Рішення № 86691895, 14.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 року м. Київ № 320/2505/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Черниш А.І.,

за участю представників сторін:

від позивача – Горецька М.В.,

від відповідача – Одягайло О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( далі по тексту – позивач) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту – відповідач, Київська митниця), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2019 №UA125000/2019/000163/2;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00044;

- зобов`язати Київську митницю ДФС здійснити митне оформлення легкового автомобіля, бувалого в користуванні, марки SKODA, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , країни походження Болгарія (BG) на підставі документів, поданих позивачем 07.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 07.02.2019 уповноваженою особою позивача, згідно Договору про надання послуг митного брокера від 09.01.2019 р. №ЕN-41 Товариством з обмеженою відповідальністю «Лео-Логістик Груп» було подано до Київської митниці ДФС документи для митного оформлення легкового автомобіля марки SKODA, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , країни походження Болгарія (BG).

Проте, Київською міською митницею ДФС було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00044 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000163/2 від 18.02.2019, та визначено митну вартість за резервним методом у розмірі 12908,28 BGN у зв`язку з відсутністю у наданих документах достовірних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Позивач зазначає, що подані ним до митного оформлення документи відповідають вимогам митного законодавства та є достатніми для підтвердження митної вартості автомобіля за ціною інвойсу, а будь-які обставини, визначені положеннями частини першої статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості за першим методом, відсутні. Позивач вважає, що у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної інформації про митну вартість товару, не доведено, що подані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, внаслідок чого були відсутні підстави як для витребування додаткових документів, так і для прийняття спірних рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Крім того, суд витребував у відповідача докази по справі та запропонував подати до суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що під час проведення перевірки наданих позивачем до митного оформлення документів було встановлено, що вони містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого автомобіля.

Так, зокрема відповідач вказав на те, що в копії експортної декларації 19BG001008AA013923, яка була надана шляхом досилки 07.02.2019 о 13:01, зазначений інвойс № 000170/20190123, однак до митного оформлення надано інвойс з іншим номером № 1000000170. При цьому, у строк, встановлений ч.З ст. 53, п.2 ч.2 ст. 255 МК України, декларантом надано додаткові документи, однак надані додаткові документи не у повному обсязі та містять додаткові розбіжності, а саме, додатково наданий рахунок № 000170 складений в місті – Бургас 23.01.2019, при цьому інші товаросупровідні документи (наприклад: протокол прийому-передачі) також сформовані 23.01.2019, але вже в зовсім іншому географічному місті - Несебр, що свідчить про невідповідність та необ`єктивність даних.

Відповідач також зазначив, що під час перевірки правильності визначеної позивачем митної вартості транспортного засобу було застосовано інформацію з офіційного довідника ринку Європи - каталогу Schwacke, обов`язок щодо виростання якого під час визначення митної вартості транспортного засобу встановлений наказом Державної митної служби України. Також відповідач зауважив, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 – митна декларація від 17.01.2019 № 206010/2019/401487 вартість товару згідно джерела інформації - 6600 євро.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов 09.07.2019 подав до суду відповідь на відзив де зазначив про те, що при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору, митним органом повинен враховуватись в першу чергу зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності та рахунок-фактура (інвойс) відповідно до ч.2 ст. 53 МК України. Зауважив, що ним для митного оформлення товару було надано зовнішньоекономічний договір (контракт) б/н від 28.01.2019.

Щодо твердження митного органу, що в копії експортної декларації 19BG001008AA013923 інвойс зазначений 000170/20190123, однак до митного оформлення надано інвойс з № 1000000170, позивач зазначив, що для митного оформлення було надано саме рахунок-фактуру (інвойс) від 23.01.2019 р. на суму 7 200,00 BGN. Водночас, в експортній декларації здійснюється посилання на рахунок (інвойс) на суму 3681, 30 EUR №000170 від 2019-01-23. Саме цей рахунок відповідає рахунку за номером 000170/20190123.

Рахунок № 000170/20190123 та рахунок №1000000170 виставлені за аналогічний товар, а саме: легковий автомобіль, марки Skoda, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , країни походження Болгарія (BG). Сума 7200,00 BGN (болгарський лев) є еквівалентною сумою 36811, 30 EUR станом на 23.01.2019.

Щодо посилання відповідача про те, що додатково наданий рахунок № 000170, складений у м. Бургас 23.01.2019, при цьому інші товаросупровідні документи (наприклад, прокол прийому-передачі) сформовані 23.01.2019, але в іншому географічному місті – Несебр, позивач спростовує їх тим, що в рахунку № 000170 в графі «Place» зазначено не місто, а область Бургас, оскільки м. Несебр знаходиться в області Бургас, два міста фактично співвідносяться як частина і ціле і по суті є одним і тим же.

01.08.2019 на адресу суду надійшли заперечення Київської митниці щодо позову ОСОБА_1 , де відповідач зазначив, що під час митного оформлення посадовими особами митного органу було встановлено розбіжності в документах, тому у відповідача були наявні підстави для витребування додаткових документів.

Так, зазначив відповідач, існування двох різник комерційних документів з різними номерами та різними цінами у відмінних валютах підтверджує наявні сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару відповідно до ч.4 ст. 368 МК України. Офіційний крос-курс для співставлення вартостей у двох відмінних інвойсах до митного оформлення також не надано, що спростовує твердження позивача, що сума 7200 болгарських левів є еквівалентною сумою 3681,3 євро.

Додатково відповідач зауважив, що твердження позивача щодо не погодження з визначенням митної вартості товару за інформацією з програмного продукту SchwackeNET є недоцільним, оскільки відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 18.02.2019 № №UA125000/2019/000163/2 відсутня інформація щодо застосування такого джерела інформації як витяг програмного продукту SchwackeNET. Пояснив, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 – митна декларація від 17.01.2019 №UA206010/2019/401487 (вартість товару згідно джерела інформації - 6600 евро). Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) зборів митних вартостях.

При цьому, відповідач зауважив, що до суду витяг з програмного продукту SchwackeNET надано як додатковий доказ у підтвердження джерела митної вартості, яке зазначено у рішенні про коригування митної вартості (6550 євро з врахуванням положень ч. 2 ст. 368 МКУ, в якій зазначено, що крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України ). Відтак, відповідач вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене у справі на 14.11.2019 з`явилися уповноважені представники сторін.

Водночас, судом встановлено, що 02.08.2019 на адресу суду надійшла заява представника позивача про залишення пункту позовної заяви без розгляду, де зокрема представник просив залишити без розгляду пункт 4 позовної заяви: зобов`язати Київську митницю ДФС здійснити митне оформлення легкового автомобіля, бувалого в користуванні, марки SKODA, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , країни походження Болгарія (BG) на підставі документів, поданих позивачем 07.02.2019.

Разом з тим, 14.12.2019 на адресу суду надійшла заява представника позивача про відкликання заяви про залишення пункту позовної заяви без розгляду.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, разом з тим уточнив позовні вимоги та просив прийняти до розгляду уточнені позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2019 №UA125000/2019/000163/2;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00044.

Також, додатково представник позивача вказав про те, що не наполягає щодо розгляду питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки станом на даний час відсутнє документальне підтвердження понесення позивачем вказаних витрат.

Уповноважений представник відповідача заперечував щодо позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.02.2019 ОСОБА_1 (від імені та в інтересах якого діяв Косинський О.С. від імені ТОВ «Лео-Логістик Груп» на підставі договору №ЕN-41 від 09.01.2019) з метою митного оформлення придбаного ним легкового автомобіля марки SKODA, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , країни походження Болгарія (BG), було подано до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA125010/2019/002771 від 07.02.2019 (а.с.31-32).

Митна вартість автомобіля була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), а саме: 116451,47 грн., що еквівалентно 7200,00 BGN (болгарських левів).

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи:

- рахунок-фактура (invoice) №1000000170 від 23.01.2019;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA408020/2019/001909 від 03.02.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №007532953 від 14.03.2016 p.;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 24.01.2019 p.;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 14.03.2019 p.;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 28.01.2019 p.;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №06855 від 10.01.2019 p.;

- некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) б/н від 23.01.2019 p.;

- договір про надання послуг митного брокера №EN-41 від 09.01.2019 p.;

- висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №UA.008.20285-19 від 05.02.2019 p.;

- заява про транспортні витрати від 07.02.2019 p.;

- фото;

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.008.20285-19 від 05.02.2019 p.;

- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України №С0683564 виданий 17.07. 2001 p.

За результатами перевірки митної декларації Київською митницею ДФС прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00044 (а.с.15) та рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 18.02.2019 №UA125000/2019/000163/2 (а.с.13-14).

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості транспортного засобу на рівні 12908,28 BGN (болгарських левів).

Київською митницею ДФС у графі 33 рішення про коригування митної вартості «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що надані позивачем документи не містять числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) в копії експортної декларації 19BG001008AA013923 інвойс зазначений 000170/20190123, при цьому до митного оформлення надано інвойс з номером 1000000170.

Відповідач зазначив, що з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано документи відповідно до вимог частин 2-3 ст.53, ст.ст.54,57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомлені.

Додатково відповідач вказав, що додані документи, надані декларантом , не спростовують вимогу органу доходів та зборів щодо їх запиту, зокрема:1) додатково наданий рахунок № 000170, складений у м. Бургас 23.01.2019, при цьому інші товаросупровідні документи (наприклад, прокол прийому-передачі) сформовані 23.01.2019, але в іншому географічному місті – Несебр, що свідчить про невідповідність та необ`єктивність даних.

У спірному рішенні відповідач зазначив, що декларант не в повному обсязі виконав вимоги ст.53 Митного кодексу України. Отже, подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартості неможливо відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Відповідач визначив митну вартість за резервним методом. Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, є товар №1 – митна декларація від 17.01.2019 №206010/2019/401487 вартість товару згідно джерела інформації - 6600 євро. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

З вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 81047461) та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 80168941).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості автомобілю марки SKODA, модель Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , країни походження Болгарія (BG), встановлено, що документи, зазначені у статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

Так, у спірному рішенні відповідач зазначив про те, що в копії експортної декларації 19BG001008AA013923 інвойс зазначений 000170/20190123, при цьому до митного оформлення надано інвойс з номером 1000000170. Разом з тим, з наданих додаткових документів відповідач установив, що рахунок № 000170, складений у м. Бургас 23.01.2019, при цьому інші товаросупровідні документи (наприклад, прокол прийому-передачі) сформовані 23.01.2019, але в іншому географічному місті - Несебр.

Водночас, судом встановлено, що 23.01.2019 між ООД «Елизавета Дю» (продавець) та громадянином України ОСОБА_2 (покупець) у м. Несебр було укладено договір-купівлі продажу автомобільного транспорту, відповідно до умов якого продавець продав покупцю легковий автомобіль легкового марки SKODA, модель Octavia, дата реєстрації 27.09.2012 року, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна № НОМЕР_5 реєстраційний номер № НОМЕР_6 МТ.

Вартість товару за умовами договору визначено між сторонами в розмірі 7200 болгарських левів (а.с.16), які були сплачені позивачем на користь продавця відповідно до відомостей рахунку від 28.01.2019 (а.с.20).

Згідно акта-передачі від 23.01.2019 м. Несебр, продавцем було передано ОСОБА_3 визначений за умовами договору автомобіль (а.с.17).

Відповідно до надано рахунку-фактури (інвойсу) № 1000000170 від 23.01.2019 вартість товару придбаного ОСОБА_4 у ООД «Елизавета ДЮ» за умовами договору купівлі-продажу складає 7200 болгарських левів. Так, у вказаному інвойсі місце видачі рахунку-фактури вказаного Несебр.

Водночас, згідно відомостей експортної декларації у ній визначено рахунок (інвойс) на суму 3681, 30 EUR №000170 від 2019-01-23 та вказано «place» Бургас. При цьому, досліджучи копію вказаної декларації судом встановлено, що у ній відображено відомості щодо місця їх виписки Несебр, Бургас.

Слід зазначити, що в міжнародній комерційній практиці інвойс – це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їх кількість та кошти які покупець має сплатити за ті послуги.

Досліджуючи інші документи, надані позивачем до митного оформлення судом встановлено, що місцем оформлення договору купівлі-продажу, рахунку-фактури, інвойсу, платіжного документу є м. Несебр, у свою чергу місце Бургас є регіоном, областю, д якого віднесено також місто Несебр.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копії рахунку №000170/2019-01-23 та рахунку-фактури №1000000170, судом встановлено, що вони виставлені за аналогічний товар, а саме: легковий автомобіль, марки Skoda, модель Octavia, дата реєстрації 27.09.2012 року, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна № НОМЕР_5 .

Крім того, слід зазначити, що серед документів, які були надані представником позивача для митного оформлення автомобіля, були також рахунок-фактура (інвойс) від 23.01.2019 р. №1000000170 на суму 7 200,00 BGN, заява про витрати на транспортування автомобіля до митної території України ВІД 07.02.2019р. в розмірі 100 євро, платіжне доручення від 28.01.2019 р. на суму 7200 BGN, які згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України є документами, що підтверджують митну вартість товару.

Разом з тим, згідно висновку №06855 експертної оцінки від 10.01.2019 р. виготовленої болгарською експертною установою ЕООД «Сюрвейанс», 8000 Бургас, ул. «Цар Симеон І» №10, ет. І, вартість не розмитненого легкового автомобіля, бувалого в використанні, марки Skoda модель Octavia, номер кузова НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , країни походження Болгарія (BG), що ввезений на територію України складає 6 775 BGN (лев), що згідно офіційного курсу НБУ станом на 10.01.2019 р. (1 лев - 16, 4709 грн.) відповідно складає 111 590, 34 грн. ( сто одинадцять тисяч гривень п`ятсот дев`яносто гривень 34 коп.).

Відтак, доводи відповідача щодо того, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних, об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та відомостей щодо ціни що була фактично сплачена суд відхиляє, як такі що не є достатньо обґрунтованими, відтак є безпідставними.

При цьому, у поданих до митного оформлення документах (договорі, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відомостях про вартість придбаного автомобіля, не позбавляло можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, проте невідповідності цифрового зазначення у поданих документах та невідповідність митній вартості, заявленій позивачем у митній декларації від 07.02.2019 №UA125010/2019/002771 судом не встановлено.

Як вбачається із спірного рішення, митна вартість транспортного засобу була скоригована відповідачем за резервним методом та становить 12908,28 BGN(болгарських левів).

При цьому, за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 17.01.2019 №UA206010/2019/401487, з приводу чого суд зазначає таке.

З аналізу статті 57 Митного кодексу України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 80129164) та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 74819670).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Митного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації № UA125010/2019/00044, суд зазначає таке.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Після прийняття відповідачем рішення №UA125000/2019/000163/2 від 18.02.2019 про коригування митної вартості товарів відповідачем була виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00044 (а.с.15).

Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00044 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування відповідачем рішення №UA125000/2019/000163/2 від 18.02.2019 про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00044 підлягає задоволенню у зв`язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №UA125000/2019/000163/2 від 18.02.2019 про коригування митної вартості товарів.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2305,20 грн. за три позовні вимоги немайнового характеру заявлені в межах даного провадження, що підтверджується квитанцією № П15032 від 17.05.2019.

Водночас, враховуючи ту обставину, що представником позивача зменшено розмір позовних вимог, зокрема заявлено дві позовні вимоги, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, що в сумі складає 1536,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.02.2019 №UA125000/2019/000163/2.

3. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00044.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39470947; місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль») суму судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_8 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 25 листопада 2019 р.