Рішення № 86692979, 26.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003287

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 03.07.2019 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування вимог вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 07.11.2018 №Ф-1294-58У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) у сумі 15819,54 грн., від 13.02.2019 №Ф-1294-58У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) у сумі 2457,18 грн.; зобов`язання ГУ ДФС у Львівській області зняти ОСОБА_1 з обліку як платника єдиного внеску - суб`єкта підприємницької діяльності.

На стадії підготовчого провадження позивачка неодноразово змінювала (збільшувала, зменшувала) позовні вимоги, відповідно до заяви від 21.11.2019 (а.с. 133-134) просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги: - від 07.11.2018 №Ф-1294-58У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн.; - від 13.02.2019 №Ф-1294-58У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 2457,18 грн.; - від 10.05.2019 №Ф-1294-58У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 2457,18 грн.; - від 12.08.2019 №Ф-1294-58 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 23785,08 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що у 2003 році була зареєстрована Бродівською районною державною адміністрацією як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа. Проте ніколи підприємницькою діяльністю не займалася, а в 2004 році не проходила перереєстрацію як фізична особа - підприємець; доходу не діяльності ніколи не отримувала, а це унеможливлює визначення бази нарахування єдиного внеску. Посилається на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо неї як фізичну особу - підприємця, тому відсутні правові підстави вважати її такою, що має статус підприємця. Оскільки ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця, що підтверджується належним та достатнім доказом - відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому вона не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як ФОП. Наголошує на тому, що ніколи підприємницькою діяльністю не займалась, працює як найманий працівник, а її роботодавець нараховує та сплачує ЄСВ на суми її заробітної плати.

Відповідач, ГУ ДФС у Львівській області, позов не визнає з підстав, викладений у відзиві на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 77-81, 159-161). Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, вказує, що згідно реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 з 13.10.2003 по сьогоднішній день перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Львівській області. Відсутність відомостей про ОСОБА_1 як про фізичну особу - підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань пояснюється тим, що підприємець не подала відповідну заяву до державного реєстратора про її включення до ЄДР як фізичну особу - підприємця. Відповідач зазначає, що з набранням чинності з 01.01.2017 Законом України від 06.12.2016 №1774-VII позивачка як фізична особа - підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримувала дохід від підприємницької діяльності у звітному періоді. За наведених обставин відповідач вважає оскаржувані вимоги про сплату недоїмки законними та обґрунтованими.

Ухвалою від 12.09.2019 суд витребував в Бродівської районної державної адміністрації належні копії матеріалів реєстраційної справи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В судовому засіданні суд заслухав доводи учасників справи, представник позивачки просить суд позов задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі стягнути на користь позивачки 10000 грн. понесених витрат на правову допомогу. Представник відповідача у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог заперечив про стягнення цієї суми витрат на правову допомогу, вказав, що понесення таких позивачкою не підтверджено документально. Суд 12.12.2019 надав стороні позивача час для подання доказів понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження та постановити рішення 26.12.2019.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 11.07.2003 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа Бродівською районною державною адміністрацією, про що в журналі обліку реєстраційних справ Бродівської районної державної адміністрації Львівської області 11.07.2003 здійснено запис за №902. ОСОБА_1 взята на обліку в ДПІ у Бродівському районі 13.10.2003 за №1842 (а.с. 82).

Відповідно до особової справи платника податків ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) позивачка за період з січня 2003 року по 31 грудня 2008 року та за січень 2011 року як фізична особа подавала декларації про доходи, в яких декларувала доходи за основним місцем праці та вказувала, що підприємницькою діяльністю не здійснює.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 (а.с. 25-28) ОСОБА_1 працює як найманий працівник, з 12.01.2012 головним бухгалтером кредитної спілки «Шанс-Плюс». Виданою довідкою №134 від 13.12.2019 кредитна спілка «Шанс-Плюс» підтвердила, що ОСОБА_1 працює в кредитній спілці з 01.04.2008 згідно з наказом №14 від 31.03.2008 по даний час; за час роботи отримувала заробітну плату з якої утримувались страхові внески, в підтвердження цього представлено довідки ГУ ПФУ у Львівській області за формою ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 1998-2019 року.

Головне управління ДФС у Львівській області сформувало позивачці вимоги про сплату боргу (недоїмки):

- №Ф-1294-58У від 07.11.2018, відповідно до якої станом на 22.03.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування склала 15819,54 грн. (а.с. 61);

- №Ф-1294-58У від 13.02.2019, відповідно до якої станом на 02.05.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування склала 2457,18 грн. (а.с. 62);

- №Ф-1294-58У від 10.05.2019, відповідно до якої станом на 11.07.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування склала 18573,72 грн. (а.с. 135).

- №Ф-1294-58 від 12.08.2019, відповідно до якої станом на 31.07.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування склала 23785,08 грн. (а.с. 92).

Як правову підставу винесення цих вимог відповідач вказав статтю 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та дані інформаційної системи органів доходів і зборів. Недоїмку контролюючий орган визначив самостійно, відповідно до даних облікової картки платника податків (а.с. 125-126).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464-VI:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6);

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Відповідно до пункту 4) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до приписів статті 9 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша);

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга);

- платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма).

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, відповідно до якого внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, у частину першу статті 7, а саме:

- у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний»;

- пункт 3 доповнено абзацом другим такого змісту: «Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пропорційно до сплаченого єдиного внеску».

Отже, з 01.01.2017 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (набрав чинності 01.01.2004) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Частиною першою статті 58 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідним законом, який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV). Цей Закон, згідно з пунктом 1 розділу VІІІ «Прикінцеві положення», набрав чинності з 01.07.2004 та дія його поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (частина перша статті 3).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №755-IV:

- державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (пункт 4);

- Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи (пункт 7).

Основні принципи державної реєстрації визначено в статті 4 Закону №755-IV. Так, відповідно до цієї статі державна реєстрація, серед іншого, базується на принципах обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Пункт 2 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону №755-IV передбачав, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» від 01.07.2010 року №2390-VI (набрав чинності 10.02.2011, далі Закон №2390-VI) внесено зміни до Закону №755-IV. Згідно з розділом II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що:

- процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (пункт 2);

- усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв (пункт 3);

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (пункт 4);

- спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 7);

- після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 8);

- порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації (пункт 9).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI наказом Міністерства юстиції України №575/5 від 12.04.2012 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» затверджено Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Положення №575/5, чинного на час виникнення спірних правовідносин). Це Положення визначало порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - комісії).

Як передбачено пунктами 1.2 розділу І «Загальні положення» та 2.4 розділу «Порядок утворення комісій» Положення №575/5 комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (далі - невключені суб`єкти); до складу комісії входять працівники реєстраційних служб головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі та територіальних органів Державної податкової служби України, територіальних органів державної статистики, територіальних органів Пенсійного фонду України.

Завданням комісії було проведення інвентаризації невключених суб`єктів. До повноважень комісії входило: - прийняття від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; - складання узагальненої інформації про невключених суб`єктів; - передання узагальненої інформації про невключених суб`єктів виконавчим комітетам міських рад міст обласного значення, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) (п. 3.1, 3.2 розділу ІІІ Положення №575/5).

Як передбачав пункт 4.1, 4.2, 4.10 розділу ІVІ Положення №575/5 прийом від уповноважених органів аналітичної інформації здійснюється комісією до 03 травня 2012 року; аналітична інформація про проведення інвентаризації щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, приймається комісією у паперовій та електронній (у форматі Microsoft Excel) формах, наведених у додатках 1 та 2, про що складається акт приймання-передачі у двох примірниках; комісія завершує свою діяльність після отримання від державних реєстраторів звіту про завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру невключених суб`єктів.

25.03.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру» №1155-VII, відповідно до якого виключила пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання». Наказ №575/5 від 12.04.2012 «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відповідно до Закону №1155-VII втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №935/5 від 16.06.2014.

У цій справі позиції сторін зводяться до такого:

1) позивача - ОСОБА_1 11.07.2003 була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа Бродівською районною державною адміністрацією Львівської області та 13.10.2003 взята на облік в ДПІ у Бродівському районі Львівської області. З часу реєстрації її як суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, підприємницькою діяльністю не займалася, доходу не отримувала. Звітність як фізична особа в податкову інспекцію подавала з відмітками, що підприємницька діяльність не проводиться. Перереєстрацію як ФОП (статус, запроваджений новими редакціями Цивільного та Господарського кодексів України, відмінний від статусу СПД- ФО ) не проходила ані самостійно (за її заявою), ані шляхом включення в ЄДР в процесі інвентаризації, яку проводили уповноважені державою спеціальні органи, що діяли на тимчасовій основі. Оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про неї як фізичну особу - підприємця, ця обставина однозначно свідчить про відсутність правових підстав вважати її такою, що має статус підприємця. А відтак вона не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як ФОП з 01.01.2017. ОСОБА_1 тривалий час (станом на 01.01.2017 і по цей час) перебуває в безперервних трудових відносинах за договором трудового найму, єдиний соціальний внесок за цей період з її заробітку утримав та сплатив роботодавець.

2) відповідача - ОСОБА_1 з 13.10.2003 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Бродівський район) як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа. З набранням 01.01.2017 чинності Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в ОСОБА_1 як підприємця виник обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок. Оскільки ОСОБА_1 самостійно не нараховувала та не сплачувала ЄСВ, ГУ ДФС у Львівській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів правомірно сформувало вимоги про сплату недоїмки.

Оцінюючи такі аргументи сторін суд керується таким міркуваннями:

Відповідно до пункту 4) частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Отже, для нарахування та сплати єдиного внеску відповідно до пункту 4) частини першої статті 4 Закону №2464-VI обов`язковим є наявність в особи статусу фізичної особи - підприємця. Державна реєстрація згідно статті 4 Закону №755-IV базується, зокрема, на принципі обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

Відомості щодо ОСОБА_1 як фізичну особу - підприємця відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач цю обставину визнає та пояснює тим, що ОСОБА_1 не подала відповідну заяву до державного реєстратора про її включення до ЄДР як фізичну особу - підприємця.

Відповідно до положень статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Оскільки єдиним належним та допустимим доказом наявності в фізичної особи статусу підприємця є відповідні відомості з ЄДР (частина четверта статті 9 Закону № 755-IV), то відсутність таких відомостей про ОСОБА_1 в ЄДР однозначно підтверджує, що вона не має статусу фізичної особи - підприємця.

За таких обставин ОСОБА_1 з 01.01.2017 не набула статусу платника єдиного внеску (як фізична особа - підприємець), а тому нарахування їй контролюючим органом недоїмки за 2017, 2018 роки, та 2 квартали 2019 року шляхом виставлення оскаржених вимог не ґрунтується на законі.

Щодо посилання відповідача на те, що згідно з базою даних АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ДПІ у Бродівському районі з 13.10.2003 як основний платник податків - фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності та не знятий з обліку, суд зазначає таке:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа 11.07.2003, до набрання чинності Законом №755-IV (01.07.2004). Статус суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та фізичної особи - підприємця є різними. Поняття «фізична особа - підприємець» запроваджене після набрання чинності новими Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України з 01.01.2004, а порядок реєстрації підприємців та перереєстрації раніше зареєстрованих як СПД-ФО осіб в ФОП визначав Закон №755-IV. Перехідними положеннями Закону №755-IV визначалося, що особа, зареєстрована як СПД-ФО, повинна подати державному реєстратору реєстраційну картку для внесення до ЄДР відомостей про неї як про ФОП.

Станом на 2010 рік проблема СПД-ФО, зареєстрованих до 01.07.2004, котрі не звернулися до державного реєстратора щодо внесення відомостей в ЄДР, залишалася актуальною. Тому законодавець для вирішення цієї проблеми прийняв Закон №2390-VI, відповідно до якого передбачив:

- кінцеві строки подання усіма зареєстрованими до 1 липня 2004 року підприємцями реєстраційних карток для включення відомостей про них до ЄДР;

- визначив обов`язок спеціально уповноважених органів з питань державної реєстрації підготувати аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 8);

- порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій;

- робота цих комісій (за участі представників ПФУ та податкової інспекції, тепер - ДФС) полягала в опрацюванні та звірці інформації про всіх суб`єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих до 01.07.2004 та не внесених в ЄДР, та скеруванні узагальненої інформації державному реєстратору - для включення до ЄДР відомостей про таких суб`єктів господарювання (в тому числі СПД-ФО).

Отже, впродовж строку дії Закону №2390-VI держава в особі уповноважених нею органів повинна була опрацювати (провести інвентаризацію та звірку) інформацію всіх реєстраційних та контролюючих органів про суб`єктів господарювання, зареєстрованих до 01.07.2004 та не внесених в ЄДР, а також самостійно (без подання таким суб`єктом господарювання реєстраційної картки) внести відомості про цих суб`єктів до ЄДР.

Закон №2390-VI втратив чинність 25.04.2014, а отже - з цієї дати завершено процес інвентаризації державою та внесення нею в ЄДР відомостей про суб`єктів господарювання, котрі зареєстровані до 01.07.2004 та самостійно (шляхом подання реєстраційної картки) не ініціюють їх перереєстрацію в ЄДР. Отже:

- ОСОБА_1 не виявила бажання (шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки) бути включеною до ЄДР (почав функціонувати з 01.07.2004) як фізична особа - підприємець (ФОП);

- уповноважені державою органи (в тому числі місцева, обласна ДПС) під час проведення впродовж 2011-2014 рр. (період, коли ці органи мали відповідне завдання та повноваження) інвентаризації суб`єктів господарювання, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких не включені до ЄДР, не знайшли підстав для включення відомостей про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця до ЄДР.

За таких обставин перебування ОСОБА_1 на обліку в контролюючому органі як підприємця не ґрунтується на законі, оскільки відсутні належні та допустимі докази наявності в неї цього статусу.

Підсумовуючи свої висновки суд дійшов переконання, що оскаржені вимоги №Ф-1294-58У від 07.11.2018, від 13.02.2019, від 10.05.2019, від 12.08.2019 про сплату ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску є незаконними та необґрунтованими, ці рішення відповідачем прийнято нерозсудливо та помилково. З огляду на те, що ці вимоги не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, такі слід скасувати як протиправні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого:

представник позивачки просить стягнути сплачений позивачкою судовий збір та витрати на правову допомогу та юридичні послуги, які були сплачені адвокатському об`єднанню «Кей Ес Партнерс» в загальному розмірі 10000 грн. Відповідач вважає, що сума витрат на правничу допомогу є надмірною та документально не підтвердженою.

Щодо витрат на сплату судового збору, то кошти в сумі 768,40 грн., сплачені в якості судового збору за вимоги майнового характеру (оскарження вимог про сплату ЄСВ, за ставкою 1% від суми недоїмки, але не менше 768,40 грн.) підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Щодо витрат в сумі 768,40 грн., сплачених за вимогу немайнового характеру, то це питання вирішене ухвалою суду від 02.12.2019, якою залишено ці вимоги без розгляду (а.с.171-172).

Оцінюючи клопотання позивачки про відшкодування судових витрат в сумі 10000 грн., пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить із такого:

приписами частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Надані суду письмові докази (договір про надання правової допомоги та юридичних послуг від 10.06.2019 та додаток № 1 до цього договору, рахунок №1 від 11.09.2019, квитанція №0.0.1460903783.1 від 11.09.2019 на суму 10000 грн., меморіальний ордер №@2PL389427 від 11.09.2019 на суму 10000 грн., звіт про виконання договору про надання правової допомоги станом на 19.12.2019, акт надання послуг відповідно до договору про надання правової допомоги станом на 19.12.2019 (а.с. 94-98, 191-192) підтверджують факт понесення позивачкою витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд не має зауважень до процесуальної поведінки представників позивачки у засіданнях, а також вважає, що подані суду позовні матеріали відповідають ознакам якісно підготовлених документів. Суд також враховує, що представники позивачки взяли участь у чотирьох судових засіданнях. Водночас суд пам`ятає, що представник позивача на стадії завершення підготовчого провадження відкликав частину первісно заявлених позовних вимог (про зняття позивачки з обліку як платника ЄСВ), тому питання доцільності підготовки позову та матеріалів на обґрунтування таких вимог для подання в суд залишається неочевидною.

За таких обставин суд, керуючись критерієм пропорційності, обирає за зразок для порівняння та оцінки понесених позивачкою витрат дві величини: 1) суму судового збору, сплаченого позивачкою за розгляд цієї справи судом, що підлягає відшкодуванню відповідачем (768,40 грн.); 2) загальну суму ЄСВ, донараховану контролюючим органом та відображену в оскаржених вимогах наростаючим підсумком (23785,08 грн., а.с.125-126). Суд вважає справедливим відшкодуванням та присуджує ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2305,20 грн. (768,40*3), - суму, що втричі більша від суми судового збору, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, а також становить приблизно 10% від суми протиправно донарахованого відповідачем ЄСВ.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Львівській області: - від 07.11.2018 №Ф-1294-58У зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 15819 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 54 коп.; - від 13.02.2019 №Ф-1294-58У зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 2457 (дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 18 коп.; - від 10.05.2019 №Ф-1294-58У зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 2457 (дві тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 18 коп.; - від 12.08.2019 №Ф-1294-58 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 23785 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять) гривень 08 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ідентифікаційний код 39462700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. судового збору та 2305 (дві тисячі триста п`ять) гривень витрат на правничу допомогу.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.