Рішення № 86692237, 23.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року № 320/5725/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Савенкова Є.О.,

представника позивача Григоренка А.О.

відповідача не прибув

представник третьої особи не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області

третя особа: Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області

про визнання протиправними дій Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області, у якому просить суд:

- визнати дії державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Ворончук Валерії Валеріївни з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 59241703 від 11.06.2019 р. протиправними.

- скасувати постанову державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Ворончук Валерії Валеріївни про закінчення виконавчого провадження 59241703 від 11.06.2019 р. та продовжити примусове виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 р. у справі № 810/3845/18 та виконавчого листа до повного виконання.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження прийнята відповідачем протиправно, оскільки Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області не виконала в повному обсязі рішення суду, зокрема боржником не надано дозвіл на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки.

Позивач вважає свої права порушеними, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню лише після фактичного виконання рішення суду в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, підставою для закінчення якого, були надані Сухолуцькою сільською радою документи про фактичне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 р. у справі № 810/3845/18 відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач вважає, що позов є необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволенню.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 26.11.2019.

26.11.2019 у судове засідання прибув представник позивача та представник відповідача.

Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання не з`явилася, явку свого представника не забезпечила.

У судовому засіданні протокольною ухвалою було вирішено оголосити перерву у зв`язку із наданням часу представнику позивача часу для ознайомлення з поясненнями наданими відповідачем до 10.12.2019.

10.12.2019 у судове засідання прибув представник позивача та представник відповідача.

Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання не з`явилася, явку свого представника не забезпечила.

У судовому засіданні протокольною ухвалою було вирішено оголосити перерву у звязку із неможливістю закінчити розгляд справи до 23.12.2019.

23.12.2019 у судове засідання прибув представник позивача, представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання не з`явився.

Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання не з`явилася, явку свого представника не забезпечила.

23.12.2019 в адміністративній справі проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин,

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта номер серії НОМЕР_1 , виданий Камянець - Подільським РВ УМВС України в Хмельницькій області 04.03.1998 (а.с. 77).

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №810/3845/18 зобов"язано Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області на черговій сесії, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про виділення та передачу у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орінєнтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", зазначена на графічних матеріалах та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки (а.с.55-62).

На виконання вказаного судового рішення стягувачу за його заявою було видано виконавчий лист №810/3845/18 від 17.10.2018 (а.с.63).

Постановою державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ворончук В.В. від 30.05.2018 відкрито виконавче провадження №59241703 з виконання виконавчого листа №810/3845/18 від 17.10.2018, виданого Київським окружним адміністративним судом про «зобов`язання Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області на черговій сесії, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про виділення та передачу у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієннтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", зазначена на графічних матеріалах та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки» (а.с.49).

Листом від 02.10.2018 №02-06/486 голова Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області повідомив позивача про повторний розгляд на черговій сесії 11.10.2018 клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в приватну власність і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", та вказав, що рішення щодо надання відповідного дозволу не прийнято, оскільки дана земельна ділянка не вільна (а.с. 109).

Розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки на сесії Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області підтверджується протоколом пленарного засідання сесії сільської ради 11.10.2018 (а.с.120-125).

Постановою державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ворончук В.В. від 11.06.2019 закінчено виконавче провадження ВП №59241703 з виконання виконавчого листа №810/3845/18 від 17.10.2018, виданого Київським окружним адміністративним судом про «зобов"язати Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області на черговій сесії, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про виділення та передачу у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орінєнтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", зазначена на графічних матеріалах та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки» (а.с.51).

26.06.2019 представник позивача подав скаргу на дії державного виконавця до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області, у якій вказав, що державний виконавець не пересвідчившись у фактичному виконанні рішення суду вирішив питання про закінчення виконавчого провадження, а саме Сухолуцькою сільською радою не виконано вимогу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7) ОСОБА_1 , та просить скасувавати постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.53-54).

Постановою від 04.07.2019 про перевірку виконавчого провадження №59241703 у діях державного виконавця не виявлено підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними та задоволення скарги представника стягувача (а.с. 66-67).

03.09.2019 представник стягувача Григоренко А.О. подав до Управління державної виконавчої служби ГТУ у Київській області скаргу на дії державного виконавця Ворончук В.В., у якій просив скасувати спірну постанову державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2019 №59241703 та продовжити примусове виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №810/3845/18 та виконавчого листа, виданого на його виконання, до повного виконання (а.с.68-70).

У відповіді Управління державної виконавчої служби ГТУ у Київській області оформленою листом від 09.10.2019 №2234425/02.2 встановлено, що за результатами перевірки дій державного виконавця не виявлено підстав для визнання його дій неправомірними та задоволення скарги представника стягувача (а.с. 73-74).

Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження №59241703 від 11.06.2019 необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод виконання судових рішень розглядається як стадія судового провадження, право доступу до суду, що гарантується цією статтею, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи.

Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до пункту 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно ч. 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

В силу ч.1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

VI. Оцінка суду

Спірні правовідносини, в межах даної справи, регулюються Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Отже, частина перша статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює вичерпний перелік підстав за яких виконавче провадження підлягає закінченню, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом рішення суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі №810/3845/18 судом встановлено зобов`язати Сухолуцьку сільську раду Вишгородського району Київської області на черговій сесії, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про виділення та передачу у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування) орієнтовною площею 0,15 га, і знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7)", зазначена на графічних матеріалах та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки.

На виконання вказаного судового рішення стягувачу за його заявою було видано виконавчий лист №810/3845/18 від 17.10.2018, у якому встановлені вищевикладені вимоги щодо зобов`язання вчинити певні дії Сухолуцьку сільську раду.

Разом з тим, Сухолуцька сільська рада своїм листом повідомила державного виконавця, що на пленарному засіданні 33 сесії сільської ради 11.10.2018 VII скликання розглянули клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що свідчить про те, Сухолуцька сільська рада повторно розглянула на черговій сесії заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №810/3845/18 боржником в повному обсязі не виконане, а саме у частині ненадання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Сухолуччя, масив "Язвинки (ділянка № 7).

Також, відсутність фактичного виконання у повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим листом підтверджується наданою до суду копією матеріалів виконавчого провадження, у якій, після винесення постанови про відкриття провадження жодної інформації, листів, повідомлень тощо до виконавчої служби від боржника з доказами на підтвердження виконання повного рішення суду не надходило, а відтак з яких саме міркувань виходив державний виконавець при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження, при цьому з посиланням саме на п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» є незрозумілим.

В частині першій статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно з частиною третьою цієї статті, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається судом із матеріалів справи державним виконавцем не було проведено перевірки виконання судового рішення, не було вжито всіх можливих заходів для повного виконання рішення згідно приписів статті 63 Закону «Про виконавче провадження», та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, суд зазначає, що у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (офіційний переклад, затверджений Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 29. 06.2004 р., Справа «Жовнер проти України», від 29.06.2004 р., Справа «Півень проти України») свідчить про те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка дотримується принципу верховенства права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

У пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, №40450/04, §§ 45, 51) Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін, таким чином, ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, тоді як заборгованість за судовим рішенням становить майно (possession) для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції. З посиланням на численні попередні рішення проти України ЄСПЛ вкотре зазначив: «саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції... Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади...» (§54).

У справі «Афанасьев проти України» (Afanasyev v. Ukraine, № 38722/02, рішення від 5 квітня 2005 року) ЄСПЛ наголосив, що «стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав тa свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі» (§75). У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine? №40450/04) ЄСПЛ уточнив: «Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції залежить від характеру поданої заявником скарги; «ефективність» «засобу юридичного захисту» у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас, засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог же забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством» (§64).

Відповідно до частин 1, 2 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що під час розгляду справи не було встановлено доказів, які б підтверджували фактичне виконання рішення, яке набрало законної сили, та стосовно якого розпочато виконавче провадження, суд приходить до висновку про передчасність прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій державного виконавця протиправними, та скасування вищезазначеної постанови підлягають задоволенню, оскільки позивач довів правомірність позовних вимог, а відповідач, який заперечує проти позову, не довів, що постанова про закриття виконавчого провадження від 11.06.2018 №59241703, не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

Частиною 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З аналізу даної норми слідує, що підставою для відновлення виконавчого провадження є визнання незаконною або скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відтак правовим наслідком скасування постанови або визнання її незаконною є відновлення виконавчого провадження.

За встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що належним та достатнім захистом прав позивача в спірних правовідносинах є визнання дій державного Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Ворончук Валерії Валеріївни з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 59241703 від 11.06.2019 протиправними, та скасування вищевказаної постанови.

VIII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження Позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, та прийнятого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІІ. Розподіл судових витрат

Частиною 1 статті 139 Кодексу України адміністративного судочинства передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 768, 40 грн., що підтверджується квитанцією від 16.10.2019 №35131 (а.с.4).

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2.Визнати дії державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ворончук Валерії Валеріївни з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 59241703 від 11.06.2019 р. протиправними;

3.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ворончук Валерії Валеріївни про закінчення виконавчого провадження 59241703 від 11.06.2019 р.

4.В решті позовних вимог відмовити.

5.Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34961544, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн., сорок коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 28 грудня 2019 р.