерухомості були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0083515-5207-1502, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік на суму 14 804,00 грн. (а/с.7).

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення окрім приписів Податкового кодексу України, стали також:

- рішення Ізмаїльської міської ради, яким встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік в розмірі 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктами 266.1.1, 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п. 8.1 ст.8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Відповідно до п. 8.3 ст.8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено п. 24 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Рішенням Ізмаїльської міської ради для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб із розрахунку за 1 кв.м. бази оподаткування встановлено 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Так, при обчисленні позивачеві грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковим органом застосовано ставку податку у розмірі 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої вищезазначеним рішенням селищної ради.

Адміністративний позов ґрунтується на тій обставині, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 належить на праві власності 11/45 частки нежитлової будівлі літ. «А» загальної площі 658,3 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Д» загальної площі 645,0 кв.м., які складаються із будівлі літ. «А» приміщення: 2 - санвузол, З - роздягальня, 5 - торговельний зал, 37 - виставочний зал, 38 - кабінет загальної площею 182,8 кв.м.

Дійсно, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності,19.12.2018 року (номер запису про право власності: 29598871) внесено актуальну інформацію про право власності: Державний реєстратор: Вальваков Дмитро Гаріальдович, Комунальне підприємство "Департамент державної реєстрації", Одеська область. Підстава виникнення права власності: довідка, серія та номер: 422, виданий 12.12.2018, видавник: КП "Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації"; свідоцтво про право власності, серія та номер: 862, виданий 14.07.2009, видавник: виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44771428 від 21.12.2018 14:59:53, ОСОБА_2 , Комунальне підприємство "Департамент державної реєстрації", Одеська область. Форма власності: приватна. Вид спільної власності: спільна часткова. Розмір частки: 11/45.

Власники: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 21.01.1997, видавник: Ізмаїльський МВ УМВС України в Одеській області, країна громадянства: Україна

Додаткові відомості: 11/45 частки складаються із будівля літ. "А" приміщення: 2 - санвузол, 3 - роздягальня, 5 - торгівельний зал, 37 - виставочний зал, 38 - кабінет зальна площа 182,8 кв.м.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Таким чином, суд зазначає, що приписами п. 266.3.2 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додаткові відомості щодо складових частки позивача, внесені до реєстру 19.12.2018 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

За таких обставин, вищезазначене нерухоме майно є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України на підставі актуальної інформації про об`єкт нерухомого майна 1729212451106, загальна площа (кв.м): 1301,4 за адресою: Одеська область, АДРЕСА_2 , а тому, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0083515-5207-1502 від 16.05.2019 винесено з дотриманням норм чинного законодавства України.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п.110 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97), адміністративні суди які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Токмілова Л.М.

.