Рішення № 86691928, 11.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року 320/5446/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.04.2019 №UA125000/2019/000298/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник в декларації митної вартості від 03.04.2019 №UA125220/2019/704384, до якої додано усі необхідні документи для підтвердження ціни. Втім, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), в результаті чого протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний) від 05.04.2019 №UA125000/2019/000298/2.

Позивачем також вказано на недотримання відповідачем порядку черговості застосування методів визначення митної вартості та на необґрунтованість неврахування відповідачем висновку експерта від 04.04.2019 №Ц-291, як такої, що містить інформацію щодо товарів, які є комерційно не співставними. На думку позивача, у разі наявності у відповідача експертного висновку, останній може скористатися своїм правом щодо звернення до іншого суб`єкта оціночної діяльності з письмовим запитом на рецензування таких висновків, втім відповідач таким правом не скористався.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено відсутність усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також містять розбіжності. Крім того, у строк, встановлений нормами Митного кодексу України, позивачем надано додаткові документи не в повному обсязі, зокрема, не надано платіжних доручень на оплату транспортних послуг, а також виписки з бухгалтерської документації. В частині висновку експерта від 04.04.2019 №Ц-291 відповідачем вказується на наявність у ньому посилань на інформацію в мережі "Інтернет" щодо інших товарів. Також відповідачем зазначено про безпідставність тверджень позивача щодо відсутності консультації, оскільки факт проведення консультації відображено у графі 33 оскаржуваного рішення, а застосовуючи резервний метод, відповідач користувався ціновою базою ЄАІС ДФС, що використовувалася при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код ЄДРПОУ 40720198) є юридичною особою, яка зареєстрована 05.08.2016, номер запису 10671020000024685 за адресою: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності ТОВ "Сільпо-Фуд" за КВЕД згідно вказаного витягу є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (код 10.71); виробництво готової їжі та страв (код 10.85); виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань (код 10.89); дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (код 11.01); виробництво виноградних вин (код 11.02); виробництво паперової маси (код 17.11); друкування іншої продукції (код 18.12); виробництво магнітних і оптичних носіїв даних (код 26.80); інші будівельно-монтажні роботи (код 43.29); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код 45.20); діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 46.17); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код 46.19); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код 46.21); оптова торгівля напоями (код 46.34); оптова торгівля тютюновими виробами (код 46.35); надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у. (код 77.39); інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (код 78.30); інші види діяльності із прибирання (код 81.29); фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність (код 82.19); надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у. (код 82.99); інша діяльність у сфері охорони здоров`я (код 86.90); ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування (код 95.11); надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у. (код 96.09); неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) (код 47.11); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код 47.19); роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (код 47.24); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (код 47.25); роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (код 47.26); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код 47.99); вантажний автомобільний транспорт (код 49.41); складське господарство (код 52.10); Допоміжне обслуговування наземного транспорту (код 52.21); транспортне оброблення вантажів (код 52.24); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код 52.29; інша поштова та кур`єрська діяльність (код 53.20); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код 56.10); обслуговування напоями (код 56.30); інша діяльність у сфері електрозв`язку (код 61.90); комп`ютерне програмування (код 62.01); консультування з питань інформатизації (код 62.02); оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність (код 63.11); надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (код 63.99); інші види грошового посередництва (код 64.19); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20); діяльність у сфері права (код 69.10); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту (код 69.20); консультування з питань оподаткування (код 69.20); технічні випробування та дослідження (код 71.20); дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (код 72.19); рекламні агентства (код 73.11); дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (код 73.20); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код 77.11); ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування (код 33.19); будівництво житлових і нежитлових будівель (код 41.20).

17.11.2016 між ТОВ "Сільпо-Фуд" (Покупець) та "GRUPA INCO S.A", Польща (Постачальник) укладено контракт поставки товарів №1474 (далі - контракт).

Відповідно до п. 1.1 даного контракту, на умовах, визначених цим Контрактом, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця продукцію в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених Постачальником інвойсах, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений Товар.

Згідно п.2.1 контракту місце поставки відповідно до Інкотермс 2010: FCA Lubna, Poland.

Згідно п.2.3.1 контракту оплата буде здійснюватися впродовж 100 календарних днів з моменту виставлення Постачальником Інвойсу (проформи Інвойс), який виставляється не раніше ніж за 7 календарних днів до дати поставки.

Пунктом 2.4.1 контракту зазначено, що строк поставки становить протягом 1 (одного) місяця з моменту погодження Сторонами замовлення Покупця. Якщо покупцем була здійснена передоплата, то строк поставки товару не може перевищувати 80 (вісімдесяти) календарних днів з моменту здійснення передоплати.

Згідно п.4.1 контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару.

Пунктом 4.2 контракту визначено, що ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадочної упаковки, вартість робіт, пов`язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.

Відповідно до п.4.3 контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов`язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.

Пунктом 5.2 контракту визначено, що поставкою товару вважається передача товару покупцю чи транспортному агенту покупця в місці поставки. Датою поставки товару є дата здійснення відмітки на транспортному документі про передачу товару.

Згідно п.6.1 контракту приймання-передача товару проводиться відповідно до товарно-супровідних документів.

Відповідно до пункту 11.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за контрактом.

03.04.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA125220/2019/704384, в якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: засоби для миття посуду, засоби для прання у вигляді рідини, розфасовані для роздрібненої торгівлі у пластикові пляшки (не в аерозольній упаковці), без вмісту абразивних речовин, із вмістом та без вмісту мила: -арт.711917, засіб для миття посуду Грейпфрут 500 мл - 1200 шт.; -арт.711918, засіб для миття посуду Зелене Яблуко 500 мл - 1940 шт.; -арт.590213, бальзам для миття посуду Алое 1000 мл - 4248 шт.; -арт.590214, засіб для миття посуду Лимон 1000 мл - 1620 шт.; -арт.536251, засіб для миття посуду М`ята 500 мл - 7404 шт.; -арт.536292, гель для прання кольорових і темних тканин COLOR and BLACK 1,5 л - 1740 шт.; -арт.536297, гель для прання дитячого одягу BABY CARE 1,5 л - 1020 шт.; -арт.536289, гель для прання делікатних тканин SENSITIVE 1,5 л - 510 шт. Торговельна марка: Ludwik. Виробник GRUPA INCO S.A. Країна виробництва: PL.

Відповідно до графи 44 МД №UA125220/2019/704384 від 03.04.2019 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано: сертифікат відповідності №UA.1О207.113-18 від 09.08.2018 (m0002); пакувальний лист №GSEX/19/062 від 01.04.2019 (0271); інвойс №GSEX/19/062 від 01.04.2019 (0380); автотранспортну накладну (СМR) №726905 від 01.04.2019 (0730); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AN 0031102 від 01.04.2019 (0954); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №420 від 03.04.2019 (3004); страховий поліс №12904 від 03.04.2019 (3530); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару від 17.11.2016 №1474 (m4104); додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.09.2017 (m4103); генеральний договір добровільного страхування від 12.12.2018 №101043703 (m4200); додаткову угоду до генерального договору добровільного страхування №1 від 01.01.2019 (m4203); договір на перевезення №ЛОГ-031 від 05.01.2017 (m4301); декларацію про відповідність №UA.038D-00090-18 від 09.08.2018 (m9000); заяву виробника б/н від 01.04.2019 (9000); копію митної декларації країни відправлення №19РL301010Е0273715 від 01.04.2019 (9610);

03.04.2019 позивачу від відповідача надійшло електронне повідомлення, згідно якого під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, згідно інвойсу на поставку умови поставки FCA-Gora Kalwaria, PL, тоді як в договорі на поставку в п. 2.1 зазначені умови поставки FCA Lubna, PL. До митного оформлення надано рахунок від 03.04.2019 №420 де вказано замовлення від 03.04.2019 №1474-25, до митного оформлення вищевказаний документ не надано. Оскільки з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, позивача повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка, акт, договір між перевізниками); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - виписку з бухгалтерської документації.

Листом від 04.04.2019 вих. №553 позивачем надано відповідачу такі документи: прайс-лист виробника товару №14/09 від 01.01.2019; комерційну пропозицію б/н від 01.04.2019; експертний висновок №Ц-291 від 04.04.2019; заявку на перевезення №7512 від 26.03.2019. Інші документи не надано у зв`язку з їх відсутністю.

Втім, відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 05.04.2019 №UA125000/2019/000298/2, згідно якого вартість задекларованого товару визначено митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Як вбачається із відомостей, викладених у рішенні про коригування митної вартості від 05.04.2019 №UA125000/2019/000298/2, митна вартість імпортованого товару визначена митним органом за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях товарів, подібних за якісними характеристиками.

Так, джерелом інформації, яким користувався митний орган при винесенні оскаржуваного рішення, виступила митна декларація від 12.02.2019 №UA209140/2019/111364, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 1,20 USD/кг, що згідно курсу НБУ на момент винесення рішення становило 1,07 EUR/кг.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2-а) не використовувався у зв`язку з відсутністю цінової інформації про ідентичні товари. Метод 2-6 не використаний у зв`язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари. Методи 2в та 2г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Неможливість визначення митної вартості оцінюваних товарів за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, митний орган обґрунтовує тим, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

- згідно інвойсу на поставку умови поставки FCA-Gora Kalwaria, PL, тоді як в договорі на поставку в п. 2.1 зазначені умови поставки FCA Lubna, PL;

- до митного оформлення надано рахунок від 03.04.2019 №420 де вказано замовлення від 03.04.2019 №1474-25, до митного оформлення вищевказаний документ не надано.

Щодо поданих позивачем додаткових документів митним органом зроблено висновок, що їх надано не в повному обсязі та вони не спростовують вимогу органу доходів і зборів щодо їх запиту. Зокрема, митним органом зазначено, що в експертному висновку №Ц-291 експертом в методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі інтернет, пропозиції з якого відображають цінову інформацію з країни виробництва Китай, проте експертом вищевказану інформацію, а саме інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Також, декларантом до митного оформлення надано заявку на перевезення імпортованого товару від 26.03.2019 №7512, проте фактура на оплату перевезення складена на підставі замовлення №1474-25, а до митного оформлення вищевказаний документ не надано. Крім того, декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації.

Отже, митним органом зроблено висновок щодо відсутності у поданих декларантом документах належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові митної вартості, а відповідно щодо неможливості підтвердження заявленої митної вартості товарів.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому п. 8 ст. 55 МК України, декларантом, з урахуванням коригувань, подано нову митну декларацію №UA125220/2019/704495 від 05.04.2019, за результатами чого митним органом прийнято рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно частини другої статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Так, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей та не підтвердження всіх числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Суд не погоджується з позицією митного органу про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, з огляду на таке.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, який імпортується, крім твердження про те, що надані декларантом, документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Матеріали справи свідчать, що на виконання повідомлення від митниці декларанту позивачем надано відповідачу наступні документи та пояснення: прайс-лист виробника товару №14/09 від 01.01.2019; комерційну пропозицію б/н від 01.04.2019; експертний висновок №Ц-291 від 04.04.2019; заявку на перевезення №7512 від 26.03.2019.

Отже, декларантом на повідомлення митного органу надано вичерпний перелік документів, а тому суд не погоджується з посиланням відповідача на неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом в повному обсязі запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судом враховано, що у рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №820/7133/15.

Суд також звертає увагу, що спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У свою чергу, судом встановлено, що відповідачем не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд також зазначає, що відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 01.10.2013 по справі 21-354а13 "про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів". У зв`язку з чим, на час розгляду документів митницею не доведено обґрунтований сумнів у тому, що сплачені гроші за наданими платіжними документами не стосуються оцінюваного товару.

Щодо посилань відповідача на наявність розбіжностей умов поставки та зауважень митного органу до транспортних документів, суд зазначає наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем разом з декларацією від 03.04.2019 №UA125220/2019/704384 до митного органу було надано зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів №1474 від 17.11.2016 та додаткову угоду №1 від 01.09.2017 до цього контракту, якою було внесено зміну до п. 2.1. контракту та передбачено поставку товарів на умовах як FCA-Gora Kalwaria, PL, так і FCA Lubna, PL.

Отже, посилання митного органу на розбіжності в умовах поставки є такими, що не відповідають дійсності.

З приводу зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що декларантом надано лише рахунок на перевезення від 03.04.2019 №420 де вказано замовлення від 03.04.2019 №1474-25, а до митного оформлення вищевказаний документ не надано, то суд вважає дані зауваження митного органу безпідставними, оскільки положеннями п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), до таких документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність» у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, враховуючи невиключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем разом з митною декларацією до митного оформлення було надано: міжнародну автомобільну накладну, рахунок-фактуру від виконавця наданих послуг, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, суд вважає, що цими документами повністю була підтверджена така складова митної вартості як витрати на транспортування.

Також, безпідставними є вимоги митного органу про надання заявок на перевезення, оскільки цей документ жодним чином не підтверджує витрати, які були понесені позивачем на транспортування вантажу, так як він є лише замовленням для перевезення. Не зважаючи на викладене, позивачем разом з додатковими документами було надано також і заявку на перевезення №7512 від 26.03.2019, однак її також не було прийнято митним органом з формальних підстав.

Такої ж думки щодо надання заявок дотримується і Київський окружний адміністративний суд у своїй постанові у справі №810/1788/16: "Більш того, як вже було зазначено судом для розрахунку транспортних послуг за перевезення вантажів, здійснюваних на підставі заявок на перевезення, до уваги слід брати вартість перевезення, яка вказана в заявках замовника, що прямо передбачено п. 5.1 договору, а позивачем під час митного оформлення було надано спеціально складені документи, а саме, довідки про транспортні послуги, що по суті є калькуляціями транспортних витрат, які містять всю необхідну інформацію для митного оформлення товарів, що відповідає положенням чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з питань митної справи, з огляду на це заперечення відповідача в цій частині є безпідставними".

Таким чином, висновок митного органу щодо розбіжностей в транспортних документах є передвчасним та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах.

Щодо наданого в якості додаткових документів експертного висновку від 04.04.2019 №Ц-291, суд зазначає таке.

Так, у спірному рішенні про коригування митної вартості товару митними органом зазначено про відсутність підстав прийняти поданий декларантом експертний висновок від 04.04.2019 №Ц-291, оскільки в ньому міститься інформація щодо товарів, які є комерційно не спів ставними.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 №2658-ІІІ, рецензування звіту про оцінку майна (ата оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оціни майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суддів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснити рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже, митний орган, маючи сумнів щодо змісту наданого позивачем висновку, мав право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати указаний висновок, та суди не застосували статтю 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Аналогічну позицію викладено у постанові Вищого адміністративного суду України від 03.09.2013 у справі №К/800/13605/13.

Отже, позивачем на підтвердження митної вартості товару надано митному органу висновок, підготовлений спеціалізованою експертною організацією про вартість товару.

Втім, зі спірного рішення вбачається, що митним органом не надано належної оцінки поданому експертному висновку та не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Твердження відповідача про те, що при складанні експертного висновку від 04.04.2019 №Ц-291 використовувались документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об`єктивних даних, зокрема, містяться розбіжності щодо інших товарів, які комерційно є не співставними, суд також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару, оскільки становлять лише суб`єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів, зокрема, недійсності даного експертного висновку.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Відтак, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (частина третя статті 57 МК України).

Частинами 4-8 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Стосовно посилань митного органу на невиконання вимог митного органу про надання додаткових документів, суд звертає увагу на таке.

Відповідачем, в порушення частини третьої статті 53 МК України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, що дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

В спірному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що з метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні, зокрема: (за наявності): каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка, акт, договір між перевізниками); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - виписку з бухгалтерської документації.

Судом встановлено, що позивачем надано митному органу прайс-лист виробника товару №14/09 від 01.01.2019; комерційну пропозицію б/н від 01.04.2019; експертний висновок №Ц-291 від 04.04.2019; заявку на перевезення №7512 від 26.03.2019.

Суд зауважує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів в повному обсязі, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа №826/25605/15).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIIІ передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність у Київської митниці ДФС підстав вважати надану позивачем інформацію необ`єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Щодо посилання відповідача в обґрунтування прийняття рішення про коригування митної вартості на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ, суд зазначає таке.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в ціновій базі даних Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16, 3.39 та 6.2 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VІ "Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила:

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів, відповідач не мав передбачених частиною третьою статті 53 МК України підстав на витребування додаткових документів, оскільки керувався виключно інформацією з цінової бази даних Міністерства доходів і зборів України.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Отже, слід зазначити, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС інформація про вантажну митну декларацію, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

При цьому суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

Беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов висновку про безпідставність зазначення Київською митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджено документально.

Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості, посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття; такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, втім, жодним чином не зазначено, які саме.

Так, суб`єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, спірне рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведено митницею у спірному рішенні та вимог, які висунуті позивачеві у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з`ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірне рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.08.2019 №5362913.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.04.2019 №UA125000/2019/000298/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код ЄДРПОУ 40720198) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.