Рішення № 86692173, 27.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року м. Київ справа № 320/4905/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-450692-54 від 19 листопада 2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вимога є протиправною, оскільки позивач є адвокатом та найманим працівником, за нього єдиний внесок сплачує роботодавець, з яким він перебуває у трудових відносинах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

18 жовтня 2019 р. представником відповідача до суду надано заяву про залишення адміністративного позову без розгляду. Вказана заява обґрунтована тим, що з наявних доказів вбачається, що позивач фактично міг та повинен був дізнатися про порушення своїх прав в лютому 2019 р. (повернувся лист за закінченим терміном зберігання в силу чинного податкового законодавства вважається належним чином врученим листом), а позовна заява подана лише 10 вересня 2019 р. Тому представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

18 жовтня 2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивач з 26 липня 2012 р. є адвокатом та працює в Адвокатському об`єднані «Кодекс-Груп», а з 3 грудня 2014 р. перебуває на обліку як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Стверджує, що відповідно до реєстру страхувальників позивач перебуває на обліку платника єдиного внеску з 3 грудня 2017 р. Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснено наступні нарахування по ЄСВ: за 2017 р. – 704 грн. 00 коп. х 12 місяців = 8 448 грн. 00 коп.; за І квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 квітня 2018 р.) – 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за ІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) – 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) – 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп. У зв`язку з наявністю боргу у позивача з єдиного внеску відповідачем на підставі ст. 25 Закону виставлено та направлено вимогу № Ф-4506992-54 від 19 листопада 2018 р. про сплату боргу в сумі 15 819 грн. 54 коп.

15 листопада 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що Адвокатським об`єднанням «Кодекс-груп» та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» де працює позивач, вказаними установами сплачується за позивача ЄСВ. Вважає, що податковий орган не повинен застосовувати до позивача подвійне оподаткування зі сплати ЄСВ.

Крім того, у відповіді на відзив представник позивача щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду зазначив, що у відповідності до роз`яснення Державної фіскальної служби України (лист від 19 лютого 2016 р. № 3722/6/99-99-10-03-01-15) зазначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржувати в суді рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Дослідивши заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду та заперечення проти заяви, які подані представником позивача, суд зазначає, що ці обставини було враховано судом при відкритті провадження у справі. Суд зазначає, що про оскаржувану вимогу позивач дізнався лише 19 липня 2019 р. в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 59481381, яке відкрите Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області для стягнення боргу по оскаржуваній вимозі відповідача № Ф-450692-54 від 19 листопада 2018 р., здійснював процедуру адміністративного оскарження спірної вимоги, а після отримання відповіді про залишення скарги без розгляду у визначений строк 4 вересня 2019 р. подав позов до суду. Твердження відповідача про те, що повернення конверта з вимогою означає фактичне ознайомлення позивача з цим документом не відповідає дійсності, а тому заява представника відповідача не підлягає задоволенню.

Крім того, у цьому відзиві представником заявлено також клопотання про заміну відповідача по справі на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 р. замінено відповідача у цій справі – Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника – Головне управління ДПС у Київській області.

22 листопада 2019 р. до суду від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов. Зазначає, що позивач не надав доказів, які б свідчили про припинення адвокатської діяльності, а тому, на переконання відповідача позивач є платником єдиного внеску в розумінні Закону №2464-VI.

22 листопада 2019 р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

22 листопада 2019 р. до суду учасники справи не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2947/10 від 26 липня 2012 р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Єдиного реєстру адвокатів України позивач з 19 грудня 2014 р. є керівником Адвокатського об`єднання «Кодекс-Груп». Крім того, позивач також працює за сумісництвом у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» на посаді юрисконсульта.

Судом встановлено, що у період з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2018 р. позивач отримував дохід від Адвокатського об`єднання «Кодекс-Груп» та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», що підтверджується наданими позивачем довідками №1812 та № 1811.

29 листопада 2018 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-450692-54 на загальну суму 15 819 грн. 54 коп. за період 2017 р. – III квартал 2018 р.

Згідно з листом Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області позивача повідомлено, що постановою Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 5 липня 2019 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 59481381 сума заборгованості позивача становить 15 819 грн. 54 коп.

25 липня 2019 р. позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-450692-54 від 29 листопада 2018 р.

27 серпня 2019 р. позивач отримав рішення Державної фіскальної служби України № 41171/6/99-99-11-05-02-25 про залишення скарги без розгляду.

У зв`язку з тим, що позивач не погоджується з винесеною вимогою, він звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі – ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з вимогами п. 12 ст. 1 Закону № 2464-VІ основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Відповідно до вимог п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Як убачається з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 8 липня 2010 р. № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Як убачається з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як убачається з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Суд зазначає, що системний аналіз пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України та статей 4, 7 Закону № 2464 свідчить, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Законом № 2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. Із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Крім того, суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з вимогами ст. 13 вказаного вище Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вже зазначалося судом та підтверджується матеріалами справи, позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2947/10 від 26 липня 2012 р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Єдиного реєстру адвокатів України позивач з 19 грудня 2014 р. є керівником Адвокатського об`єднання «Кодекс-Груп».

Судом встановлено, що позивач також працює за сумісництвом у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» на посаді юрисконсульта.

У визначений податковим органом період, коли за позивачем утворилася заборгованість зі сплати ЄСВ 2017-2018 рр., тобто з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2018 р. позивач був найманим працівником і отримував дохід від Адвокатського об`єднання «Кодекс-Груп» та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», що підтверджується наданими позивачем довідками № 1812 та № 1811.

У скарзі до ГУ ДФС В Київській області позивачем зверталася увага на те, що він є найманим працівником Адвокатського об`єднання «Кодекс-Груп», де одержує заробітну плату, з якої утримуються всі види податків, передбачені законодавством, про що в ДФС є необхідна інформація.

Суд бере до уваги, що податковим органом не перевірено зазначену інформацію позивача, не встановлено факту отримання позивачем доходів від роботи за наймом у вказаних ним роботодавців. Будь-які відомості та докази щодо цього у справі відсутні.

Разом з тим, позивач документально підтвердив, що працює в Адвокатському об`єднані «Кодекс-Груп»., отже в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Отже, як встановлено судом, відповідачем не встановлено, чи був позивач найманим працівником і за нього сплачувався ЄСВ роботодавцем. Разом з тим, необхідна інформація у відповідача була і така інформація підлягала перевірці перед винесенням спірної податкової вимоги.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не доведено вказаних вище обставин, беручи до уваги, що позивач працює в Адвокатському об`єднані «Кодекс-Груп» і працює за сумісництвом у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» на посаді юрисконсульта, доходів від незалежної професійної діяльності не отримував, тому визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДФС у Київській області № Ф-450692-54 від 29 листопада 2018 р. сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819 грн. 54 коп. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 820/6324/17. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-450692-54від 29 листопада 2018 р. в сумі 15 819 грн. 54 коп., отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесена відповідачем вимога є протиправною. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 4 вересня 2019 р. № NПН8052051 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області від 29 листопада 2018 р. № Ф-450692-54 на суму 15 819 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 54 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 27 грудня 2019 року.