Рішення № 86694528, 27.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5624/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Сон К.Е., – за ордером

від відповідача: Мунтян Є.О., – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044. м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0074982-5307-1521 від 30.05.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 26 вересня 2019 року надійшла позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0074982-5307-1521 від 30.05.2019 року.

Ухвалою від 27 вересня 2019 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, прийнято відповідачем з порушенням норм податкового законодавства.

Так, позивач зазначила, що вона є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , які мають ознаки будівель промисловості, а тому в силу положень п.п. «є» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №38109/19 від 17.10.2019р.).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Так, відповідач зазначив, що позивач згідно з наявної в ГУДФС в Одеській області інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником нежитлових будівель, а тому відповідно до п.п.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відповідач погоджується, що відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266. 2 ст. 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Однак, позивач не є промисловим підприємством.

Позивачем, у свою чергу, надані заперечення на відзив (вхід. № 41067/19 від 05.11.2019 року), в якому просив задовольнити позовні вимоги, з посиланням на те, що й земельна ділянка під цими будівлями відведена із цільовим призначенням для експлуатації адміністративно-складських та виробничих будівель. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності, земельна ділянка за кадастровим номером 5110137300:004:0013 площею 0, 4770 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 22 визначається за цільовим призначенням, як землі промисловості.

Відповідач відмовився від свого процесуального права на підготовку та подачу заперечень.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого зсідання 06 листопада 2019 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 28 листопада 2019 року 14:30 годину.

На судовому засіданні від 28 листопада 2019 року, у зв`язку з витребуванням додаткових доказів у справі, відкладено розгляд справи на 18 грудня 2019 року.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , до реєстрації шлюбу ОСОБА_2 (а.с.12-16).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2008 року ОСОБА_2 є власником будівель та споруд нежитлового призначення за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.48). Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину, 07.02.2008 року, в якому вказано, що ОСОБА_2 є спадкоємицею спадкового майна, яке складається з: будівель та споруд № 22, що знаходяться в м АДРЕСА_2 , загальною площею АДРЕСА_3 , 9 кв.м., які складаються в цілому з: складів «И», «К», «Л», ремонтні майстерні – «Ж», приміщення охорони «З», цеху «М», адміністративної будівлі «Н», мостіння –І, розташованих на земельній ділянці, площею 4767 кв.м (а.с. 49).

На підтвердження тому, що вказані будівлі є промисловими, позивачем надано копію технічного паспорту на виробничий будинок (будівлі та споруди) №22 по вулиці Аеропортівській у м. Одесі від 24.02.2012 року.

Право власності на вказані будівлі належним чином зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.28-29).

Також матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 09.09.2010 року, укладеного з територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради передано в оренду земельну ділянку площею 0, 4770 га, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, 22, для експлуатації адміністративно-складських та виробничих будівель.

Суд встановив, що ГУДФС в Одеській області 30.05.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0074982-5307-1521, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка належить сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік у сумі 68 722,86 грн. (а.с.50). На підтвердження проведеному нарахуванню, відповідачем надано розрахунок вказаного податку за 2018 рік (а.с. 30).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано скаргу до ДФС України на зазначене податкове повідомлення-рішення (а.с.44-47), за результатами розгляду якої ДФС України прийняла рішення від 20.08.2019 року № /Г/99-11-05-01-25, яким у задоволенні скарги відмовила, та податкове повідомлення-рішення залишила без змін (а.с.17-18).

На підтвердження тому, що будівлі використовуються як промислові саме промисловим підприємством позивачем надано суду договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №7 від 01 лютого 2016 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) передає, а ВКФ «Взірець -2000» у вигляді ТОВ (Орендар) отримує у користування нежитлове виробниче приміщення площею 805, 9 кв.м, складські приміщення площею 435, 0 кв.м, офісне приміщення 418, 4 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 22 на підставі технічної документації для використання з метою, визначеною завданням Орендаря, додаткові угоди до зазначеного Договору та акт прийому-передачі орендованого майна.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін та, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є власником будівель та споруд нежитлового призначення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 є платником вказаного податку, а будівлі та споруди, що перебувають у неї власності, є об`єктом оподаткування.

У свою чергу, п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України перелічені об`єкти, які не є об`єктами такого оподаткування.

Так, відповідно до абз. "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Позивач обґрунтовує свої доводи тим, що вказані будівлі та споруди є будівлями промисловості, а отже не є об`єктами оподаткування.

Судом відхиляються вказані доводи з таких підстав.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція стосовно того, що дія неведеної вище норми розповсюджується саме на будівлі промисловості промислових підприємств.

Застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Так, використаний у положенні підпункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України Податковому кодексі України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року по справі № 823/1702/16.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що будівлі та споруди відносяться до будівель промисловості, що й не заперечується відповідачем.

Однак, у позивача для того, що б бути звільненим від сплати цього податку відсутня друга обов`язкова умова – ці будівлі не належать промисловому підприємству, оскільки позивач не є таковим.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 , здійснюючи свою господарську діяльність, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №7 від 01 лютого 2016 року передала в оренду ВКФ «Взірець -2000» у вигляді ТОВ (Орендар) нежитлове виробниче приміщення площею 805, 9 кв.м, складські приміщення площею 435, 0 кв.м, офісне приміщення 418, 4 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 22.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року по справі № 823/1702/16, виходячи із обставин справи № 823/1702/16 зроблений такий висновок: «об`єкт нерухомості (швейна фабрика), який на праві власності належить позивачу не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки даною нормою не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою у власній господарській діяльності».

Даний висновок відповідає й обставинам цієї справи, оскільки будівлі та споруди, що мають ознаки промислових, використовуються ОСОБА_1 у власній господарській діяльності – передача в оренду, а відповідно, не підпадають під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомленням-рішенням № 0074982-5307-1521 від 30.05.2019 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 68722,86 грн. (а.с.50).

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги не належать задоволенню повністю.

Враховуючи те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, керуючись приписами статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача та відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, жодні витрати не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044. м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0074982-5307-1521 від 30.05.2019 року, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 27» грудня 2019 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.