Рішення № 86694444, 27.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5968/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А3519 (пров.Штабний,1, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А3519 (пров.Штабний,1, м.Одеса, 65012) за результатом якого позивач просить: визнати протиправними дії' військової частини А3519 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ;

визнати протиправною бездіяльність військової частини АЗ519 (код ЄДРПОУ 26614490, індекс 65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з 17.08.2018 по 30.08.2019, у розмірі 215 245,47 грн. (двісті п`ятнадцять тисяч двісті сорок п`ять грн. 47 коп.);

зобов`язати військову частину А3519 (код ЄДРПОУ 26614490, індекс 65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1) виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з 17.08.2018 по 30.08.2019, у розмірі у розмірі 215 245,47 грн. (двісті п`ятнадцять тисяч двісті сорок п`ять грн. 47 коп.).

Позивач просить задовольнити позовну заяву з огляду на наступне.

На день звільнення з військової служби у запас, військовою частиною А3519 позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.08.2018 року. 14.11.2018 рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №1540/4842/18 визнано протиправною бездіяльність військової частини А3519 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у розмірі 26457,63 грн (двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 63 копійки), яке за результатами апеляційного розгляду П`ятим апеляційним адміністративним судом змінено шляхом заміни розміру невиллаченої індексації на період невиплаченої індексації з 01.01.2016 по 28.02.2018 року та з 05.04.2019 набрало законної сили.

Тільки 30 серпня 2019 року, військова частина А3519 здійснила нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, що підтверджується Довідкою військової частини А3519 від 06.09.2019 № 1653.

02 вересня 2019 року, у зв`язку з затримкою розрахунку грошовим забезпеченням під час звільнення, позивач звернувся до командира військової частини А3519 про нарахування та виплату йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 17.08.2018 року по 30.08.2019 року.

Листом військової частини від 01.10.2019 № 1816 відмовлено в задоволені вимог звернення позивача.

Вважаючи протиправними дыъ військової частини А3519 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем під час звільнення та бездіяльність військової частини А3519 щодо неврахування та невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач заперечував проти задовлення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зазначивши що індексація грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звяльнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу частини..

Ухвалою суду від 15.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 12.11.2019 року адміністративну справу призначено до розгляду за правилами загадьного позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.12.2019 року.

Ухвалою від 02.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 18.12.2019 року.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримуючи доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини.

Наказом Міністра оборони України від 27.06.2018 № 397 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас та наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по стройовій частині) від 02.07.2018 № 124 (військова частина А0456) - з 17 серпня 2018 року виключено зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та знято з усіх видів забезпечення, у тому числі, з грошового забезпечення при військовій частині А3519.

На день звільнення з військової служби у запас, військовою частиною А3519 позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.08.2018 року.

14.11.2018 рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №1540/4842/18 визнано протиправною бездіяльність військової частини А3519 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у розмірі 26457,63 грн (двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят сім гривень 63 копійки), яке за результатами апеляційного розгляду П`ятим апеляційним адміністративним судом змінено шляхом заміни розміру невиллаченої індексації на період невиплаченої індексації з 01.01.2016 по 28.02.2018 року.

30 серпня 2019 року, військова частина А3519 здійснила нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, що підтверджується Довідкою військової частини А3519 від 06.09.2019 № 1653.

02 вересня 2019 року, у зв`язку з затримкою розрахунку грошовим забезпеченням під час звільнення, позивач звернувся до командира військової частини А3519 про нарахування та виплату йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 17.08.2018 року по 30.08.2019 року.

Листом військової частини від 01.10.2019 № 1816 відмовлено в задоволені вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 17.08.2018 по 30.08.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст.4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст.5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Законом України “Про Збройні Сили України” визначено, що правовою основою діяльності Збройних Сил України (до структури яких входять, в тому числі, військові частини) є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України”, статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом, позивачу при звільненні з військової служби у запас виплачено належне йому грошове забезпечення, у день звільненя не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою належної позивачу індексації грошового забезпечення, на його думку, виникли підстави для виплати середнього грошового забезпечення за час затримки.

Так, з аналізу вищевикладених положень КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби.

В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносин необхідно зазначити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ст.ст.116,117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.

В даному випадку, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року (справа №П/811/276/16), від 07 лютого 2019 року справа (справа №804/5067/16), від 14 березня 2019 року (справа № 820/660/17).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач вважає проведений з ним розрахунок є несвоєчасним. При цьому, як вже зазначалось вище, з аналізу положень ст.117 КЗпП України вбачається, що обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Тобто, такий обов`язок у роботодавця є відносно усіх сум, які були нараховані працівнику на день його звільнення. Індексація грошового забезпечення позивачу на час його звільнення не була нарахована. Вказаний розмір індексації був йому присуджений за рішенням суду після його звільнення.

Положення ст.117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

У даному випадку, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа № 810/1543/17), від 06.06.2018 р. (справа №804/1782/16), від 24.01.2018р. (справа №807/1502/15).

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Внаслідок чого, суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача санкцій, в розумінні ст.117 КЗпП України є безпідставним.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.245 КАС України, відповідно до якої при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А3519 (пров.Штабний,1, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею 27.12.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.